РубрикиБез рубрики

Символ землі української — мамині очі

12 травня — День матері. Майже день у день, рівно 20 років тому, свято було встановлене, а фактично — відновлене, указом Президента України від 10 травня 1999-го, за підтримки міжнародної організації «Жіноча громада», Спілки жінок України, громадської організації «Союз українок».

Ви чуєте, як струменить час — обтікаючи та пронизуючи нас? Це неможливо побачити, це можна лише відчути. Його лет — наче лет кулі, що протинає серце Героя на цій війні за українську Україну. Вона протинає одразу два серця, друге — то серце матері. Назавжди гасячи світло в її очах, що виповнені були чаром любові материнської, що завше світяться надією і добротою. Мамині очі віддавна стали символом землі української.

З погляду вічности матері всюди однакові, але феномен української Матері непояснимий. Розкажіть їй про цей феномен чи з наукового погляду, чи світоглядно, ще якось… А вона лишень усміхнеться загадково, а в очах — така сила любові, що перехоплює подих. Вічна загадка, та ні — таємниця, одна з таємниць буття. Надто коли зануритись у часову глибочінь. Історія наша непорівнювана з історією інших народів. І Матір — у центрі її. А довкола — тільки неволя, лише страждання та кров, і муки, і смерть… Нескінченна Голгофа… На якій найдорожче — сльоза любові, жалю та співчуття, гірка материнська сльоза.

І ті перші християни, вшановуючи щокожної весни Діву Марію — вони святкували День Матері. Чи не тому в релігійній свідомості українців Богородиця — на чільному місці? Та й не лише в українців. Травень, назагал, вважається місяцем Пречистої. З цим напряму пов’язаний День Матері. Порівняйте подумки з отим «міжнародним жіночим днем»… та ні, не до порівняння вони. Надто — коли згадати походження того «свята».

Але що характерно: нібито всі знають ту історію, а все одно — яка живуча традиція, хоч і не така вже й давня! Кілька десятків років — це ж не кілька століть. Та не традиція це — прищеплена звичка. Але навіть могутньому часові поки що не вдається до кінця щось тут змінити. А ми дивуємось, як люди можуть сьогодні вірити різним брехням, приймати за правду те, що вже поіменоване новітнім словом фейк.

Даруйте, занесло трохи в інший бік, бо куди ж дінешся від цього? Живемо в епоху маніпуляцій свідомістю. Вона була завжди, але сьогодні досягла особливої віртуозності. Нелегко встояти, не піддатись, викинути на смітник всю оту нашу совковість. Здираємо її з себе, немовби задавнене липке павутиння. Дякувать Господу, потроху забуваємо про отой «день защітніка отєчєства». Та залишається ще немало непотребу, серед нього й отой «жіночий день». У нас є наші, українські свята, їх треба відроджувати, очищати від усього штучного, наносного; їх треба святкувати. Не спотворюючи, не забуваючи про них. День Матері — саме з числа таких українських свят. Й лише той, хто живе з Україною в серці, залишається стійким до різних маніпуляцій та фейків. Називаємо її матір’ю, часом ненькою — хоч, бува, небагато щирості в устах декотрих, що промовляють це святе слово — краще б вони мовчали.

Так, материні очі звернуті до кожного з нас. Кому з пам’яті родової, з недавнього минулого, а кому — й з майбутнього, бо ж кожна жінка народжена бути матір’ю. Матір — основа життя, його сутність і його тривкість у часі, матір — уособлення вічности. Матір — це те, що є найсвятішим для кожної людини, тому й стоїть вона поряд з Пресвятою Богородицею. І, мабуть, відколи світу, найбільше вдячних та найщиріших, добрих, найзаповітніших слів мовиться про Матір і до Матері. Не менше, мабуть, аніж про любов, але ж вони — завжди поряд, завжди одне пов’язане з другим: любов між двома продовжується материнством. Любов до Матері-Батьківщини народжує те, що звемо патріотизмом.

Отже, за кілька днів Україна знову буде зі святом — Днем Матері. Тієї, котра для всіх нас — добрих і лихих, шляхетних і безчесних, щирих та лукавих, тих, що можуть мовчки покласти за неї голову, й тих, котрі зраджують, — не важливо, чи відверто це, чи лише прикидаючись дітьми люблячими: тих і тих нині аж надто багато… Па-м’ятаймо: наша Вітчизна — так само жіночого роду. Вона однаково любить всіх, бо все то — її діти, чи від плоті плоть, а чи ні, але всі — однаково рідні.

Вшануймо цього дня Матір — чи то рідну свою матусю, чи кохану дружину — вже матір або й не матір ще, привітаймо дівчину, подругу, сестру, сусідку, зустрічну жінку — з дитиною чи без… Всі жінки — матері за призначенням і за визначенням, у минулому, теперішньому та в майбутньому часі.

І ніякого восьмого березня на майбутнє!

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 283
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua