РубрикиБез рубрики

Вогники пам’яті

Час летить невпинно. Нинішній день визволення Одеси зустрічав лишень один із визволителів міста — 93-річний Микола Мостовий. Але поруч з нами живе унікальне покоління людей, на дитинство яких випало чимало випробувань середини ХХ століття: голодомори, табори, заслання, переселення, окупація, евакуація, життя в дитбудинках… Сьогодні через епідемію коронавірусу вони — у групі найбільшого ризику.

Перед пам’ятними датами — днями Примирення і Перемоги — послухаймо історії «дітей війни».

Пенсіонерка Тамара КРИНИЦЬКА, 1940 року народження:

— Народилася я у місті Чулим Новосибірської області тодішнього СРСР. Батько був зв’язківцем і служив на кордоні з Японією, мама працювала вчителькою. Коли почалася війна, ми з мамою переїхали до мого прадідуся на станцію Убінська — разом було легше. Пам’ятаю, як ми ходили на залізничну станцію. Там постійно йшли ешелони на Японію, як тоді казали, «на Халхін-Гол». Поїзд зупинявся лише на хвилинку, і військових звідти не випускали. Вони збиралися у тамбурах і виглядали назовні. Мама, вдивляючись в обличчя військових, постійно викрикувала: «Петя, це ж мій Петя!». Вона у кожному солдатові бачила мого батька… Мама дуже чекала на тата… Коли ж він повернувся з війни, з’ясувалося, що вони зовсім чужі одне одному і розлучилися…

Коли я пішла до школи, пам’ятаю, у першому класі поруч зі мною сидів великий хлопчина, 14—15 років, таких дітей тоді називали переростками… Ми писали хімічними олівцями на газетах — паперу не було, а от газети змушували передплачувати всіх… Коли я знала правильну відповідь і піднімала руку, переросток, який сидів поруч, бив мене лінійкою по руці, щоб я її не піднімала, і змушував сказати йому правильну відповідь. Потім гордо піднімав руку і відповідав учительці. Тож булінг — це не сьогоднішній «винахід»…

Валентина ХАРИТОНОВА, 1941 року народження:

— Ми жили у місті Ніколаєвськ-на-Амурі. Нас було четверо, і я була найменшенькою. Мама працювала секретарем у міськвиконкомі, а тато пішов на фронт щойно я народилася. Пам’ятаю себе із трьох років. Вечорами сусідки збиралися у нас вдома, в’язали вовняні шкарпетки, пакували їх і відправляли на фронт. «На Перший Україн-ський, — казала мама, — бо там воює наш тато». Ті ж сусідки, працівниці рибзаводу, розповідали, що на роботі вони засолюють червону рибу у великі дерев’яні бочки і відправляють на фронт.

Тоді, у 44—45-у, вже почали із фронту повертатися солдати, і до нас часто заходили й запитували, чи не повернувся батько...

Пані Валентина розповіла, що довго зберігала єдиний лист із фронту від батька, складений трикутничком, написаний у серпні 1944 року, доки старший брат не віддав його до музею. У цьому листі батько писав, що він став командиром взводу, що нагороджений двома орденами Червоної Зірки…

А потім мама отримала похоронку. Батько похований у польському місті Сандомеж, на цвинтарі радянських воїнів. Донька мріє відвідати могилку батька…

Валерія ГУГЛЯ, 1941 року народження:

— Ми жили з мамою у місті Оріхів Запорізької області. Батько, як і всі чоловіки, був на фронті. Я була надто маленькою, щоб щось пам’ятати. Про наше життя під час війни згодом мені розповідала мама. Але є один спомин — власне мій — і він завжди зі мною…

Ми жили у підвалі, оскільки в нашому будинку поселилися окупанти. Підлога у підвалі була застелена ковдрами, всі спали на підлозі, а в куточку, між стінами, був невеличкий постамент, на якому завжди жеврів вогник свічки… Цей палаючий вогник я й запам’ятала на все життя. Мабуть, тому я так люблю дивитися на вогонь свічки. Той вогонь — завжди інший: то пригасає, то горить яскраво, ніби хоче запитати: «А ти пам’ятаєш?»…

Ольга ФІЛІППОВА.

Переглядів: 134
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua