РубрикиРакурс

Про себе, про нас і про Вічність

Це застілля у нас було нашвидкуруч, і все ж — встигли. У садку під розлогою черешнею — довгий стіл, а на ньому на великому блюді — традиційні запашні шашлики, червоне вино, великі жовті помідори й червоні мікадо. Обіч на невеличкому столику — кавун, диня, гора винограду з власних кущів.

Привід був приємний. До Одеси, до своїх дітей, сина Андрія з дружиною, моєю онукою Маринкою, приїхали наші свати — Танечка і Віктор. Усі четверо й завітали до нас, чим дуже порадували — бо ж рідня.

Після щирих вітань, обіймів, поцілунків, звісно ж, — до столу. Задзвеніли чарки — за зустріч, за здоров’я. Впереміж з розмовами пішли шашлики.

Невдовзі компанія розпалася за інтересами. Син Микола із зятем Андрієм, заядлі рибалки, певна річ, про своє — клює чи не клює і на яку приманку краще. Жіноцтво — сваха Тетяна Леонідівна, її невістка, а моя онука Маринка і моя донька Ірина — про свої жіночі справи: суконьки-рюшики і писк моди — якісь вихідні черевики без підборів.

А я потяглася до свата Віктора Феофановича, колеги по творчій роботі. Бо я все своє життя присвятила журналістиці й улюбленій моральній темі, а він майже половину життя — музиці, військовій, оркестровій, ще й пише мелодії до пісень.

Саме це мене найбільше й цікавило. Журналісти у своїй роботі послуговуються тисячами слів, а у них, композиторів і музикантів, — лишень сім нот! Як на цій крихітній базі їм вдається створювати музику, пісні, що спонукають людей сміятися і плакати, любити й тужити, а то й вдарити гопака? Незбагненно!

— Як вам це вдається, Вікторе?

— А я й сам не знаю, — сказав. Просто граю на кількох інструментах, давно пишу музику, а звідки вона береться — не відаю, бо не маю музичної осві-ти.

Подумавши, додав:

— Знаю одне, і сам дивуюся: варто прочитати у вірші талановиті рядки, як вони самі починають вилучати музику. Ледь відчутну, а вловити можна. І тоді біжиш до столу занотувати, щоб не втекла. Так і народжуються пісні.

І розповів одну історію. Того вірша про маму його двох синів, Андрія і Сашка, написала Андрі-єва вчителька Ольга Анатоліївна Багинська і присвятила Тані, його дружині.

Ось кілька строф із нього:

Рік за роком
швидко пролітали,
І пішли до школи вже сини.
Мама своє серце віддавала,
Щоб зростали
справжніми людьми.
О, ростіть, ростіть,
мої хлоп’ята,
Набирайтесь сили у землі.
Будуть вдома вам співати
Голосисті наші солов’ї.

У перших же словах Віктор Феофанович вловив мелодію і зрозумів: пісня буде! Так і сталося: вперше вона залунала у їхньому райцентрі Полонному, а потім полетіла по всій Житомирщині і за її межами.

Прозвучала вона й у нас на застіллі у виконанні Андрія, якому доля подарувала прекрасний баритон. За столом дружно аплодували авторам пісні та її виконавцеві.

Хтось уже потягся до десерту — кавуна, дині, як тут пролунав голос моєї доньки:

— А хочете послухати вірші, зовсім для нас незвичні, бо вони не земного походження?

Усі озирнулися на Ірину: вірші, та ще й незвичайні? Втім, у молодості вона була друкаркою — роками передруковувала чужі рукописи. Що ж, цікаво послухати.

Й у садку зазвучав доньчин голос:

Оковы рабские лежат
на Духе вечном.
О, смертный человек,
зачем ты так беспечен?
Дар Божий — Вечность —
в тлен ты превращаешь
и Жизни вечный круг
на смерть ты обрекаешь.
Ты созданный Творцом
с любовью бесконечной
и лишь любовь дарить
ты должен в мире вечном.

Присутні принишкли: «вечность», «бесконечность», «жизни вечный круг»… Звідки така філософія у жінки?

Особливо ж вразив усіх остання строфа:

Лишь счастием других
заполнив жизнь свою,
ты станешь на порог
Беcсмертия в Раю!

Над такими словами варто було замислитися:

Лишь счастием других,
заполнив жизнь свою…

Це ж який із наших п’ятьох президентів думав і дбав про це? Кожен квапився за відведених йому п’ять років побільше награбастати собі, своїй рідні, ще й любим друзям капіталів, рухомого і нерухомого майна, фабрик і заводів. Й обдерли країну, як липку, а народ перетворили на жебраків.

Не раз уривався терпець у людей. Одного можновладця винесли з трибуни на руках і викинули геть, хоч і чіплявся за неї руками й ногами. Другий від народного гніву взагалі втік з України й затаївся десь у Московії. П’ятий, на недавніх виборах зазнав катастрофічної поразки…

За столом таки не втерпіли, зачепившись за політику. Відчувши той настрій компанії, донька запропонувала:

— А давайте послухаємо про арлекінів. І почала:

Мы — арлекины,
актеры значит мы.
И жизнь спектакль
нам предлагает свой:
без репетиций,
проб играем мы,
не зная ничего про мир иной.
А в мире том —
сиянье истины,
блеск света, красоты
немеркнущий покой.
И не спектакль,
а явь играли б я и ты,
не миг, а Вечность
была бы со мной.

Гостей уже вабив не стіл з десертом — заінтриговані, збуджені, вони хотіли дізнатися про джерела походження цієї суцільної філософії думок.

— Гаразд, — погодилася Ірина. — Але спершу про це, — і загадково поглянула на свата:

Прекрасны звуки Космоса
для тех, кто слышит их.
Прекрасны краски Вечности
для тех, кто видит их.

І тут уже на неї здивовано поглянув Віктор Феофанович.

А вона до нього:

— Це ж про вас і до вас, свате. Бо ми ж із вами так і не дійшли думки, звідки береться музика і як народжуються пісні. Це ж вам даний дар Божий чути й записувати звуки Космосу.

На запитання, як у неї з’явилися вірші, здавалося б, справді неземного походження, розповіла. Наше життя іноді підкидає нам загадки та дива.

Уже дорослою зацікавилася ізотерикою, особливо — медитацією, що є шляхом до духовного самозбагачення. Тривалий час навіть відвідувала гурток, члени якого вважали себе послідовниками знаних у світі Єлени Блаватської та сім’ї Рерихів. Медитувала і в гуртку, і вдома. Ось тоді все й почалося.

Якось відчула серцем наполегливе: «Слав і записуй!». То був наказ. Одразу ж побігла до столу, схопила папір, ручку і приготувалася. Але голосу ніякого не було — просто самі полилися думки, які ледве встигала занотовувати:

Когда в душе поет любовь —
бессмертье в ней живет.
И жизнь прекрасней
всяких слов
В любом из тех, иных миров,
куда нас приведёт.
Всегда идти нам суждено
по замыслу Творца.
И приходить, и уходить,
и нет тому конца.

Минав час, сеанси записування текстів завжди були однакові: жодного звуку, жодного слова. Контактер передавав їй тільки думки, глибину яких вона не завжди й розуміла. Усі стіни її кімнати вже були обвішані неземними посланнями.

Але кожен початок має свій кінець. Усе закінчилося, коли вона зрозуміла: у гуртку мало таких зацікавлених, як вона, а ходять туди невдахи або самотні в надії, що, може, знайдуть там свою половину. Були й такі, хто приходив на сеанси, щоб поповнити себе чужою енергією, дармовою, якої під час медитацій дуже багато. Відтак Ірина порвала з гуртком і невдовзі по тому припинився зв’язок із загадковим контактером. Ніякі вірші звідти більше не надходили.

А от друге диво сталося вже зі мною. Це коли я вирішила якось освідчитися в любові до своєї професії. І хоч той вірш був надрукований у «Чорноморці», насмілюся повторити кілька рядків, щоб було зрозуміліше про моє диво.

Журналістика, доле моя!
Я з тобою і днюю й ночую:
Вдень над текстом
й сюжетом мудрую,
Що аж обертом йде голова,
А вночі невтомно полюю
На свіжі думки
і крилаті слова.
Вранці —
знов до письмового столу,
Як до останнього бою
сама із собою,
Пам’ятаючи, як заклинання:
«Несть спасения
во многоглаголании».

Знаю, на війні хтось наживається, навіть з нашої, бува, продажної братії. А я роками волонтерю свідомо, без бухгалтерської бюрократії. За так, за спасибі, без гонорарної винагороди. І тішуся: хоч цим ще корисна моїй Україні й моєму народу.

Повторила ці рядки, сподіваючись, що, може, хоч комусь з молодих колег стане в нагоді бодай щось із творчого доробку дуже старої, але досі ще не застарілої Фідчунової.

У чому ж, спитаєте, диво? А в тому, що цей перший і єдиний за все життя вірш я написала за один присід, без жорновиків, без мук творчості. Він вилився сам по собі, як потічок джерельної води. Що це було? Ніби хтось мені диктував слова-думки, а я лише записувала.

А може, це хоч краєчком і до мене доторкнувся голос Космосу? Доброзичливий, люблячий, справедливий. Адже всі наведені вірші про те саме — про гармонію життя, чистоту, справедливість і Любов.

Несамовита боротьба за владу заради захмарного власного збагачення — це паскудна, нікчемна доля перевертнів, тимчасовців, духовно убогих. А про що головна філософія послань Космосу? «Лишь счастием других наполнив жизнь свою…». Щастям інших, народу!

Ось тоді ти не слуга народу, а державник, будівничий, істинний лідер нації, якого так довго чекає наш народ, та й усе розві-яне по світах українство. Час не розкидати, а збирати каміння. Давно час будувати правову, обороноздатну, квітучу Україну, країну не загнаних коней, а щасливих людей.

Яку кращу пораду можна дати і яких більших звершень побажати нашому новому, шостому гарантові Конституції?..

Майя ФІДЧУНОВА.

Переглядів: 213
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua