РубрикиБез рубрики

В чистій любові до краю

Скажіть: ви вдоволені життям? От саме тепер, у ці хвилини, читаючи ці рядки, ви можете сказати — чесно і правдиво, як при таїнстві сповіді — що вам країни іншої не треба?

Знаю багатьох, котрі можуть дати ствердну відповідь на це запитання. Ні, то не владці, не депутати, не багачі та судді з прокурорами — не ті всі, котрі вважають, що ощасливлюють нас усіх своєю зверхністю над нами: у тієї публіки — інше коло знайомств, інші пріоритети, а передовсім — інші цінності. Декотрим з них невистачає зарплатні на прожиття, а для підвищення культурного рівня — умовно кажучи — «сватів», ну і т.д. і т.п.

А поза ними — багато хто може сказати з певністю, що найважливішим для нього є те, що він живе в Україні незалежній, на рідній і вільній землі. Попри все: війну (й не лише на сході, війна — повсюди, у просторі видимому й невидимому) та непоправні втрати на цій війні (не лише вбитими та полоненими, а й тими, хто «втомився від війни», хто дослухається вправних зловорожих брехень про нас, хто відверто чи потайки чекає на отой «рускій мір» — не сумнівайтеся, є й такі, не обліковані статистикою, але є). Попри банальні ціни й тарифи — хоч це не така вже й банальність, а вельми важливі речі, життєво важливі. Попри невисокі заробітки, замалі пенсії тощо. Та що казати: сила-силенна є, так би мовити, негараздів у нашому житті.

І все ж, попри весь цей важкий міх проблем, які з послідовністю, вартою кращої мети, приносять нам кожні новорічно-різдвяні свята — наче з якогось велетенського складу припасених для нас неліквідів, який ніяк не може згоріти, як згорають в країні склади набоїв — ці люди, кожен з них, можуть сказати: так, я щасливий чи щаслива, тим, що живу в своїй державі — у вільній, незалежній країні, і це — найважливіше, а все інше, що називаємо європейським рівнем життя, розвинутою демократією, все те мусимо здобувати самі. Поспитайте у своїх друзів, у своєї рідні (хоча нерідко в одній родині нема злагоди, й часто саме на політичному, сказати б, ґрунті, й це також — відлуння колоніального минулого), спитайте у тих, з ким залюбки та з приємністю спілкуєтеся. Та ви й самі — з тієї самої, умовно сказати б, сотні, з тієї ж корогви. З тієї самої когорти. Бо саме так треба сприймати дійсність: як щастя жити у вільній державі, про яку українці завжди мріяли й часто без надії сподівались, що колись таки буде вона. Мріяли, вірили і надіялись на каторгах і в чужині далекій, і в останній хвилині життя під кулями чужинців та самоназваних нібито «братів»… На своїй рідній землі.

І таких людей — не меншість, а якраз більшість у нашій дивовижній країні. В нашій мирній країні, котра провадить війну — вимушено провадить, бо захищається, у якій вбивають українців не лише на фронті, а й у їхніх таки хатах — у віртуальному просторі, найбільш довірливих та наївних, найбільш інфікованих страшним минулим. У котрій всі прагнуть миру, але далеко не всі уявляють собі, як досягти цього миру та не поступитися найважливішими цінностями нашої країни, які, властиво, й відстоюємо у цій війні.

Й от ця меншість, ця, умовно кажучи, корогва щаслива тому, що осягнула великі істини, найбільша з яких — жити у своїй власній державі. У вільній державі. Самим порядкувати у своїй хаті. Самим обирати собі друзів, ні в кого ні про що не питати дозволу. Пишатися своєю приналежністю до цієї нації, до цієї країни. Яку поза її межами подекуди хтось ще вважає частиною іншої, вважає просто територією — але то їхні проблеми, хоч таких все менше лишається у світі. В країні, яка ще не стала справедливою для всіх без винятку.

Й от якраз у цьому не варт сподіватися на чиюсь допомогу. Будьмо самі для себе не лише астрологами, провісниками, провидцями — а може, й пророками? — хоча б на рік, що лише народжується з Божого дива, а краще б і на подальші часи; пізнаваймо своє майбутнє не якимись хитромудрими розрахунками та співставляннями, насланнями чи зісланнями. Будьмо господарями, тим громадянським суспільством, яке вміє по-справжньому спитати зі своїх слуг.

Прекрасна, благословенна, вільна країно війни і миру! Країно мрій, часто переплетених з шокуючою реальністю. Одних ти робиш — при всьому багатстві їхньому — духовно бідними та нікчемними, такі ніколи не зрозуміють тебе. Інших — при всій невлаштованості життя, при бідах та нещастях — усе-таки щоразу багатшими, з кожним маленьким, часом навіть непомітним, кроком до увиразнення цих мрій.

Боже, великий, єдиний, нам Україну храни, — як і щоразу після богослужіння, співатимуть парафіяни наших українських церков у ці радісні дні Різдва. Нехай же велике свято додасть нам сил і снаги в чистій любові до краю свого стати справжніми господарями країни.

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 352
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua