РубрикиБез рубрики

Новела "Дишло"

Це ж якому треба вродитися, щоби час не викреслив із пам’яті. Такий мав виділятися, щоб через роки згадували його силу, що за виграшки міг узятися за задок повної підводи і підняти її, коли репало заднє колесо, аби замінити на справне; або бути відчайдухом, не боятися ні вогню, ні води; чи твердим у слові й ділі, наче кремінь, або ж розумакою на всю округу, чи майстром до всього, що брав у руки: глину, деревину чи залізо.

Івана Деривуса пам’ятають як найкращого коваля. І не тільки в містечку, по всій окрузі. За своє життя кількасот підків відкував. Їх би вистачило не на один табун, щоб не збивали копит.

Умів багато всякого зробити: сокиру, колуна, барду, рискаля такого загартовував, що сам просився копати. Оковував колеса, обрисовував брички.

Іван — коваль із прапрадіда. Його старший син теж перейняв ковальську науку, вже вигупував у кузні молотом вагою з півпуда. Бог силою не обділив. Тато своє відгехкав, теперки лиш молотком правив, показував, де молотом товкти.

Навіть при НЕПі без наймита обі-йшовся, хоча вдвічі роботи додалося. Наче наперед знав, що той довго не затримається. Йому не дадуть вкоренитися. Як тільки влада вбереться у пір’я, усе підгребе.

Як гадалося, так і сталося. Місцеві горлохвати на кузню позиркували. Але охочих до молота, щоб товкти по ковадлу, не знаходилося. Тому й далі видзенькував татів молоток і басував синів молот. А той, хто щось замовляв, держаком розводив міх, і в горно наганяв дух. Така була споконвічна заведенція.

Іван мав грішок і був у начальства на гаплику. Колись у містечко влетіла червона сотня перекувати коней, а він здимів. І як не шукали — не знайшли. Сотня покрутилася два дні і подалася далі. Але все обійшлося. Начальство саме не буде своїх коней перековувати і ресорити брички.

Щонеділі Іван на двоколці простував ярмаркувати в Туманове. Любив побути серед люду, щось почути і самому побалакати.

З таким, як у нього товаром, там розкладався ще й кармановський циган Мірча. Вони один одного не знали. Їх випадок познайомив.

А сталося так. Якоїсь неділі біля ковалів крутився занудний покупець. Брав у руки сокиру, водив пальцями по лезу і знову клав на землю, наче його брав сумнів, що вістря покришиться, якщо наткнеться десь на цвях. Не знав у котрого вибрати.

Циган занервував, чого марудить голову? Узяв свою сокиру і вістрям вдарив по Івановій. Роєм застрибали і посипалися іскри. Тоді всунув у руки зануді:

— Дивися! Ні на одній зазубрини нема.

Цікаві писки пороззявляли.

— Оце майстри! — хвалили.

— Нас таких лиш двоє на весь ближній степ, — додав Іван.

Покупець узяв обидві, зметикував: згодяться. А ковалі один одному потисли руки і після торгу подалися до чайної знайомство обмити. Відтоді заприятелювали. І після кожного ярмарку простували туди, випивали по склянці червоного вина і розходилися, кожен у свій бік.

Однієї неділі, після вдалого торгу, Іван з Мірчею завернули до забігайлівки випити сегорішнього трунку, який вже дозрів. А тут до чайної привезли новий товар. З полуторки скотили бочку-сороковку білого вина, його рідко завозять, тому Іван проказав:

— Піду візьму на пробу, — й приніс аж літр.

— Воно нам не завадить, — погодився Мірча.

Сиділи й смакували. Як допили, циган підвівся, підійшов до продавчині і замовив ще стільки ж.

— Іване, давай вип’ємо на коня, бо ти наступної неділі не приїдеш.

— Чого?

— Ти що забув? На Покрову в твоєму містечку храм. І ярмарок теж не стоятиме.

Як випили на коня і за кожне копито, хміль без діла не сидів, забив памороки.

Іван зненацька випалив:

— Чуєш, Мірчо! Ти ж на Покрову бери свою жінку і простуй до мене.

Будемо разом храмувати. Я заколю кабанця. Моя половина холодцю наварить, кров’янки з гречкою напече. Ти такого наїдку ще не куштував. То буду чекати.

Вдарили по руках і роз’їхалися.

Відтоді тиждень пробіг. Іван вже й забув, що запросив друзяку на гостини. Навіть дружині жодним словом не натякнув.

У суботу напередодні храму він порався на подвір’ї, коли дорогою закалатали підводи. Визирнув за ворота, а то рухаються дві циганські халабуди. «Видко, вже відтаборували і їдуть додому», — майнуло в голові.

Та й подався за повітку. Але туди долинув гармидер від його воріт. Вийшов, а то Мірча галакає, допитується, чи тут Деривус мешкає?

Довелося Івану зустрічати гостей. Халабуди в’їхали на подвір’я і дишлами вперлися в хату.

Вибігла Деривусиха. Як побачила таке, ледве не впала. З однієї фіри злізли циган і циганка, з іншої — циганчата висипалися, ніби з решета.

Найстарший з них вдарив по струнах, менший замолотив у бубон, а ватага, вилискуючи голими п’ятами, пішла навприсядки, виспівуючи:

Нема сала, нема кики,
Тільки співи та музики.

Як тільки доспівали, завели іншу пісню:

Батько в созі,
Мама в созі,
Діти голі на порозі…

І розпочалися гостини. Вже й храм пройшов, а гості й не думають додому рухатися.

— Скоро від кабанця залишаться лиш кісточки, а я гадала, що і на Різдво м’ясця вистачить, — бідкалася сусідкам Деривусиха.

Ті радили:

— Як вони повкладаються спати, треба розвернуть фіри дишлами до воріт. Мо’, їм дійде, що пора вже назад рушати.

Уранці Мірча проснувся, вийшов надвір, обдивився і каже Іванові:

— Бачиш, як воно виходить. Та ти не зважай. У нас, циган, такий звичай. Як гостюємо, тиждень фіри стоять дишлом до порога, потім ще тиждень — дишлом на дорогу…

12 березня 2019 р.

Переглядів: 223
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua