РубрикиІсторія

Відлуння Другої світової

(Продовження. Початок у номерах за 5, 12  та 19 жовтня)

Війна Гітлера і Сталіна проти Польщі у 1939 році

Затиснута між двома тоталітарними режимами, Польща в тих умовах була приреченою. Інспіроване Гітлером загострення відносин супроводжувалося активізацією диверсійної діяльності німецьких спецслужб у прикордонних районах Польщі. В рамках операції «Гімлер» влаштовувалися напади на польські об’єкти і численні провокації з метою загострення міжнаціональних відносин. У німецькій пресі ці інциденти подавалися як доказ польського «терору» проти етнічних німців — громадян Польщі. У ніч перед вторгненням німецьких військ у Польщу 1 вересня 1939 року за завданням Гітлера шеф гестапо Р. Гейдріх організував інсценування «нападу» підрозділів польських збройних сил за участю переодягнених у польську військову форму бойовиків спецслужб Рейху на радіостанцію в прикордонному німецькому місті Гляйвіц, що було використано як привід для початку бойових дій вермахту проти сусідньої країни.

Ці гітлерівські інсценування нагадують дії російських спецслужб, які у 2014—2015 роках і пізніше завозили автобусами до Криму, на Донбас, у Харківську, Херсонську, Миколаївську та інші області України тисячі «зелених чоловічків», «казаков» і «тітушек», які змішувалися з місцевим населенням, зображуючи демонстрантів та ополченців, і закликали до повалення «київської хунти» й об’єднання з Росією...

Уранці 1 вересня 1939-го німецькі ВПС завдали масованого удару по польських аеродромах, військових об’єктах і містах. Згідно з планом «Вайс» без оголошення війни німецькі війська почали наступ на всьому німецько-польському кордоні, а також з території Моравії та Словаччини. Лінія фронту становила близько 1600 кілометрів. У перший день наступу німецька авіація знищила більшу частину польських літаків на аеродромах, створивши передумови для стрімкого просування сухопутних військ. Зосередивши на головних напрямках бронетанкові і моторизовані з’єднання, німці завдали потужних ударів по польських частинах і легко пройшли крізь польські позиції. Польські армії були розсічені на кілька частин, кожна з яких виявилася в повному оточенні.

У зв’язку з агресією Третього Рейху проти Польщі 3 вересня Велика Британія і Франція оголосили Німеччині війну. На мою думку, якби Лондон і Париж мав за мету спрямувати німецьку агресію проти СРСР, то вони, очевидно, не оголошували б війну Німеччині у відповідь на її напад на Польщу. Британія і Франція оголосили ультиматум німецькому керівництву з вимогою негайного припинення військових дій і виведення всіх військ вермахту з території Польщі. Втім, цей ультиматум виглядав досить формальним, оскільки Париж і Лондон не мали наміру й можливостей розпочати широкомасштабні військові дії проти Німеччини. До самого закінчення бойових дій у Польщі німецьке командування не могло перекинути на Західний фронт жодного з’єднання, а от Париж і Лондон свого шансу не використали, що мало для них катастрофічні наслідки у 1940-у.

9 вересня В. Молотов привітав телеграмою Й. фон Ріббентропа зі вступом німецьких військ до Варшави. 14 вересня гітлерівці остаточно оточили польську столицю й почали масовано обстрілювати її з артилерії. Бої за Варшаву тривали до 28 вересня, коли, вичерпавши всі сили для оборони міста, польське командування було змушене підписати акт про капітуляцію.

12 вересня німецькі моторизовані підрозділи вийшли до Львова і 22 вересня встановили повний контроль над цим містом, але незабаром, згідно з таємним протоколом до «пакту Молотова-Ріббентропа», передали його Червоній армії.

Після розгрому польської армії Гітлер планував створити в західній частині Польщі маріонеткову «залишкову державу» (нім. — Reststaat), однак проти такого плану виступив Сталін, якого не влаштовувало існування будь-якого польського державного утворення. Декретом Гітлера від 8 жовтня частина території Західної Польщі з населенням близько 10 мільйонів осіб була приєднана до Німеччини. Будь-яка самостійна внутрішня і зовнішня політика Польщі припинилася, оскільки польська держава припинила своє існування, уже вчетверте у своїй драматичній історії.

17 вересня, порушивши договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом від 1932 року, Червона армія почала окупацію частини території цієї країни, передбачену таємним протоколом до пакту «Молотова—Ріббентропа». Після нетривалого спротиву польські частини відступили до Литви, де були інтерновані. За рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 3 жовтня 1939-го, рядових та унтер-офіцерів, уродженців територій Польщі, що відійшли до СРСР, розпустили по домівках, а понад 40 тисяч жителів західної й центральної Польщі передали Німеччині. 18 вересня було опубліковане радянсько-німецьке комюніке, в якому аргументувалася позиція СРСР щодо введення своїх військ на територію Польщі. Радянський уряд пояснив цей крок неспроможністю польського уряду, розпадом польської держави де-факто й необхідністю гарантування безпеки етнічних українців, білорусів та євреїв, які проживали в східних областях цієї країни. 21 вересня радянські та німецькі представники підписали формальний договір про координацію військових дій у Польщі. Спільні паради німецьких і радянських військ відбулися у Львові та Бресті.

Польське верховне командування, дислоковане в Румунії, віддало наказ військам не чинити опору частинам Червоної армії. Розмежувальна лінія між німецькими і радянськими військами проходила приблизно по так званій «лінії Керзона», рекомендованій у 1919 році Паризькою мирною конференцією як східний кордон Польщі, що розмежовував райони компактного проживання поляків, з одного боку, та українців і білорусів — з іншого. Польські території на схід від річок Західний Буг і Сян були приєднані до УРСР та БРСР, що збільшило територію СРСР майже на 200 тис. кв. км, а населення — на 13 мільйонів осіб. Ці території були зайняті Польщею в ході радянсько-польської війни 1919—1921 років. Новий кордон СРСР в основному збігався з «лінією Керзона».

Як у вересні 1939 року Франція і Британія, що виступали гарантами безпеки Польщі, не змогли (чи не захотіли) протидіяти агресії Німеччини й СРСР проти цієї країни, так у 2014-у підписанти Будапештського меморандуму від 5 грудня 1995-го щодо гарантій недоторканності суверенітету й територіальної цілісності України у зв’язку з її приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї не змогли (або не захотіли) зупинити агресію Путіна проти нашої держави. І сьогодні, попри багаторазові нагадування українським керівництвом лідерам країн-гарантів про ті зобов’язання, вони не надто бажають вести мову на цю тему.

На жаль, лідери США, Франції і Німеччини дедалі поблажливіше ставляться до кремлівського режиму, не хочуть ізоляції В. Путіна, наївно сподіваючись шляхом діалогу «перевиховати» його. Так, 19 жовтня Д. Трамп укотре заявив про своє бажання запросити Путіна на саміт G-7, який планується на 10—12 червня 2020-го в США. Однак намагання умиротворити В. Путіна шляхом переговорів, засобами дипломатичного й економічного впливів не дадуть бажаного результату. Річ у тім, що той уже не може зупинити маховик запущеної ним велетенської пропагандистської та агресивної машини, не може проявити слабкість перед своїм електоратом, який очікує від нього подальшої демонстрації «могутності й незламності» перед «происками многочисленных врагов России». Вовк не може припинити пожирати ягнят і стати вегетаріанцем…

«Германізація» та «совєтизація»

З-поміж усіх зачеплених держав для Польщі Друга світова війна тривала найдовше — більше шести років. У відсотковому розрахунку населення (34 млн осіб у 1939-у) вона зазнала і найбільших людських втрат. За даними Інститут національної пам’яті Польщі — 5,8 млн осіб.

Якщо ж говорити про вересень 1939-го, то, за одними дослідженнями, в боях загинули понад 66 тис. польських військовослужбовців, за іншими — близько 200 тис., ще 133 тис. були поранені і 420 тис. (за іншими даними — близько 700 тис.) опинилися в німецькому полоні, а 230 тис. — у радянському. Більшість польських військовополонених були знищені в німецьких і радянських концтаборах.

Незважаючи на розгром польської регулярної армії та фактичну окупацію всієї території держави, офіційно Польща не капітулювала перед Німеччиною і СРСР. Війну продовжували партизанські загони й численні польські військові формування у складі армій союзників. Із кінця вересня 1939-го в Парижі, а з червня 1940-го в Лондоні перебував уряд Польщі в екзилі, який до своєї загибелі в авіаційній катастрофі у липні 1943-го в районі Гібралтару очолював генерал Владислав Сікорський. За домовленістю В. Сікорського зі Сталіним, у 1941 році на території СРСР була сформована так звана «Армія Андерса» із числа польських військовополонених чисельністю 80 тис. осіб під командуванням генерала В. Андерса. Влітку 1942-го «Армію Андерса» за наполяганням В. Черчилля вивели з СРСР до Ірану, де згодом, у липні 1943-го, переформували у 2-й польський корпус у складі 8-ї британської армії, що вела бойові дії на території Італії.

У жовтні 1939-го Німеччина розпочала кампанію «германізації» на окупованій польській території. Для цього відбулося примусове переселення 2 мільйонів поляків. Близько 2,5 мільйона поляків відправили до Третього Рейху на примусову працю. 330 тис. польських селян було знищено, а їхнє майно передано німецьким переселенцям. Невдовзі після вторгнення Німеччини на територію Польщі почалося нищення німцями тамтешньої інтелігенції тривало до весни 1940 року, внаслідок чого було вбито близько 60 тис. науковців, журналістів, письменників, вчителів, лікарів, суддів, священиків, політичних активістів... Німеччина планувала згодом переселити всіх етнічних поляків до Сибіру. Впродовж усіх років Другої світової в розгалуженій мережі концтаборів і гетто було знищено кілька мільйонів німецьких і польських євреїв. Лише в Аушвіці загинуло понад 1,1 мільйона людей.

Радянська влада відразу почала кампанію «совєтизації» на окупованих польських територіях. Легітимізація анексії східних областей Польщі відбулася через проведення фальшивих виборів. Почалися масові арешти польського населення. У березні 1940-го НКВС на виконання рішення ЦК ВКП(б) розпочав масові страти польських військовополонених (загалом близько 40000) на території білоруської Катині, у Києві, Харкові, Калініні (Твері), Херсоні та в тюрмах західних областей України і Білорусі. Кількість розстріляних в інших містах України досі не встановлена, а їхні могили не знайдені. Впродовж наступних двох років після анексії східних районів Польщі радянська влада відправила до ГУЛАГу і примусових поселень у Сибіру та Казахстані десь 1500000 поляків, з яких до мільйона загинули…

(Далі буде).

Олексій ВОЛОВИЧ,
кандидат
історичних наук.

Переглядів: 265
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua