РубрикиБез рубрики

Новоріччя крізь призму епох

Традиція святкувати Новий рік у нас, на Русі, як вбачається з перших документальних свідчень, була закладена наприкінці XV століття. Свято називалося «першим днем року», а сам рік починався аж ніяк не 1 січня, а 1 березня, згодом — 1 вересня. І лише із 1700-го Новий рік почали відзначати, як і в інших країнах Європи, 1 січня. Багато новорічних традицій були запозичені від релігійного свята — Різдва Христового, яке у Київській Русі пошановувалося ще в Х столітті.

Звичай наряджати ялинку пов’язаний з уявленнями про райське дерево, обвішане яблуками. Тому перші різдвяні ялинки прикрашали живими квітами та фруктами. Пізніше до них додалися солодощі, горіхи й інші наїдки. Згодом почали з’являтися й іграшки, що відповідали різдвяній тематиці.

У давні часи одесити святкували не з меншим розмахом, ніж сьогодні. Різдво плавно переходило в Новий рік. Що цікаво, перша в Російській імперії ялинка з’явилася саме в Одесі. Сталася ця історична подія 30 грудня 1811 року. Святкування відбувалося в особняку графів Потоцьких-Наришкіних (нині — Художній музей) на Софіївській вулиці. Ініціатива влаштувати свято належала герцогові де Ришельє. Розпорядником балу став друг і секретар Ришельє молодий граф де Рошешуар. На бал зібрався весь цвіт одеської знаті: граф Ланжерон, граф Сабанський з дружиною, граф Розумовський, князь Долгорукий, молодший брат Йосипа де Рибаса Фелікс де Рибас, негоціанти Рено й Сикард... Посеред великої зали на палісандровому паркеті стояла велика ялинка в різнобарвному вбранні зі скляних іграшок. Олександр де Рибас, внучатий племінник Йосипа де Рибаса, у своїй книзі «Стара Одеса», присвяченій сторіччю міста, описував це так: «Це була перша ялинка в Одесі. Зелена нев’януча ялина була привезена до Одеси з Умані як подарунок графа Потоцького молодій Наришкіній. Не тільки діти — всі гості, вбрані в розкішні парадні туалети, милувалися чудовим, небаченим в Одесі деревом і раділи його зеленій красі. Перед тим пустельні, позбавлені рослинності береги Чорного моря геть не знали хвойних дерев, і свято Різдва проводилося без ялинки».

У другій половині XIX століття новорічне свято в Одесі набуває знайомих нам рис. Ялинку вже ставили не тільки у домівках дворян, а й міщан та представників купецького стану. На ілюстраціях тодішніх одеських газет і журналів можна побачити ошатну ялинку, що красується у центрі небагатої кімнати.

Одесити завжди славилися не тільки щедрим і смачним святковим сімейним столом та умінням веселитися, а й живою участю у громадських ініціативах, зокрема благодійних. Відтак не випадково набуває поширення влаштування «благодійних ялинок». Одеські газети того часу рясніли заголовками про майбутні традиційні благодійні новорічні заходи. В одному з най-красивіших будинків міста — залі Нової біржі — була зорганізована новорічна ялинка із дводенною лотереєю. Пожертви для «Товариства допомоги бідним» приймали на квартирі градоначальника в Куликовському провулку. Загалом зібрали понад чотири тисячі рублів. Багато публіки привабив і новорічний концерт-бал на користь «Товариства піклування про бідних безпритульних єврейських дітей». А 3 та 7 січня в театрі Сибірякова (нині —Український театр) відбулися грандіозні бали під гаслом «Нічого не боятися й нічому не дивуватися», на яких грали 12 оркестрів. Зібрані кошти пішли на користь Театрального товариства та пенсійного фонду.

Базарні ціни на «Привозі» в переддень Нового року були цілком прийнятними. М’ясо, скажімо, коштувало 15—17 копі-йок, філе — 30 копійок, сало — 24—30 копійок за фунт, фунт кетової (червоної) ікри — 40—75 коп., раки — від 50 копійок за сотню; картопля — копійка за фунт; помідори — від 10 копійок за десяток, яблука «антонівка» — від 10 копійок за десяток; яйця — 29—30 копійок десяток.

Ці ціни можна об’єктивно порівняти з нинішніми, зіставивши, звісно, й доходи. Отже, найменш оплачуваною частиною найманих працівників була прислуга, яка одержувала на місяць від 3 до 5 рублів — жіноча і від 5 до 10 рублів — чоловіча. Далі за зростанням заробітної плати на початку ХХ століття йдуть робітники провінційних заводів, чорнороби, вантажники — від 8 до 15 рублів на місяць. Представники так званої робітничої аристократії, тобто професійні токарі, слюсарі, майстри, бригадири, одержували від 50 до 80 рублів. Платня службовців у дореволюційній Одесі також була не надто високою. Найменші оклади мали молодші чини державних службовців — 20 рублів на місяць. Стільки ж отримували прості службовці пошти, вчителі молодших класів, помічники аптекарів, санітари, бібліотекарі. Набагато більше платили лікарям — 80 рублів та фельдшерам — 35 рублів. Учителі старших класів у жіночих і чоловічих гімназіях одержували від 80 до 100 рублів на місяць.

Як бачимо, одесити на початку ХХ століття не дуже розкошували, але на життя більшості з них тоді вистачало.

Після жовтневого перевороту нова влада не надто вітала святкові настрої. Тож зустріч Нового року в Одесі проходила, скажемо так, не те що не весело, а й навіть сумно. Замість вуличного сяйва місто, що стало прифронтовим, поринуло у пітьму. Замість ялинок гірляндами й іграшками прикрашали присадибні плодові дерева. Поступово трансформувалася й сама різдвяна ялинка, яка перетворилася на «комсомольську». Прикметно, що два роки, з 1922-го по 1924-й, в Одесі відзначали так звані комсомольські святки, у яких вигадливо перепліталися різдвяні традиції з пропагандистськими промовами та полі-тичними доповідями. А з другої половини 1920-х у рамках «боротьби з попівщиною» взагалі заборонили і «буржуазні» ялинки, і святкування Різдва. На початку січня вулицями ходили пильні активісти й зазирали у вікна: чи не веселиться, бува, хтось? Винних спочатку попереджали, а з 1929 року почали й судити. Так Новий рік і Різдво перетворилися на «релігійні пережитки». Ця заборона супроводжувалася агресивною атеїстичною пропагандою, масовими репресіями священнослужителів, скасуванням усіх релігійних свят, запровадженням карної статті за відвідування церков і молитовень, розграбуванням церковного начиння, руйнуванням й оскверненням храмів.

Але, незважаючи на ці жорстокі заходи, владі не вдалося випалити в серцях народу віру в Бога й любов до найсвітлішого свята року. Під страхом арешту багато хто таємно хрестив дітей, святив на Великдень паски, зберігав різдвяні традиції — люди накривали святковий стіл, варили кутю, дарували дітям маленькі подарунки.

У 1929 році XVI партійна конференція затвердила «новий режим роботи» — запровадила п’ятиденний робочий тиждень. Через це і Новий рік, і Різдво (7 січня) стали звичайними робочими днями. В одному з документів тієї конференції зазначалося: «Молодих людей обманюють, що подарунки їм приніс Дід Мороз. Їхня релігійність починається саме з ялинки. Панівні експлуататорські класи користуються «милою» ялинкою й «добрим» Дідом Морозом ще й для того, щоб зробити із трудівників слухняних і терплячих слуг капіталу».

А ось як описувала зустріч Нового року одна з тогочасних одеських газет: «Пересипський райпартком КП(б)У і спілка металістів влаштовують сьогодні, о 9 годині вечора, для своїх членів у Клубі металістів («Будинок працьовитості») зустріч Нового року. Програма: концертне відділення, спів, декламація та ін. При клубі — буфет. Вхід для членів партії за партквитками, а для членів спілки за книжками профспілки — вільний».

Напередодні Нового року всі концертні майданчики Одеси — клуби, палаци учнів і студентів, актові зали інститутів й університету — заповнювалися лекторами та пропагандистами, які невтомно розповідали про успі-хи радянської держави. Танці не заохочувалися, але як виняток студенти могли виконувати «схвалені» партійним керівництвом вальс і польку.

Уперше в СРСР Новий рік офі-ційно відсвяткували лише наприкінці 1936-го. Це стало й початком реабілітації ялинки. Звісно, про те, щоб вважати її різдвяною, не могло бути й мови. Так ялинка стала новорічною, а Святого Миколая замі-нив Дід Мороз. Восьми- або шестикутна зірка, яка традиційно прикрашала верхівку, стала кремлівською п’ятикутною. Ялинкові іграшки, які колись робили у вигляді фігурок янголів і дитятка Ісуса, тепер демонстрували досягнення радянської республіки. Трактори, снопи колосся, нафтові вишки, супутники й ракети, фігурки космонавтів висіли на ялинці вкупі з наївними ведмежатами, зайчиками та бурульками. Однак 1 січня залишалося робочим днем до 1948-го. Відразу після зустрічі Нового року й слухання по радіо «Інтернаціоналу» починався новорічний радіоконцерт, що тривав дві години. Звучали номери у виконанні найзнаменитіших артистів передвоєнного часу — Лідії Русланової, Леоніда Утьосова, Івана Козловського, Сергія Лемешева. У 1960—1970-х роках одесити так само чекатимуть біля телевізорів передачу «Блакитний вогник», а потім майже обов’язковими стануть новорічні покази фільмів «Карнавальна ніч» та «Іронія долі».

У часи незалежності святкування Нового року дуже еволюціонувало. У ньому дедалі більше проявляються європейські елементи. Традиційні радянські ритуали, зокрема перегляд телевізора й готування салатів, замінюються ярмарками й масовими розвагами. Сьогодні в Одесі вже ввійшло в традицію зустрічати Новий рік на Думській площі. Адже саме тут ташується головна ялинка міста, а поруч — Галявина казок з ілюмінованими статуями тварин. Саме тут збираються одесити, щоб побачити щорічні пірошоу, концерт і салют. Помилувавшись ялинкою, можна прогулятися Приморським бульваром. З нагоди Нового року дерева тут огорнуті павутиною різнобарвних гірлянд. Трохи нижче можна побачити красиво підсвічені палац графа Воронцова та колонаду закоханих. За словами самих одеситів, новорічна ілюмінація ефект-но підкреслює обриси будинків міста і створює святковий настрій.

Ігор МОЗГОВИЙ,
кандидат історичних наук.

Переглядів: 450
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua