РубрикиБез рубрики

Вибір Юрія Отмарштайна

У «Чорноморських новинах» за 26 жовтня минулого року я розповідав про уродженців Одещини, які брали участь у Другому Зимовому поході й 17—23 листопада 1921-го склали голови під Базаром. Продовжуючи працювати над літературою про події майже столітньої давнини, віднайшов документи, які свідчать про те, що начальник штабу Листопадового рейду полковник Юрій Отмарштайн — родом з наших країв.

У Довіднику офіцерів російської імператорської армії зазначається, що Георгій (Юрій) Васильович Отмарштайн народився в місті Тирасполь, а за іншими відомостями — на станції Роздільна Тираспольського повіту Херсонської губернії. Підтвердженням другої версії є те, що його дід, Ігнатій Романович Отмарштайн, дійсний статський радник і сенатор Цивільного касаційного департаменту, а також керівник канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернаторства в 1868—1874 роках, який помер 26 липня 1894-го, похований на ст. Роздільна.

Юрій Отмарштайн, за словами Євгена Коновальця, — «людина з великою військовою освітою і кришталевою удачею», був видатним військовим діячем часів Визвольних змагань. До речі, нещодавно, 22 квітня, сповнилося 130 років від його народження.

Георгій — з родини військового, генерала російської армії, шведа за походженням, мати була гречанкою. У 1910-у закінчив Пажеський корпус, елітний навчальний заклад, що давав вихованцям першокласну військову освіту, гідну придворної і (в майбутньому) гвардійської служби. До навчання в корпусі допускалися винятково зараховані за найвищим повелінням сини та внуки осіб, які перебувають або перебували на службі в чинах перших трьох класів.

Після випуску Георгій (так його іменували під час навчання і на подальшій службі в російській армії) став корнетом 8-го гусарського Лубенського полку. Через три роки вступив до Миколаївської академії Генерального штабу, але в 1914-у повернувся у свій полк — почалася Перша світова війна. Про військові здібності й хоробрість Георгія Отмарштайна свідчать численні нагороди: ордени Святої Анни 4-го, 3-го і 2-го ступенів, Святого Володимира 4-го ступеня з мечами й бантом, Святого Станіслава 3-го та 2-го ступенів з мечами й бантом. За неповні три роки пройшов шлях від поручника до капітана, старшого ад’ютанта штабу Кавказького кінного корпусу. В червні 1917-го закінчив прискорений курс Миколаївської академії і був зарахований до Генерального штабу.

Політична ситуація, яка склалася в Росії після жовтневого перевороту, спонукала штабс-капітана Георгія Отмарштайна зробити вибір. І він пов’язав свою долю з Армією Української Народної Республі-ки. Ймовірно, вплинув приклад командира полку Івана Омеляновича-Павленка, брата Михайла Омеляновича-Павленка, який у березні 1917-го був одним з організаторів масової маніфестації під україн-ським національним прапором. Цей вибір і визначив його подальше життя. Дворянин, аристократ, він віддав усі свої сили і знання для захисту молодої Української держави. До загального списку старшин українського Генштабу Отмарштайн подав, зокрема, такі відомості про себе: «Уродженець України, розмовляю українською мовою, володію також французькою, німецькою». Після цього змінив ім’я Георгій на Юрій, Юрко.

Службу в українському війську розпочав у лавах українізованого Лубенського сердюцького кінно-козачого полку, підтримав антигетьманське повстання. Після перемоги Директорії очолив штаб Осадного корпусу військ Української Народної Республіки. Згодом — штаб 2-ї дивізії Корпусу січових стрільців, з якою брав участь у запеклих боях проти більшовицьких і білогвардійських військ влітку та восени 1919 року.

Командиром корпусу був Євген Коновалець, і начальник штабу Юрій Отмарштайн став наближеною до нього людиною. Відтак одним з першим приєднався до організованої полковником Коновальцем 1920 року Української військової організації (УВО), осередком діяльності якої стала Східна Галичина. УВО провадила таємну роботу й на українських землях, окупованих більшовиками. За цей напрямок якраз і відповідав Отмарштайн. Він керував розвідувальною, інформаційно-пропагандистською роботою та налагодженням сталих зв’язків з повстанськими групами на окупованій частині України.

Восени 1921-го взяв участь в останній спробі підняти населення України на боротьбу проти більшовицького режиму — Другому Зимовому поході Армії УНР. Очолював військову операцію генерал-хорунжий Юрій Тютюнник, а Юрія Отмарштайна призначили начальником штабу. Він розробляв план походу та вів детальний щоденник, який згодом ліг в основу звіту для головного отамана Симона Петлюри. Опублікований у 1930-у львів-ським часописом «Літопис Червоної Калини» і перевиданий в 2006-у «Військово-історичним альманахом» у Києві (зі вступним словом Михайла Ковальчука) цей звіт є одним з основних джерел до історії Листопадового рейду.

Похід виявився невдалим. Однак полковник Отмарштайн відзначав і деякі обнадійливі наслідки: «Рейд цей наочно показав населенню великого району від кордону аж по Київ, що боротьба за волю нації не припиняється і що большевицька влада насправді не є такою могутньою, як це могло здаватися тим, хто находиться під червоним терором, і що для цієї боротьби потрібна лише міцна організованість самого населення. Рейд цей вніс дезорганізацію і до певної міри паніку серед багатьох червоноармійських частин: він до певної міри підірвав авторитет радянської влади в очах населення, вніс руйнацію в організацію вивозу продналогу з України до Росії».

Підготовлений звіт дуже не сподобався Юркові Тютюннику, який вважав себе єдиним керівником походу й фактично відмовився підпорядковуватися Петлюрі як головному отаманові військ УНР. У середовищі інтернованих українських військових почався розкол на прихильників Петлюри і прихильників Тютюнника. Полковник Отмарштайн, звиклий до субординації, підтримав головного отамана. Можливо, це й призвело до трагедії, яка сталася вночі 2 травня 1922 року: Юрій Отмарштайн був застрелений у таборі для інтернованих українських вояків у селі Щипйорно під Калішем.

Цей злочин, не розкритий тоді ні польською полі-цією, ні службою безпеки українського війська, залишається загадкою дотепер. Убивцю так і не знайшли. Основних версій щодо причетних є кілька: більшовицькі агенти, польські спецслужби або люди з оточення Юрія Тютюнника чи Симона Петлюри. Справа дійшла до того, що у вбивстві Отмарштайна публічно звинуватили один одного полковник Роман Сушко (у січні 1944-го також убитий за загадкових обставин у Львові) та начальник контррозвідки уряду УНР полковник Микола Чеботарів. Про цю трагедію кожен з них написав книжку: Сушко — «Хто вбив полковника Отмарштайна?», а Чеботарів — «Невдала регабілітація Сушка-убійника».

Юрія Отмарштайна поховали на цвинтарі польського міста Каліш. На похорон зі Львова приїздила його дружина Олена Дмитрівна, якій Роман Сушко пообіцяв за «першої нагоди перевезти Юрасеві кости з чужини на Рідну Землю». До проголошення незалежності України такої можливості не існувало, але не зроблено цього й донині.

Насамкінець, додам, що два молодших брати Юрія Отмарштайна також брали участь у боротьбі за незалежність України: Борис (1893—1919) — помічник командира 1-го Лубенського кінного полку Дієвої Армії УНР, застрелився, коли його підлеглі вирішили перейти на бік денікінців (або застрелили); Гліб (1896—1918) — корнет 1-го Кримськотатарському полку, загинув під Євпаторією, захищаючи Кримську Народну Республіку від навали більшовиків.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
член Національної спілки краєзнавців України.

Переглядів: 199
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua