РубрикиБез рубрики

Мистецька тріада Оксани Здоровецької

Буває так: творець працює натхненно, захоплено, анітрохи не думаючи про те, чи будуть цю його працю хвалити або ж гудити, побачать щось у ній чи мимо пройдуть… Працює, не рахуючись ні з часом, ані з якимись життєвими обставинами. Поспішає… Душа прагне розкритися, висловити себе — не важливо, чи то в слові, чи в музиці, чи в малярстві…

А потім приходить час, день, хвилина, коли треба вийти з цим усім на люди. Й ось тут починається найважче. Чи вони приймуть твою працю, чи зрозуміють оте все твоє найсокровенніше, що жило — і живе — з тобою, часто мучить та не дає спокою, хоче вийти назовні, і ти знаєш, як це потрібно зробити, ти все знаєш, а насправді — нічогісінько ти не знаєш. Ані в професії своїй, ані в житті взагалі. Анічогісінько…

І ти йдеш, немов на офіру, й заступає всі інші думки оте чекання моменту, коли все розкриється, і твоє хвилювання — та ні, це не те слово — твоє трепетне очікування присуду, бо ти ж таки чогось вартуєш у цьому мистецтві, чогось таки навчилась і щось таки вмієш — воно поглинає тебе, спалює на ніщо. Аби затим в цьому полум’ї настав момент істини — твого відродження, твого оновлення, коли то буде вже не вогонь, а світло, що йтиме наче зсередини, а відблиски його торкатимуться всіх, хто опиниться поруч, якось впливатиме на них. І вийдеш ти з того полум’я не спустошеною, а навпаки — такою, що… ну от якби зараз, у цій же хвилі, можна було заховатися у своєму куточку і продовжувати, продовжувати, поки ще сяє в тобі це світло і поки ти знаєш, як можна зробити ще краще…

І в ті хвилини, коли художниця стояла на тлі своїх картин, перед колегами, друзями, гостями імпрези, котрі того вечора масово прийшли до виставкової зали привітати мисткиню з її святом, вже усвідомлюючи, що то і їхнє свято, — у ті хвилини, слухаючи всі ті захопливі слова, хвилево ховаючи обличчя в квітах, а далі знов дослухаючись до фахових означень її творів та зізнань у найщиріших почуттях, незрідка засвічувалась в очах думка: та це ж про неї таки, Оксану Здоровецьку, яка тямить, що вона мусить робити саме те, що знає найкраще, бо це — як заповідь, настанова, тестамент, заповіданий тими, хто жив до неї, і всією землею її, такою до щему рідною…

— Якось на виставці в академії, — це зі вступного слова Анатолія Горбенка, голови Одеської організації НСХУ, — де були і її роботи, ректор Національної академії образотворчого мистецтва Володимир Чебикін сказав, підійшовши: «Треба, щоби побільше було тут таких робіт. Зробити б їй окрему виставку…». Ось її виставка. Оксана дуже відповідально підійшла до відбору творів. Попри те, що заповнила дві зали, це лише невелика частина її набутку.

З цими словами наче перегукується виступ Анатолія Кравченка: «Нещодавно, підбираючи роботи для музею Тараса Шевченка в Пекіні, де репрезентовано твори найкращих мистців України, китайці зробили особливий акцент на творах Оксани Здоровецької. Тут є високий рівень професі-оналізму, любові, відчуття нашої української землі, українського настрою. Завдячуючи гарній фаховій освіті, художниця по-новому, модерново подає традиційні українські мотиви, глибоко осягнувши таємниці символіки у вишивці, в килимарстві… Цією виставкою вона подарувала нам прекрасний мотив українського настрою, справжнє свято».

Про внутрішню потребу обмеження вибору засобів, якими вона користується, інші суто професійні характеристики творчості художниці, як-от формування поверхні — а це лінія, крапка, надто коли вийшла на більш абстрактний принцип формотворення, малюючи кількома планами, говорив на відкритті виставки художник Сергій Савченко.

— А найголовніше, — наголосив, — Оксана вирі-шує тут проблему ідентичности. Вона засягає до того колосального культурного шару, який на тисячолітній відстані від нас. У цих творах можна побачити процес певної медитації, що дає можливість екзистенції.

Виставка цілісна, так само, як цілісним є її внутрішній світ, її творче мислення.

— Так, я бачу тут всю Україну, це свято сьогодні всіх українців, — щиро привітала колегу художниця Лариса Дем’янишина. — Це прекрасне свято гарної графіки, свято кольору, високого професіоналізму. Я в захваті від цих робіт, вони дуже близькі мені по духу.

Своїми відкриттями та спостереженнями над тим, як працює Оксана Здоровецька, і, як вона сказала, радістю, поділилася Олена Аль-Хадж. В окремій залі виставлено кілька робіт з недавнього пленеру в Седневі — на базі творчости українських художників.

— Ми разом були на тому пленері. Оксана спочатку знаходить краєвид, пильно у нього вдивляється, потім починає працювати — без поспіху, зосереджено, цілковито заглиблюючись у роботу. Зробила лінію — відійшла, придивилась, поміркувала, замислено повернулась… Дійсно, медитація. Підходжу і кажу: «Оксано, так здорово, ти з таким добором, так гарно цей пейзаж закомпонувала, вивірено кожен рух пензля, кожен штрих…». А вона у відповідь: «Але ж я графік». То скажу тобі, Оксано, тут, на цій виставці: ти прекрасний графік! Вітаю від душі.

Микола Вилкун, головний художник Одеського театру юного глядача:

— Справді, друга зала цілковито захоплює. Тонке відчуття матеріалу, мотивів, абсолютна гармонія… Та що казати: будь-яка робота з тут представлених, і навіть політипажні, абстрактні твори, — прекрасні. Я не дуже прихильний до абстракції, різних там вправ, вважаю це глухим кутом, але в даному випадку бачу тут пошук колориту, як на мене, освоєння матеріалу. Нехай ця абстракція допомагає реалістичним роботам, так би мовити, втілюватися і звучати. Так, як звучить гуаш у неї — це просто дивовижно.

І так, як звучить у творах мисткині чорний колір, чорна барва… Це, на думку художниці Світлани Крижевської, викладачки Південноукраїнського педуніверситету, отой наш чорнозем, символ добробуту, розвитку, продовження роду.

— А найперше враження — майстерність велика. Органічність. Розкутість. Вона буває тоді, коли це спонтанний вияв душі, те, що сформувалося в голові з подачі серця. Але довести це до знаку, до символу — великий шлях. Тут вже керує рука. Ми всі віддаємо належне декоративності. У неї це — найвищий вияв культури, вишуканість, гармонія, котра лежить в основі творчости.

Й навіть доволі неговіркий, як правило, художник нефігуративного штибу Василь Сад сказав про виставку так:

— Емоційно, щиро, просто український дух. Яскраво. Цікаво. Майстерні кольорові поєднання.

А потім сама художниця дякувала всім, хто прийшов на виставку, хто сказав їй теплі слова.

— Хотілося зробити якийсь звіт про свою творчість. До останнього дня все думала, як воно вийде… Час підганяв. Люди за два місяці починають готуватись. У нас так не вийшло… Про чорний колір — все вірно. До 2014-го чорного у мене не було, все — радісне… Потім почали гинути наші найкращі… Зараз я приходжу до них символікою українських кольорів.

Все вірно. Адже червона та чорна барви — це символіка нашої боротьби за Незалежність, символіка прапора, який і сьогодні — на фронті, там, де українці відстоюють свій вибір. Мистець може не замислюватися над цими питаннями, може вважати себе «поза політикою», думати, що він — понад усім цим. Але все насправді інакше. Якщо воно в душі — не важливо, чи змалечку виховане, чи надбане в процесі еволюції свідомости, — воно обов’язково проявиться у творчості. Навіть попри його волю.

І річ тут не у формальному поєднанні чорного з червоним чи блакитного з жовтим, не в типово українському краєвиді чи типажах у вишиванках, а в тому, як це зроблено, що наразі побачив і відчув художник. І в тому також, щоби те саме відчув і побачив той, хто подивиться на цю картину. Національне в мистецтві завше йде в парі зі світобаченням і майстерністю. Така ось тріада.

Роман КРАКАЛІЯ.

НА СВІТЛИНАХ: Анатолій Кравченко і Лариса Дем’янишина вітають Оксану Здоровецьку з відкриттям персональної виставки.

Фото Миколи ОВСІЙКА.

Переглядів: 263
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua