РубрикиБез рубрики

Валентина СИДОРУК. Літературні роботи

Любов

З хати чувся гомін, верескливий жіночий сміх. «Вже готова», — подумав хлопчик. Увійшов до хати, став біля дверей. Ніхто не звернув на нього уваги, тільки господар серйозно сказав: «Любко, готуйсь, конвой прибув…».

Жінці було не до того. Вона сиділа на ліжку й мляво відбивалася від довгих рук бугаєподібного Чоботаря. Голі ноги її сяяли білизною.

— Іди сюди, дитино, — покликала господиня. — Їж.

Хлопчик підійшов до столу, почав їсти хліб із ковбасою, не відриваючи погляду від матері. Чоботар тим часом рвонув на ній кофтинку й припав до пишних грудей губами. Жінка вже майже не тріпалась, тільки постогнувала.

Хлопчик перестав їсти й кинувся до матері:

— Мамо, пішли додому!

 

Він тягнув її за руку, повторюючи:

— Мамо! Мамо! Пішли додому!

Врешті й бугаєподібний прийшов до тями, блиснув злим оком на хлопця. Та жінка раптом спритно вислизнула з його обіймів, підхопилася з ліжка й залепетала:

— Синку!.. Ну чого ти? Все нормально… Ти їв? А уроки зробив? Мабуть, знов сьогодні три п’ятірки приніс? О! Він у мене молодця!

Погладила сина по голові й переможно обвела всіх п’яним поглядом. Він не випускав материну руку.

— Любко! Випий ще з нами! — за-пропонував господар, наливаючи всім.

— Любко, давай! — кликала крива Люся.

Жінка вже лаштувалася сісти за стіл, та син упевнено повів її до дверей:

— Ти не Любка, мамо, ти — Любов, ти — Любов, ти — Любов!..

…Зачинилися двері за матір’ю й сином. В хаті запанувала мертва тиша. Потім господар шумно зітхнув, долив собі в гранчак горілки, підніс високо і зі словами «За любов!» швидко випив. Занюхав хлібом і твердо промовив, ні до кого не звертаючись:

— А Любку щоб я більше не бачив на наших п’янках!


У лікарні

У перев’язувальну — черга. Топчеться жіноцтво — краса, прибита безжальною хворобою. Молоді й старі, худі й товсті, гарні й не дуже — всі тут однакові: мають підступного ворога.

Біля дверей стає тендітна чорнява жіночка.

— А ви чого там стали? — схоплюється сердита бабця. — Ви ж за мною стояли!

— Та ні, — виправдовується та. — Я попереду. За вами жінка в жовтому костюмі…

— Самі переплутали чергу, — не здається бабця.

— Та чого ви, — посміхається дебела тітка. — Хіба ж на електричку запізнюєтесь?

Усі вмить заусміхалися.

— А таки й поспішаємо, — зацокотіли дві Галі, які здружилися тут, у відділенні. — Хочемо чаю попити з лимоном…

— Та ви що! — залунало звідусіль. — Цитрусові нам не можна.

І пішли далі розмови про те, що можна, а чого не можна; всі ділилися своїми бідами й чудодійними рецептами. Авторитетом тут виступала респектабельного вигляду жінка, у якої на всі питання були відповіді. Бабуньки аж у рота їй заглядали, слухаючи. Молоденькі дівчатка розгублено озиралися. Не розуміли, як можна сміятися з таким «страшним діагнозом», розказувати анекдоти, ділитися рецептами.

— До всього людина звикає, — по-філософськи прорекла Міла — висока, ставна жінка, — а потім напружує всі сили й енергію для боротьби з недугою. Головне: вірити, що видужаєш…

— Хто крайній? — «підпливає» молода гарна жінка. Всі погляди зосередились на ній. Макіяж на обличчі, губки свіжі, вишневі. Що ж, це теж боротьба з недугою…

Перев’язуючи спортивного вигляду жіночку, лікар питає:

— Хочете додому?

— Ні, не хочу! — випалює та. — Мені тут сподобався гороховий суп і манна каша на воді…

Ось потягнулися всі до аптеки. Хіба ж хочеш? Треба! Переживаєш там справжній головний біль від чеків на «сотні». Вигрібають жіночки останнє з гаманців. Це теж боротьба за виживання. Тільки шелестять, бідні: «Невже не може держава зупинити це свавілля з цінами на ліки?».

«Виписують» — магічне слово. Дзвінки рідним: приїжджайте, забирайте… Склала сумки, склала руки, чекає, посміхається… Наче й не їй доведеться поїздити кілька тижнів на перев’язки, наче й не їй ще треба витримати опромінення чи хіміотерапію.

Гримить каталка — стихають усі розмови, пошепки рахують: «Це п’ята сьогодні…».

Розселяють по палатах, де після-операційними опікуються всі хворі, допомагають вийти з наркозу, а пізніше — доносять усі лікарняні премудрості. Та це так, для заспокоєння… А керують процесом медсестрички, їхні вправні руки все встигають: «Поміряємо температурку», «Зробимо укольчик». Тому й хворі незмінно називають їх «Оксаночка», «Олєчка», «Анєчка».

Майже пошепки, з благоговінням хворі промовляють: «Іван Іванович дозволив», «Давид Отарович прописав», «Андрій Євгенович рекомендував». Як же: посланці Божі на цій Землі, що рятують людей!

Кожна молиться подумки, звертаючись до Бога і свого лікаря.

Після обіду — відпочинок. Тихо. Тільки в коридорі міряє кроками відстань знервована дама. Бурчить невдоволено:

— Скільки можна! Вночі хропе, вдень хропе… Нема спокою.

Після 14-ї години — відвідування хворих родичами. Оце потужні ліки! «Як ти себе почуваєш?». Що скажеш? «Нормально». Бо таки нормально — зовні. А всередині — болячка краще знає…

Баночки, скляночки, різні смаколики. Все дуже смакує, бо ж від рідних людей!

Увечері — в очікуванні серіалу. «Як ви думаєте, вони зустрінуться?» — хвилюються жіночки. «Вона ж так страждає, бідна», — трохи не плаче бабця з двома паличками.

Після серіалу — новини. А новини ж — одна другої «краща»! Бабусі не встигають охкати. Тільки одна з гусячим пушком на голові втретє стривожено допитується: «А Ляшко йде в президенти?». «Іде, — заспокоїла її сусідка. — Як візьме вила — враз порядок наведе!». «Свят! Свят! Свят!» — перехрестилася «кульбабка» й швидко покинула «кінозал».

Вечеря. Процедури. Хто сплакнув, хто почитав, хто помолився… «Спаси, Господи…».

Мамологічне відділення засинає.

Переглядів: 272
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua