РубрикиБез рубрики

Історія двох книжок, або Про дівчинку Майю і лукаву Муху-Цокотуху

Коли довго живеш — є з чим порівнювати і чим дорожити. Тим більше, коли кожен день приносить якісь новини і потрясіння.

Хіба у далекі тридцяті роки для нас, дітвори, не стало приголомшливим дивом почути від батьків, що земля, на якій живемо, широкий Дніпро з його кручами, безкраї, аж кудись за Каховку, степи — що все це називається Україною і є нашою Батьківщиною? І тому всі ми — наша рідня, ближчі і дальші сусіди — звемося українцями. А ось Росія — то вже інша земля, з іншою мовою, з іншими звичаями і звичками.

Живуть собі — то й нехай, а у нас свої принади. Хочеш — посидь з вудочкою на карася. Набридне — вирий знічев’я на березі широченьку ямку, і на твоїх очах з її дна та стінок заб’є-задзюркоче джерельна вода: буль, буль, буль... Готова криниця! Своїми руками! Наскучить біля Дніпра — піднімися кручею до степу, і там десь у затишку дерев натрапиш на гніздо перепілки з кладкою яєць. Пташина злякано пурхне вгору й почне відволікати тебе від гнізда, бо ж мають вилупитися її дитинчата. Батьки завжди вчили: не чіпайте гнізд! Птахи теж хочуть жити!..

І все це теж — наша Батьківщина. Україна.

І хоч поруч був Дніпро, ми завжди раділи дощику і завжди вітали його:

Іди, іди, дощику!
Зварим тобі борщику!

Або:

Дощик, дощик, припусти,
Нас додому не пусти!

Ми полюбляли наші приспівки, шкода лише, що знали їх замало. Бо ні книжечок для дітей тоді не було, ні радіо...

А тут якось — ото несподіванка! — від когось почули:

Ой ты, Муха-Цокотуха,
позолоченное брюхо!
Пошла муха на базар
и купила самовар!

І не тільки купила, а ще й взялася пригостити чаєм.

Та цокотуха багатьом з нас припала до душі, звідусіль лише й чулося — «позолоченное брюхо», «Муха-Цокотуха».

Слова ті були для нас зрозумілими, а от їхня вимова — геть чужою, не нашою.

— Бо вона ж написана мовою сусіда, російською, — сказала мама. — А ми з росіянами одного кореня — слов’яни.

От і знову дивина — ми ще, виявляється, й слов’яни. Згодом з’ясувалося, що ми із сусідом ще й православні християни. Отже, що не день — то крихітка нових знань. Цікаво!

Минали роки, ми підростали, а залітна цокотуха робила свою справу — по всій Європі залишала свої кладки, і її вилупки прославляли «русскій мір» та ганили нашу Батьківщину. Мовляв, це недоукраїна, її народ — це недонарод, а її мова — взагалі чиясь вигадка. У тому антиукраїнському дзижчанні найголоснішим був голос горезвісної «Раша тудей»: Україна як держава не повинна існувати!

Лукава муха-цокотуха досягла своєї мети. Російська мова почала лунати у нас скрізь. Уже в нинішні, наші дні одна з недоучок обурювалася: «Мы не виноваты, что вокруг Одессы построили (?!) Украину». А етнічний українець Іванько, що слухає тільки московські передачі, хоч народився на хуторі, а виріс на «Привозі», сердито дивувався: «Откуда он взялся, этот украинский язык?» (А звідки, хочеться спитати, беруться такі невігласи?).

Ось тоді на весь голос і пролунало з Кремля:

«Россия кончается там, где кончается русское слово. И Россия обязана защищать русскоязычных, в каком бы конце мира они ни проживали!».

Ось тоді й почалася ця гібридна війна з її тяжкими втратами — тисячами полеглих українських захисників, десятками тисяч покалічених, полонених і зниклих безвісти.

Якщо наш найближчий сусід — слов’янин, православний християнин і начебто навіть миро-творець, то хто сатана й антихрист?

Під час одного жорстокого бомбардування на Донеччині десятилітнє дівча закричало в істериці:

— Мамочко! Давай втечемо жити туди, де не стріляють!

А куди сховаєшся від мінометів і «градів»? У погребі! Там і жили та ще й допомагали нашим воякам — зшивали клаптики тканини у великі маскувальні накидки для танків, бронетранспортерів: білі — в колір снігу і зелено-сірі — для літньої пори…

Про таку ж десятирічну дівчинку розповідалося в прекрасно оформленій книжечці для дітей. Точніше, то була не одна, а цілих п’ять книжечок про те дівча. І що особливо цікаво: в жодній з них не було ні слова тексту, на кожній — тільки назва: «Майя у лісі», «Майя на березі річки», «Майя в зоопарку», «Майя в бібліотеці».

Зате то був майстер-клас художника! Це ж треба так любити свою професію і тих, з ким щедришся своїм талантом! Щоб без жодного слова, лише мовою пензля і фарб, лише ілюстраціями розповісти про гарненьке дівча, що жило у повній гармонії з природою, і зі світом книжок — джерелом усіх знань. Митець стверджував: таке багатогранне життя можливе лише під мирним небом!

Набір тих прекрасних книжечок дуже давно подарував мені на день народження один з моїх шанувальників. Кажуть: дорогий подарунок не той, що з діамантом, а той, що з думкою. Про що думав і про що хотів іще сказати цей мовчазний чоловік, даруючи історію Майї десятирічної сімдесятилітній Майї? Що життя чудове у будь-якому віці, коли живеш активно, цілеспрямовано, в гармонії з усім суспі-льством? Дивує інше: де на нашому книжковому безриб’ї вдалося йому віднайти цей комплект саме з ім’ям іменинниці? Не збагну й досі.

Пам’ятаю, який ажіотаж здійнявся у Дніпропетровську шістдесятих років з виходом дитячої книжечки «Как лечили Петуха». Її рознесли з полиць за кілька днів. Довелося перевидавати. Бо то була не книжка, а свято для діток. Гарна, яскрава обкладинка, дорогий папір, кольорові ілюстрації. Чого вартий був сам Петя з його червоним гребенем і червоним віялом хвоста аж до землі!

Книжечкою милувалися-захоплювалися не тільки дітвора, а й дорослі. Але знайшовся один допитливий третьокласник, який прочитав її і вигукнув:

— Яка брехня! Це ж цукерка в красивій упаковці! Бо ж селянин ніколи не лікуватиме курку чи півня. А тут йому — тепленьку водичку, вовняного шарфика на шийку, ніжки парять!..

Правда таки інша: курку чи півня, коли занедужають, пускають під ніж. Юшка з них не тільки смачна, а й дуже скоро ставить хвору людину на ноги. І не дуріть дітей, не виховуйте їх на брехні. Один з наших класиків застерігав: для малих треба писати не просто добре, а навіть краще, ніж для дорослих.

А ми, нинішні, дивуємося: де й коли наші президенти й народні депутати навчилися вішати своїм виборцям локшину на вуха…

Чи розуміє наш щойно обраний президент, який уже давно закохав у себе мільйони шанувальників як менеджер і прекрасний актор, чи усвідомлює, які авгієві конюшні йому розгрібати після п’ятьох попередників? Зараз украй важливе все — закінчити з війною, забезпечити стабільність і добробут людей, повернути тих, хто порозбігався по світах у пошуках роботи, дати їм роботу і пристойну зарплату вдома. Не реанімувати старі заводи із застарілою технологією, а створювати нові, сучасні. І насамперед — діти, підростаюче покоління.

Упродовж усіх років нашої незалежності діти були викинуті на узбіччя життя, а з них же треба ростити мислячих, активних громадян, і тоді будуть у нас і вояки, і моряки, і хлібороби, й економісти, а головне — згуртоване суспільство, чия найвища мета — міцна правова держава, де один за всіх і всі за одного.

Кажуть: перед минулим зніми капелюха, бо воно вже стало історією, а перед майбутнім — засукай рукави і просто працюй, твори, вдосконалюйся. Тільки тоді й прийде перемога.

Майя ФІДЧУНОВА.

Переглядів: 264
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua