РубрикиБез рубрики

Мінський процес у виборчій кампанії

З наближенням дати парламентських виборів різко зростає число мирних ініціатив в рамках і поза рамками так званого «Мінського процесу». Те, що війну на сході України найближчим часом не вдасться закінчити, вже стало очевидним як самому Президентові Зеленському, так і його найближчому оточенню. Але воювати можна по-різному. І по-різному використовувати продовження війни як у зовнішній, так й у внутрішній політиці.

«Всеосяжне, стійке і безстрокове»

17 липня на засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську вкотре досягнуто угоди про перемир’я. На відміну від попередніх перемир’їв (число яких вже злічити важко), нинішнє не обмежене нічим. Просто «всеосяжне, стійке і безстрокове», повідомляють українські та російські ЗМІ. Але якщо вчитатися в текст інформації Дарки Оліфер, прес-секретарки Леоні-да Кучми, виявиться, що ця формула стосується тільки режиму припинення вогню, який повинен набути чинності опівночі 21 липня 2019 року.

Далі у тексті йдеться про повну і тверду схильність сторін до повного виконання Мінських домовленостей. У цих рамках сторони зобов’язуються забезпечити повний і безпечний доступ спостерігачам моніторингової місії ОБСЄ по всій території України, здійснити одночасний демонтаж фортифікаційних споруд у районі станиці Луганської, прибрати з лінії поділу політичну символіку і завершити ремонт мосту.

Ще далі повідомляється про те, що вдалося домовитися про обмін 69 українських громадян, яких утримують на захоплених територіях, на 208 ув’язнених в українських в’язницях, на чому наполягають представники ОРДЛО. А ще у підгрупах ТКГ нібито домовилися про безпечне і безперебійне енерго- і водопостачання мирного населення по обидва боки лінії розмежування та стійку роботу мобільного зв’язку.

У російських засобах масової інформації ці домовленості подають як велику перемогу росі-йської дипломатії, зміцнення позицій самопроголошених «республік» і, головне, як перемогу української «партії миру» над українською ж «партією війни». Хоча кожне з цих тверджень, як мінімум, спірне, а як максимум — нічого спільного з реальністю не має.

Нема сенсу повторювати, що про припинення вогню в рамках ТКГ домовлялися по кілька разів на рік, і домовленості зривалися іноді в той же момент, коли повинні були вступити в силу. Те ж саме (в сенсі реалізації) стосується і решти пунктів Мінських домовленостей, скільки б «сторони» не підтверджували прихильність до їх виконання.

До речі, про «сторони». Україн-ська позиція в цьому питанні досі була твердою і незмінною. Безпосередньо з представниками ОРДЛО українці в ТКГ не домовляються. Має значення тільки позиція російської сторони. Прямі офіційні переговори з терористами автоматично ведуть до їх легалізації. Кремлю дотепер не вдалося на це вплинути і, хочу сподіватися, не вдасться. Зміна позиції України в цьому питанні означала б готовність поставити підпис під актом капітуляції у війні своїми ж руками.

З поверненням Леоніда Кучми в Тристоронню контактну групу під більш ніж дивною пропозицією «перестати стріляти» комусь у Москві здалося: якщо трохи натиснути на українського Президента, від України можна добитися поступок. Схоже, 11 липня Володимир Путін у телефонній розмові з Володимиром Зеленським зробив таку спробу. Але не досяг потрібного результату. Більше того, призначений незадовго до того у «Мінськ» представником України з політичних питань Роман Безсмертний дав кілька інтерв’ю, які поклали край сподіванням Москви.

Морквина перед носом виборця

Коли ж розрахунки, які Кремль покладав на невизначеність і розбрід в нашій країні, не виправдалися, або виправдалися не повністю, там довго не думали. І вирішили перейти від прямого саботажу Мінських домовленостей до готовності їх виконати. На словах. А з допомогою слів вплинути якщо не на хід війни, то хоча б на хід парламентських виборів в Україні. Зміцнивши «партію миру».

Зверніть увагу: домовленості 17 липня про «всеосяжне, стійке і безстрокове» припинення вогню має набути чинності, коли в Україні закриються виборчі дільниці і почнеться підрахунок голосів. До того воно гратиме роль морквини перед носом, приманки для українського виборця. Потягнуться українські громадяни за «мирною» морквиною — потраплять у пастку. Не потягнуться — ніщо не заважатиме окупантам відновити обстріли через п’ять хвилин після початку «безстрокового» перемир’я.

Такою ж приманкою є домовленості з російською стороною про обмін ув’язненими. Терористи й окупанти, як і раніше, не відпустять в Україну жодної людини, не отримавши за це компенсації. У передвиборний період це може бути компенсація політична — підтримка проросі-йських партій або кандидатів, після виборів — підтримка народних депутатів тієї ж орієнтації у Верховній Раді.

Чи означає це, що не можна досягти угод, які влаштовують Україну і надалі допоможуть деокупації Донбасу? Не означає. Патова ситуація в питанні виконання Мінських домовленостей зараз, як і раніше, обумовлена винятково позицією російського керівництва. І є важелі, які дозволяють впливати на таку позицію. Але подібні важелі зосереджені не в Тристоронній контактній групі, А далеко за її межами.

П’ятий президент України добре це розумів. «Мінськ» українські представники використовували, щоб «тягнути гуму», а справжній опір Кремлю відбувався на дипломатичних майданчиках Брюсселя, Страсбурга, Парижа, Берліна і Вашингтона. На жаль, повноцінно передати естафету влади і навички дипломатії від п’ятого глави держави шостому поки що не вдається. Але навіть у розпал передвиборної боротьби Порошенко знайшов час, щоб продовжити перервану роботу.

17 липня він прибув до Страсбурга для зустрічі з депутатами нового складу Європарламенту, де готують об’ємну резолюцію щодо ситуації в Україні. З-поміж питань, запропонованих для обговорення:

  • збереження, а в разі невиконання Мінських угод — посилення санкцій проти Росії;
  • безумовне і негайне звільнення 24 українських моряків, які незаконно утримуються в Росії, і повернення україн-ських кораблів, кваліфікація подій у Керченській протоці як акт агресії Росії проти України, застосування окремих санкцій проти РФ за невиконання рішень Міжнародного морського трибуналу.

Яким буде текст резолюції Європарламенту щодо Україні — наразі не відомо. Але ефект від неї очікується набагато більшим, ніж від будь-яких домовленостей у ТКГ.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Переглядів: 202
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua