РубрикиБез рубрики

У тривожному чеканні

У нашому маленькому містечку всі і все — як на долоні. Усі знають одне про одного те, про що й самі про себе не здогадуються. Якщо ж сісти за круглий стіл з добрими намірами, а не хулити всіх поспіль чи вибірково, то знайдеться не тільки розгалуження спільних друзів — відшукається й старе коріння (бодай корінці) родинних зв’язків.

Містечко наше, нині зовсім тихе, на противагу 50—60 рокам ХХ століття, ніби завмерло у напруженому чеканні — чи не зітруть його з географічної мапи незважені новації, хоча колись було навіть повітовим, та й досі стоїть на роздоріжжі важливих шляхів. Це його керівники довели до такого стану. Як і швидкоплинну річку Тилігул, яка, всупереч її нищителям, під землею продовжує живити однойменний лиман. Слава Богу, що не добралися ще туди, під землю, хоч і стараються, бо ж як зливали, так і зливають у Тилігул фекалії. А ті мізерні штрафи… Кого вони зупинять?..

Якщо не вірити історичним брехунам Катерини ІІ, то містечко наше має досить поважний вік. Спочатку належало туркам-татарам під назвою Анань, а потім — козакам… Не вірите? Перечитайте уважно роман Зінаїди Тулуб «Людолови», де знайдете, що на нинішній Одеській горі полоз задушив татарина Ахметку, а Данило Корж, односелець Насті Лісовської, турецької султанші, потяв того гада шаблюкою. Втім, у романі можна й пофантазувати, а історичні уста мовлять, що слобода Анань жила ще в XVI столітті, задовго до міфічного козака Ананія Безпалька, й мала 300 дворів. Якщо в кожному водилося по десятку дітей та ще батько й мати, то вийде половина нинішнього Ананьєва. То чи не пора нам очистити нашу історію від намулу?..

Працюючи у 1969—1970 роках в Овруцькій редакції, якось поїхав у відрядження в село Городець, яке вважалося набагато давнішим, ніж сам Овруч (а той на 280 років старший від Москви) та Коростень. Там від 90-літніх почув легенду про заснування Києва.

Деревлянський край — це ліси, гранітні скелі та валуни, непрохідні болота й лісові озера. Щоб проїхати у деякі села на Овруччині, доводилося кружляти через Білорусію. Мотоцикл з ведучою коляскою: один — за кермом, а двоє штовхають у грузькому піску... Під час війни ворожа техніка була безсилою перед тутешньою природою. Згадати хоча б «Дідове озеро», на якому партизанське з’єднання Сабурова приймало літаки з Великої землі. Гарнізон Овруча складався з німців, італійців, чехів, словаків та угорців. Чехословацький полк, очолюваний Яном Налепкою (Рєпкіним), перейшов на бік партизанів. За взяття станції Овруч Яну Налепці посмертно присвоїли звання Героя Радянського Союзу. А вдячні овручани поставили йому гранітний пам’я-тник. Як і князеві Олегу, якого колись затоптали кіньми за побори. Так ось. Зібралися деревляни на раду й вирішили підшукати рівне і сухе місце під столицю. Зрубали великого кия і кинули в річку Горинь, а за ним приставили десятеро ходаків. Там, де кий приб’ється до берега — і бути столиці. А кий заплив у річку Прип’ять, та вливалася у Дніпро. Через кілька десятків днів кий пристав до берега у тому місці, де нині стоїть столиця України. Половина ходаків залишилася будувати хижку, а інші — пішли сповістити раду старійшин, що знайшли місце для столиці. На раді ухвалили назвати його Київ-місто, тобто місто, в якому пристав кий…

Наша красуня Україна має безліч легенд про походження малих містечок, селищ і сіл. Вдячним нащадкам залишилося осмислити їх, очистити від ординсько-комуністичного шумовиння і повернути поселенням оті первісні назви...

Жило наше містечко працею, тихо, спокійно і майже мирно. Місцевий люд лише іноді збуджувався новиною, що дурні хлопці побилися за Тетяну або провожатого Тетяни кинули з мосту 7-ї сотні, бо за перше проводжання не виставив могорича… Низенького моста змайстрували сапери після визволення Ананьєва. Молоді в місті й у районі було багато, тож оті малокаліберні фабрики, заводики та артілі «Шлях у нікуди» не могли забезпечити всіх робочими місцями. Я, авіаційний механік, по блату влаштувався в МТС слюсарем — нею керував мамин однокласник. А без прописки в жодному великому місті на роботу не брали. З колгоспів могла вирвати хіба що служба в армії…

В Ананьєві працювали технікум механізації сільського господарства, медучилище (до війни, у 1940-у, дід проходив там спеціалізацію), педучилище (забрали в Балту), ПТУ, три середніх школи в центрі. Містечко було дуже спортивним: майже з усіх видів займали друге місце в області, а з класичної боротьби — перше в Україні.

Усі завжди жили дружно, без ненависті. Але хрущовський закон про 15 діб перевернув усе шкереберть. Міліція почала виконувати план «посадки» й нещадно косила молодь, літніх і старих. Іде дідок, за звичкою, напідпитку, як Карась до Одарки в «Запорожці за Дунаєм», а його загрібають, бо «нє положено шататися». Відповів молодий на матюк міліціянта матюком — 10—15 діб підмітає вулиці, залежно від того, на яку ногу вранці стали суддя та дільничний. Посварився чоловік з дружиною, а охоронці порядку вже тут як тут. Чоловік виконує громадську повинність, а дружина вдома рубає дрова, носить на другий поверх відра з вугіллям. А ще ж — штраф для бюджету сім’ї та повідомлення на виробництво — ганьба. Партійні ж чи профспілкові збори остаточно підривали оте «любилися — аж трусилися». Результат — розлучення, дівоче прізвище та аліменти. До речі, в ті часи від аліментів тікали одиниці…

Було у нашому містечку як у хороших господарів! Щовечора на центральній вулиці — велелюдно. У суботу й неділю — масове гуляння ананьївців на двох центральних вулицях. На теперішній Єврейській у кіосках торгували на розлив вином, пивом і горілкою. Після 1961 року Микита Хрущов заставив усе населення імперії згинатися за копійкою. Ходили сім’ями. Жартували, сміялися, пили вино і пиво з «причепом» (100 грамів). Пиво й міцніші напої продавали навіть у кінотеатрах. Та п’яниць майже не було...

Тодішній базар нині не присниться навіть у найхимернішому сні. Ціни були найнижчими в Україні. Десяток яєць до 1961 року коштував 3,5 — 4 крб, сало в кінці ринку доходило до 50 коп. За десятку можна було купити половину кабанчика, смаленого соломою. Кавуни — 8—10 коп., дині — 10 коп., помідори, перець, редька — умовні ціни, як у колгоспі оплата праці. Впоперек всього базару простягалися три винних («молочних») ряди. На пробу наливали 0,5 склянки і білого, й червоного. Доки дійдеш до кінця ряду — не знаєш, кому віддавати 2 крб. Ті «молочні» ряди проходили одиниці…

Після хрущовського закону «хапай і сади» пісні замовкли. Настала ера жадібності. Почали зводити величезні цегляні будинки. Тисяча штук червоної цегли з маркою «Анань» коштувала 29 крб. Огороджувалися високими парканами, купували авто, гнали самогон і закривалися від влади, як у фортецях. Колишня комунікабельність зникла. Жадність, пасквілянство, хамство, брехня, російський мат — як зараз під час виборів до ВР. Почався «бєс-прєдєл» влади, цін, тарифів...

Залишилося ще продати землю. Тисячами гектарів. Уже зараз селянам ніде випасати корівку-годувальницю. Вона ж рятувала навіть під час війни...

«Ех, Україно моя хлібородная, другим хліб віддала, а сама голодная!». Це з пісні 30-х років ХХ століття.

Чи не час струсити локшину з вух?..

Борис ДРАЇМ,
80 років.

м. Ананьїв.

Переглядів: 166
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua