РубрикиІсторія

Відлуння Другої світової

(Продовження. Початок  у номерах за 5 та 15 жовтня)

Співпраця СРСР з Німеччиною

Після «пакту Молотова-Ріббентропа» впродовж наступного півтора року було підписано ще кілька угод, які можна розглядати як доповнення до нього. Так, 28 вересня 1939-го скріпили «Договір про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною», до якого також додавалося кілька таємних протоколів, де, зокрема, регулювався обмін населенням між двома країнами, змінювалися межі «сфер впливу», визначені «пактом Молотова-Ріббентропа». 31 серпня 1940-го у Берліні підписали «Договір між СРСР і Німеччиною щодо прикордонних правових відносин» на новому державному кордоні між цими державами. 10 січня 1941-го уклали угоди про радянсько-німецький кордон від річки Ігорки до Балтійського моря, а також про переселення до Німеччини етнічних німців з Литви, Латвії та Естонії.

11 лютого 1940 року був підписаний договір про торгівлю, яким передбачався вчетверо більший обсяг товарообігу порівняно з попереднім, укладеним у серпні 1939-го. Ця торговельна угода з СРСР допомогла Німеччині витримати блокаду з боку Британії. В перший рік Німеччина отримала мільйон тонн зерна, пів мільйона тонн борошна, 900000 тонн нафти, 100000 тонн бавовни, 500000 тонн фосфатів та інші важливі матеріали в значних обсягах. Під час воєн Третього Рейху з Францією, Британією, Норвегією, Данією, Нідерландами, Бельгією, Люксембургом німецькі танки, автомобілі і літаки заправлялися радянським паливом. Радянський Союз, натомість, отримував з Німеччини електричне та нафтопереробне обладнання, локомотиви, турбі-ни, генератори, дизельні двигуни, машинне обладнання та певну кількість німецьких гармат, танків, вибухівки, хімічної зброї тощо.

СРСР допоміг Німеччині уникнути морської блокади, дозволивши користуватися базою для підводних човнів поблизу Мурманська. Німецькі військово-службовці навчалися на території Радянського Союзу в спеціальних військових училищах, а радянські офіцери проходили підготовку у німецьких вищих військових закладах. У Ленінграді діяло два конструкторських бюро, одне з яких розробляло підводні човни для Німеччини, а друге — проєкти танків для Вермахту. Сталін дозволив Німеччині також користуватися Північним морським шляхом як для вантажних, так і для військових кораблів, що змусило Британію захищати морські шляхи в Атлантичному і Тихому океанах.

Завдяки економічній співпраці з Радянським Союзом Німеччина змогла не лише витримати британську блокаду, а й накопичити достатньо ресурсів для реалізації плану «Барбаросса» — нападу на СРСР.

У лютому 1940 року Адольф Ейхман, начальник відділу гестапо IV-B-4, який відповідав за «остаточне вирі-шення єврейського питання», запропонував радянському керівництву пе-реправити з Польщі та Німеччини в СРСР два міль-йони євреїв, але Москва відмовилася від цієї пропозиції. До речі, це була одна з небагатьох пропозицій нацистів, на яку Сталін не погодився. (У 1958-у ізраїльська розвідка «Моссад» вистежила А. Ейхмана в Аргентині й вивезла до Ізраїлю, де його засудили до вищої міри покарання і стратили).

Поворот від антифашистської пропаганди до «дружби» з гітлерівською Німеччиною для радянських людей був цілком несподіваним. Тепер на сторінках «Правды» вони могли прочитати привітання Гітлера Сталіну з нагоди його 60-річчя і в зв’язку з цим побажання доброго здоров’я йому особисто, «а також щасливого майбутнього народам Радянського Союзу». Сталін подякував Гітлеру за привітання і «добрі побажання щодо народів Радянського Союзу». Ріббентропу ж відповів виразніше: «Дякую вам, пане міністре, за привітання. Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути тривалою і міцною»...

Капітуляція Франції 22 червня 1940 року перед Німеччиною, через 10 місяців після підписання радянсько-німецького пакту, виявилася шоком для Сталіна. Блискавичний розгром Франції означав крах його сподівань на затяжну війну на Заході. Це було найважливішим і найдраматичні-шим наслідком пакту: на європейському континенті Радянський Союз залишився один на один з Німеччиною та її союзниками. Причому з Німеччиною, яка колосально посилилася завдяки економічній допомозі Сталіна та окупованих європейських країн. До середини 1941-го Німеччина окупувала низку європейських держав загальною площею майже 2 млн кв. км з населенням 122 млн осіб, що дозволило Третьому Рейху подвоїти свій економічний потенціал.

Усе таємне стає явним

Уранці 24 серпня 1939 року німецький дипломат Ганс фон Герварт повідомив американському розвідникові Чарльзу Болену повний зміст секретного протоколу до пакту «Молотова-Ріббентропа». Однак аж до закі-нчення Другої світової війни ці відомості залишалися на рівні чуток. Німецький оригінал тексту додаткового протоколу був знищений під час бомбардування Берліна силами англо-американської авіації у березні 1944-го, але його копія на мікрофільмі збереглася, і в травні 1945-го співробітник МЗС Німеччини Карл фон Льош передав її британському підполковнику Р. С. Томсону. Цю копію світ побачив у 1948-у, коли вона була опублікована у збірнику Держдепартаменту США про нацистсько-радянські відносини у 1939—1941 роках.

Існування таємного протоколу до Договору про ненапад між СРСР та Німеччиною від 23 серпня 1939-го тривалий час категорично заперечувалося радянським керівництвом. Спочатку він зберігався в особистому сейфі Сталіна, а потім — в архіві ЦК КПРС. Період співпраці між Третім Рейхом і СРСР з вересня 1939-го по червень 1941-го намагалися не згадувати в радянських підручниках історії. В. Молотов до самого кінця свого 96-річного життя (помер у 1986-у), не визнавав існування протоколу, підписаного ним особисто.

Аж до часів «перебудови», тобто другої половини 80-х років минулого століття, радянська історіографія застрягла у канонізованій сталінській інтерпретації пакту Гітлера-Сталіна. У 1965-у якимось дивом у видавництві АН СРСР «Наука» вийшла друком невеличка книжка доктора історичних наук Олександра Некрича «1941 г. 22 июня», в якій ішлося про секретний додатковий протокол до «пакту Молотова-Ріббентропа» щодо розмежування сфер впливу Німеччини і СРСР у Східній Європі та про масове знищення командних кадрів РСЧА у 1937—1938 роках. Згодом цю книжку вилучили з усіх бібліотек СРСР і знищили. У червні 1976-го О. Некрич емігрував із СРСР і до своєї смерті у 1993-у працював в університетах Британії та США.

Лише через півстоліття, у 1989-у, СРСР офіційно визнав існування таємних протоколів до пакту про ненапад. 24 грудня 1989-го з’їзд народних депутатів СРСР оголосив «пакт Молотова-Ріббентропа» недійсним від моменту його підписання, зазначивши, що прописане у таємному протоколі до нього розмежування «сфер інтересів» СРСР і Німеччини юридично суперечило суверенітету третіх країн. Щоправда, нардепи СРСР не наважилися дати оцінку наслідкам пакту — приєднання до СРСР балтійських держав, Бессарабії, Буковини, західних областей України і Білорусі, війні з Фінляндією, Катинській трагедії, депортації сотень тисяч мешканців Польщі, Молдавії, Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії до Сибіру. Після розсекречення радянських архівів таємний протокол до «пакту Молотова-Ріббентропа» 30 жовтня 1992-го знайшов заступник начальника Головного політичного управління ЗС РФ генерал-полковником Д.А. Волкогонов й опублікував у журналі «Новая и новейшая история», №1 за 1993 рік. Про це він також детально написав у своєму двотомнику про Сталіна — «Тріумф і трагедія».

На згадку про злочинний «пакт Молотова-Ріббентропа» 2 квітня 2009-го Європейський парламент запропонував проголосити 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв усіх тоталітарних та авторитарних режимів. У такий спосіб майже 50 європейських держав, окрім Росії, визнали, що гітлеризм і сталінізм є однаковими за своєю природою злочинними режимами.

Оригінали пакту про ненапад і таємного протоколу до нього були опубліковані лише 31 травня 2019 року російським фондом «Історична пам’ять». Скани договору і протоколу до нього надав цьому фонду Історико-документальний департамент МЗС РФ. Однак і сьогодні в путінській Росії пакт Гітлера-Сталіна інтерпретується як договір про ненапад з мирними намірами з боку Москви. Виступаючи 5 листопада 2014-го з інструктажем перед російськими істориками в Музеї сучасної російської історії, В. Путін заявив: «Радянський Союз підписав пакт про ненапад з Німеччиною. Кажуть: «О, як це погано!». Але що в цьому такого поганого, якщо Радянський Союз не хотів воювати? Що поганого?»…

Путін практично повторив слова Сталіна, сказані ним 3 липня 1941-го, на 12-й день війни: «Я думаю, що жодна миролюбна держава не може відмовитися від мирної угоди з сусідньою державою... Уклавши з Німеччиною пакт про ненапад, ми забезпечили нашій країні мир протягом півтора року і можливість підготовки своїх сил для відсічі, якщо фашистська Німеччина ризикнула б напасти на нашу країну всупереч пакту. Це певний виграш для нас і програш для фашистської Німеччини»...

Сталін розпатякував про «миролюбність» його імперії в ті дні, коли за період з 22 червня по 9 липня 1941 року радянські війська втратили близько 600000 вбитими і пораненими, понад 11700 танків, близько 4000 літаків, 18800 гармат та мінометів. Із 170 радянських дивізій, що брали участь у прикордонних боях, 28 були повністю знищені. За неповні три тижні СРСР втратив Литву, Латвію, майже всю Білорусію, значну частину Молдавії, України та Естонії. Але на той час Сталін ще не міг мати повну інформацію про жахливі втрати, які стали наслідком його авантюристичної політики.

Разом з Мюнхенською змовою «пакт Молотова-Ріббентропа» став одним з головних спускових механізмів початку Другої світової війни. Чимало істориків стверджують: якби Сталін не уклав цього злочинного пакту з Гітлером, то той не наважився б розв’язати війну, побоюючись вести її на два фронти. Тому саме Сталін став розпалювачем Другої світової. Підписуючи договір про ненапад з Німеччиною, він не відсунув загрозу війни з Гітлером, а навпаки — наблизив її. Поки між СРСР і Німеччиною була Польща, Вермахту, щоб напасти на СРСР, потрібно було б пройти з боями ще досить велику територію, що дало б можливість Червоній армії підготуватися до оборони. Але коли між Радянським Союзом та Німеччиною утворився спільний кордон, то ситуація для СРСР стало набагато небезпечнішою, що й проявилося в перші ж місяці війни, після 22 червня 1941-го. Поставляючи протягом півтора року в Німеччину продовольство, нафту, залізну руду, рідкісноземельні метали та матеріали, СРСР у такий спосіб зміцнював економіку Третього Рейху і військовий потенціал Вермахту, що дозволило Гітлеру «віддячити» Сталіну й напасти на Радянський Союз.

Сьогодні наші європейські «партнери», закуповуючи у великих обсягах російський газ і нафту, поставляючи в РФ високотехнологічне обладнання, зокрема для нафтогазовидобування, у такий спосіб фінансують збройні сили путінської Росії, сподіваючись, що господар Кремля задовольниться поверненням України до його комуно-ординської імперії. Схоже, що деякі європейські політики не роблять висновків з відносно недавніх історичних подій 30-х—40-х років минулого століття, свідки яких ще живуть посеред нас…

(Далі буде).

Олексій ВОЛОВИЧ,
кандидат
історичних наук.

Переглядів: 337
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua