РубрикиБез рубрики

Не чіпайте мову брудними руками!

Скільки можна «умовним українцям» (Петро Осадчук) знущатися різними узаконеннями старовинної української державної мови? Вона жила і вдосконалювалася століттями й ні в кого не питала дозволу на існування, бо головний її носій і споживач — народ!

Проїдьтеся по всіх усюдах нашої красуні України й уважно послухайте рідну солов’їну. Чи однаково вона звучить? Звичайно, ні! І не може історично однаково звучати на Поділлі, Слобожанщині, у Карпатах і біля Чорного моря. Мова, як погода, формується. Хіба Іван Франко перестав бути видатним письменником-академіком, пишучи діалектами Станіславщини чи Львівщини: «Лупайте сю скалу. Нехай ні жар, ні холод — ніщо не спинить вас!»? Його мову сприймає і приймає весь розумний світ. Мудрагелі-ненависники скажуть, що «скала», то зрусифіковане «скеля»… Чим їм не до вподоби діалектизми Лесі Українки? Не в силі їх мозок те осягти? Вони її не знають і знати не хочуть — вороги!

На Житомирщині й Вінниччині кожний третій житель у прізвищі має закінчення -ський, -цький — ознака польського походження. А насправді були такі часи, коли наші деякі дідичі, колінкуючи перед тодішніми олігархами, щоб отримати дворянство, додавали оті закінчення: Дуб — Дубовецький, Козел — Козловський, Баран — Барановський і т.д. Серед депутатів є такі прізвища… Пізніше деякі ставали Дубовими, Козловими, Барановими — хоча суть не мінялася.

Пригадайте, як звучить мова Олеся Гончара у найкращому тритомному романі про Другу світову «Прапороносці». Нам, учням, не різало слух «Ой, патку мій, патку». Яка ж багатюща мова на діалектизми у полку таджика Самієва! Там — білорус Юрій Брянський, його кохана Шура Ясногорська. А чого варті словечка старшини роти Хоми Хаєцького чи кухаря Гриші?! За життя письменника друзі й літературні недруги сходилися на думці, що старшина Хаєцький — то викапаний старшина Олесь Гончар… У Західній Україні зустрічаємо мову новобранців Ягідки і Гая, до останньої крихти життя закоханих в Україну. Я мав щастя у 1961 році трохи пожити в Коломиї. Там строкатість мовлення! А які там файні весілля!

У 1946-у, коли Олесь Гончар уже писав першу частину трилогії «Альпи», наша сім’я переїхала на Дніпропетровщину. У 1948-у батько у Дніпрі більше двох годин вистояв за «Прапороносцями», бо в ньому — історія такого ж, як у романі, батькового підрозділу. Коли ж я викладав «Прапороносців» курсантам, студентам, — у кухареві Гриші бачив кухаря Бориса — мого батька.

Проживали ми не у Кривому Розі, а в селі Веселі Терни, за сім кілометрів від центру Кривого Рогу. Якось до матері зайшла сусідка:

— У вас вагани єсть?

Мати здивовано перепитала:

— Які вагони?

— Та ні, ва-га-ни…

— Погляньте, якщо ця річ є у моїй хаті, то беріть, — схитрувала мати.

— Та ось вони! — й сусідка взяла до рук цинкове корито для прання.

— А в чому ви вимішуєте хліб? — поцікавилися мати.

— У ночвах…

У селі Чорна, заснованому виселенцями і переселенцями з Львівщини (Трускавець, Борислав, Борислав-2), мамин дід Василь Возняк казав: баняк, банька та ін. А журналісти писали, що будівничі із Західної завезли нові слова. Село так назвали через залишки Чорного лісу на Чорнянщині (нині — Окнянщина). Ті діалектизми — ровесники Захара Беркута. Там досі є урочище Дубинове, в якому ще в 1960-х росли тисячолітні дуби. Їх після революції знищили чи не на 80%, а нині не знаю, бо не був там з 1994-го…

На Ананьівщині є козацьке село Майнове. Дуже старовинне, бо за селом, майже біля степового ставка, пам’ятаю дві скіфські баби. Мені здається, що їх до Одеси відвіз пошанівник старовини, історик і мій товариш Микола Котович, коли очолив обласну культуру. У Майновому, звідкіль історик-професор Григорій Гончарук, вживали притентичне «г»: «Гандрій гузенькою гуличкою повів теля на базар». Це діалект цього села.

Діалектологія — дуже цікава й повчальна наука — вказує нам на багатство і розмаїття нашої мови. Я впевнений, що «борці» за росі-йську або ніколи не тримали словники української мови в руках, або геть не вміють ними користуватися, бо на кожне росі-йське слово ми маємо від чотирьох до десяти значень-перекладів українською.

Тільки-но починаються вибори, як брудні душі брудними руками поганих перекладачів торкаються української мови. Не чіпайте її! Вона без вас жила століттями, сама шліфувалася й очищалася до нинішнього літературного стану: «Наталкою Полтавкою», «Кобзарем», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Любіть Україну», «Ти знаєш, що ти людина», українськими «Прапороносцями» мови і т.д. (Візьміть, панове-хулителі, до рук історичну граматику, яку, на жаль, 95% вчителів-мовників не знають, бо лише склали іспит — і з серця геть)…

Дуже погана пам’ять у росіян та їхніх кумів. І, на жаль, їм ніхто не нагадує, що вчилися росіяни-мокселі за граматикою Мелетія Смотрицького. Тож їхня мова — то мавпування з української. Вони забули, що Михайло Ломоносов із Холмогор ішов пішки до Києва за українською наукою, і не тільки за мовною. Його спроба написати самостійну російську граматику зазнала поразки перед граматикою Смотрицького. Саме українські вчителі вчили мови русичів різних вепсів, мокселів та інших татаро-монгольських неуків…

Дико буває чути наше рідне радіо, яке захопили різні чужоземні секти, залишаючи державному маленьку шпаринку для реклами. Й у цій шпаринці ведучі показують свою суперобізнаність інших мов і мавпують оті «єс», «о’кей» та інші словечка, які у більшості випадків ні в тин, ні в ворота. Хочеться такого ведучого спитати (та він не чує): як ти потрапив на центральне радіомовлення? Тарас Шевченко для всіх писав: «Й чужого навчайтеся, й свого не цурайтеся», а щоб не цуралися, залишив дорогий мовний спадок, без отих «єсів», «о’кеїв», «шоу» і т.п. Порівняйте російське «празднік» й українське «свято». Яке слово звучить ширше і краще? Отож бо…

Борис ДРАЇМ.
м. Ананьїв.

Р.S. Президент Зеленський каже, щоб залишили мову в спокої, бо в окопах, мовляв, спілкуються різними. Дивно! Чи не російська мова загнала в окопи українську? Доки куми Путіна на кількох каналах повчатимуть президента — з окопів не виліземо! Той, хто продає українську землю, — той нищить український народ і його мову!

Б. Д.

Переглядів: 340
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua