РубрикиБез рубрики

Від наскельного малюнка до абстракції

З Марією АПРЯТОВОЮ — художницею, викладачкою, кураторкою виставкових проєктів Музею особистих колекцій ім. О.В. Блещунова, лауреаткою багатьох, у тому числі й міжнародних, конкурсів, розмовляємо про те, яким чином пов’язані образотворче мистецтво та суспільне життя.

— Образотворче мистецтво — один з найдавніших видів творчості. Сьогодні, коли потрібні нові методи, щоб запустити суспільний діалог на складні теми між різними людьми, хочеться зрозуміти, яким чином образотворче мистецтво впливало на життя впродовж історії, як змінювався той вплив і з чого, зрештою, усе починалося?

— 150 тисяч років тому давні люди не лише полювали на мамонта, а й пробували намалювати його… Історично, одне з найперших художніх зображень — це відбитки людських долонь, знайдені у печері Альтаміра в Іспанії.

— Навіщо було печерним людям, перед якими стояло найголовніше питання — виживання, малювати долоньки? Може, вони хотіли передати якусь інформацію чи таким чином досліджували світ, може, це був древній ритуал чи розвага?

— Важко сказати. Зрозуміло одне: з допомогою наскельного живопису давні люди намагалися вплинути на реальність, висловити емоції, закріпити свої угоди. Ці долоньки, намальовані на стінах печери 150 тисяч років тому, нагадують перші дитячі спроби малювання, коли малюк іще не в змозі тримати пензлик, — це відбитки долоні. По суті, люди в своїй індивідуальності, на власному досвіді проходять подібні стадії, які проходило мистецтво. Вираження своїх відчуттів, думок, вражень, сприйняття соціальних норм, законів, умовностей цього світу ще до оволодіння мовою доступні людині через живопис. Тобто первісний світ — це дитинство людства.

— Тоді, за аналогією, стародавні Греція і Рим — це, напевно, юність, якщо говорити про розвиток європейської цивілізації?..

— Так. Й особливо Мінойська цивілізація — рання юність усього людства, малозрозуміла, але романтична, життєствердна культура. Всесвітньо відомі мінойські фрески, керамічні жбани з дивовижними істотами показують нам цей період у всій його красі. В античному мистецтві не допускалося відображення старості, хвороб, потвор. На фресках, на кераміці — молоді здорові, сильні, енергійні люди, красиві тварини, яскраві соковиті кольори, досить прямі лінії. Це пов’язане, перш за все, зі світосприйняттям юної цивілізації — це був час молодості, сили, захоплення світом. Мистецтво створює красиву естетичну картинку. На мій погляд, античний світ — це молодість, захват, ідеалізація, яку ми розглядаємо у сенсі розвитку особистості й можливості впливати на соціальне життя.

Молода людина — ідеаліст за своєю природою, у цьому віці відкидаються зі свідомості такі речі, як старість, смерть, хвороби… На так званих фаюмських портретах, якими дві тисячі років тому прикрашали погребальні саркофаги, були зображені лише молоді люди. Якийсь час навіть існувала така теорія: нібито люди тоді жили недовго. Але сучасні дослідження довели, що люди жили досить довго, доживали до літнього віку, але на посмертних портретах зображалися молодими. Мистецтво несло дуже важливу місію — намалювати майбутнє, потойбічне життя людини. Тобто цей юний образ тіла на його злеті мав знайти людину на тому світі, щоб продовжити існування у потойбіччі в молодому активному тілі. Люди намагалися за допомогою живопису контролювати процес після завершення земного життя.

Живопис починає йти в ногу з релігією, служити їй, створювати нові ілюзії і малювати нову картину світу. У той же час з розвитком архітектури, мистецтва, релігії з’явилися ремісники — професійні художники, які могли б втілювати ці ідеї. Зображення набуває сакрального сенсу. Тож, щоб викреслити людину із пам’яті поколінь, позбавити її потойбічного життя, варто було лише знищити її образ, зображення. Саме так і відбувалося. Портрети тих, кого з якихось причин потрібно було забути, стиралися…

На початку цивілізації мистецтво бере на себе непомірно велику роль — дає можливість людині існувати у пам’яті, в історії. Спроба людини перебувати у Вічності реалізується через живопис.

— Як образотворче мистецтво служить суспільству в часи Середньовіччя?

— У Середні віки стає зрозуміло, що живопис, у тому числі живопис світлом, — найкращий метод впливу на різні верстви суспільства, зокрема на тих, хто не володіє грамотою. Він відіграє надважливу роль на релігійній сцені, яка, завдяки мистецтву, стає живою і приваблює багатьох через візуальні образи. Не дарма на порозі храмів людей зустрічали різні потвори, жахи пекла, картини Страшного суду. Гаргуйлі і химери своїми страшними пиками заманили до церкви більше людей, ніж рафіновані проповіді священників. Категорія зла отримує конкретне втілення через візуальні образи, і це тримає глядача, який постійно бачить їх перед очима, в постійній напрузі та страсі. До цього переживання мистецтва через негативний досвід було мало поширене, існувало табу на зображення негативу.

— Ці символи діють на рівні підсвідомості, і люди не розуміють, чому їх світ починає розсипатися на частинки…

— В епоху Середньовіччя стає нормою — випускати жахи назовні через візуальні образи. Пройшовши повз страшні пики, людина заходить усередину храму і бачить там вітражі, які пропускають через колір світло, розчиняють цей жах і виводять її зі стану страждань у спокій. Це був дієвий метод — довести ситуацію до кипіння, а потім вийти на новий рівень суспільного діалогу.

— Монстри, гріхи, пекло... Й от ти заходиш всередину храму і потрапляєш до Бога за пазуху, в материнське лоно. Таким чином мета церкви досягається, знову ж таки, через візуальні образи… Якому періоду в житті людини відповідає Середньовіччя?

— Поділ на Пітьму і Світло, поляризація відчуттів, яскраві емоційні переживання — все це нагадує підлітковий вік. Мистецтво вибудовує кілька складних етапів, які проходить людина, перш ніж потрапити у лоно світла і кольору. Світло працює і створює нові враження...

— Що відбувається з візуальним мистецтвом в епоху Відродження?

— Усі орієнтири змінюються, коли настає Ренесанс. Маленька, загублена у світі людина раптом стає центром Всесвіту. З’являється ідеальний образ людини, відроджуються античні традиції і все починається знову. Вже впродовж 500 років ми дотримуємося заявлених світоглядних позицій Ренесансу. Сучасні люди й досі чудово сприймають цей стиль, його поняття перспективи, простору, нові горизонти. Саме в епоху Ренесансу з’являється зв’язок усього з усім, образ розвиненої особистості, яка може займатися одночасно й успішно всіма справами. Поняття гуманізму, свободи і самовираження особистості стають на перше місце.

— Але людська цивілізація не може розвиватися рівно — після злетів бувають падіння…

— Після прекрасних моментів Ренесансу народилися такі напрямки мистецтва, як бароко, рококо, маньєризм. Мистецтво відділилося від релігії і стало світським. Завдяки розвитку гуманізму мистецтво перестало бути колективним і стало індивідуальним, а з часом — елітарним, почав зароджуватися академізм.

— Навіщо живопису знадобилася академічна школа?

— Шедеври були створені, їх потрібно було підтримувати, зберігати, реставрувати. Світське мистецтво переключилося із сакрального світу на світ людських відносин. Воно почало підтримувати тих, хто має владу, багатих, ті верхівки суспільства, які добре зрозуміли велику силу мистецтва. Цей процес відбувався із XVII по XIX століття. Поки існували монархії — мистецтво було на службі у монархів, саме під них підганялися релігійні образи.

Змінюється якість кольору, використовується багато золота, з’являється олійний живопис, який відображає багатство, силу, потужність влади, монархії.

Академічна школа — це свого роду елітарний клуб мистецтва, яке капсулізувалося і нібито несло певне підпільне таємне знання. Якщо ти пройдеш цей етап — станеш справжнім художником. Але річ у тім, що справжні витвори мистецтва недоступні. Копії Венер зроблені з копій Венер, які робилися із копій Венер. Ми начебто вчимося і наслідуємо зразки Стародавньої Греції, які вже давно не відповідають зразкам Стародавньої Греції.

Початок ХХ століття — безліч -ізмів: імпресіонізм, кубізм, салонний живопис, красивий, але такий, що втратив будь-які завдання, крім прикрашання. Початок ХХ століття характерний тим, що в художників з’явилися туби з фарбою і поїзди, тобто можливість подолати час і простір, взяти мольберт і вирушити малювати натуру. З’явилися чисті кольори, насичені фарби, мистецтво стало більш реалістичним, і водночас почала змінюватися форма. Елітарність мистецтва почала зникати. Із закритих салонів і палаців мистецтво перей-шло на площі, стало більш соціальним. З’являються нові форми, нові художники, які часто-густо були бідними, але вільними. Відбувається трансформація кругозору, живопису, перехід від чіткої форми реальності до чуттєвіших форм. Малюємо не те, що ми бачимо, а те, що ми вкладаємо. Раніше художникові не було сенсу писати на соціальні теми, оскільки ніхто за це не платив. А коли замовників поменшало, переформувалося суспільство, з’явилися інші художники, почалося соціальне мистецтво, щоб пробудити певні думки. Мистецтво стає соціальним.

Істерика академістів не знала меж, усі плювалися, але сьогодні їхніх прізвищ уже ніхто не пам’ятає, а ті митці, що вивільняли із підсвідомості найболючіші, найскладніші питання й проблеми мистецтва, — стали улюбленими художниками мільйонів людей.

— Чи вдалося образотворчому мистецтву втримати рівень, на який воно вийшло на початку ХХ століття?

— Найболючіше у цьому процесі те, що після моменту вивільнення мистецтво знову рушило в елітарність. Абстракція — це вже не суперечка із суспільством, а така собі «цукерочка» для прикраси інтер’єру, яку можна повісити у вітальні. Новітнє мистецтво стає набуттям еліти, інтелігенції, яка вже ні на що не впливає.

Коли сучасне глобальне мистецтво заполонило наш пострадянський простір, після епохи так званого соцреалізму, ми всі зніяковіли, бо воно було малозрозумілим. Але мистецтво не закінчується на ХХ столітті. Настав новий світ, нове мистецтво, живопис змінив свою форму. Наступного разу ми зупинимося на тому, що таке сучасне мистецтво і як його зрозуміти…

(Далі буде)

Розмову вела
Ольга ФІЛІППОВА.

НА СВІТЛИНАХ: печерний живопис — відбитики долоней, яким 39 тисяч років; фаюмський портрет (1-ша стор.); портрет епохи Відродження — «Флора» Франческо Мельци; «Залізниця» Едуарда Мане (імпресіонізм).

Переглядів: 148
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua