РубрикиІсторія

«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»

55 років тому, 27 червня 1964-го, у Вашингтоні було відкрито пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку

Його спорудили задовго до здобуття Україною незалежності з нагоди 150-річчя від дня народження поета у розпал «холодної війни» між СРСР та США.

Історія появи монумента у столиці Сполучених Штатів досить цікава. Хоч його було встановлено з ініціативи і на кошти української емігрантської діаспори: люди давали, хто скільки міг — по 5, 10, 50, 100 доларів (загалом пам’ятник обійшовся у 300 тисяч доларів — досить солідну на той час суму), до його відкриття були причетними принаймні п’ять американських президентів. Г. Трумен як почесний голова очолював комітет зі створення монумента, а майбутній президент Р. Рейган був у цьому комітеті. Чинний на той час президент Д. Ейзенхауер підписав схвалений парламентом закон про спорудження пам’ятника,

Д. Кеннеді допоміг реалізувати задум, а спеціальне послання президента Л. Джонсона замурували під постаментом.

Ще одна цікава деталь: при закладанні пам’ятника Кобзареві користувалися спеціальною лопатою, яку до цього використовували лише при закладанні в американській столиці пам’ятників Д. Вашингтону та А. Лінкольну.

Розповідають, на відкриття приїхало понад 100 тисяч офіційних осіб і гостей із Європи, Америки, Канади. Усі були на піднесенні. Це була дуже знакова подія, що піднімала почуття власної гідності — українці мовби з новою силою відчули себе вільними людьми у вільній країні Америці...

До речі, коли стало відомо, що діаспора зібрала гроші на пам’ятник Шевченку й відкриття його — лише питання часу, в Москві не на жарт схвилювалися: чому це в американській столиці стоятиме пам’ятник Кобзареві, а в радянській — ні? З подачі «швидкого на розправу» першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова було вирішено бодай у цьому наздогнати, а ще краще — перегнати Америку. Негайно оголосили всесоюзний конкурс, у якому взяли участь 35 проектів. Переміг ескіз нікому не відомих тоді скульпторів Михайла Грицюка, Анатолія Фуженка і Юлія Синькевича та архітекторів Анатолія Сніцарева і Юрія Чеканюка. До слова, наступного після відкриття пам’ятника дня вони прокинулися знаменитими.

Головною ідеєю скульптури стала окриленість поета. Відчуття своєрідного польоту мала додавати шинель-крилатка, як називали її за часів Тараса Григоровича, що розвивалася. І митцям вдалося цього домогтися. Пам’я-тник Шевченку в Москві відкрили того ж 1964 року, на вісім днів раніше, ніж у Вашингтоні.

Вашингтонський пам’ятник — роботи скульптора Лео Мола (Леоніда Молодожанина) та архітектора Радослава Жука — встановлено у районі Пі-стріт, у сквері між 22-ю та 23-ю вулицями. Монумент стоїть на гранітному постаменті, весь із бронзи, заввишки майже вісім метрів, вагою 45 тонн. Практично поряд — дуже респектабельна Массачусетс-авеню, на якій прописалося більшість закордонних посольств, у тому числі й українське.

Усі, хто бачив московський і вашингтонський пам’ятники, відзначають їхню схожість: і там, і там Шевченко — молодий і цілеспрямований, дуже відрізняється від своїх інших зображень. На монументі в американській столиці — цитата з поеми «Кавказ»: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».

Із самого початку вашингтонський пам’ятник «програмувався» на Олександра Архипенка, українського скульптора, художника, графіка, дуже знаного у світі. У 1923-у з паспортом Української Народної Республіки він приїхав до США, прожив там 41 рік. Часто переїжджав. Із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса, потім — до Чикаго, згодом знову повертався в місто Великого Яблука. І скрізь відкривав свої школи, влаштовував виставки. Він любив слухати пісні під бандуру. За нагоди завжди розповідав американцям, що цариця Катерина II забороняла цей інструмент саме тому, що він розкривав волелюбну душу українців.

Практично вся художня Америка — а особливо численне і впливове українське поспільство цієї країни — мріяла, щоб пам’ятник Кобзареві створив саме Архипенко. Тим більше що ця тема була йому близька: у 1930-х він зробив кілька бюстів Шевченка, в тому числі для Культурного центру у Клівленді та Всесвітньої виставки у Чикаго.

Дізнавшись про намір американської влади встановити пам’ятник Кобзареві у Вашингтоні, Олександр Архипенко і сам пройнявся цією ідеєю. «Поставлю пам’ятник Шевченкові для себе», — казав він. Але взяти участь у конкурсі йому, кажуть, перешкодили і світова слава, і гордість. Найвидатніший український скульптор помер на порозі своєї майстерні 25 лютого 1964 року, не доживши чотирьох місяців до визначної події.

Переглядів: 318
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua