РубрикиБез рубрики

Поріднилися з моряками

Як гарно мати велику рідню! Та ще й таку, як Український народний хор імені Григорія Верьовки.

І великий він (аж понад півтори сотні учасників!), і знаний та шанований у цілому світі: побував же з гастролями в десятках країн Європи, Азії, Америки… І скрізь тісно та тепло заприятелював з тамтешнім людом, з палкими обіймами-поцілунками проводжали його глядачі-слухачі з різних держав, посилаючи й нам, Україні, слова гарячої вдячності й побажання квітувати в нових, незалежних умовах незалежної нації.

А чарували й чарують учасники хору людей повсюди мелодіями, що витікають із самої глибини їхніх душ, чистонебесними жіночо-дівочими голосами, як також і рвучкими, кинджально-пронизливими танцями хлопців-легінів, що, як справжні козаки, літають-рухаються тільки між небом і землею! Бо й добряче їх таки підігрівають музики і традиційними, й оригінальними інструментами.

Отаких родичів маємо ми, одесити! Але родичання наше — вже після цебриківчан. Бо усіх нас поріднив Анатолій Авдієвський. Це він своєю геніальною музикальною душею створював і вів Український народний хор упродовж десятків років! Спочатку спільно із зачинателем — Григорієм Гурійовичем Верьовкою, а далі більш як півстоліття вів колектив уже сам непростими-нелегкими шляхами як до мистецьких вершин, так і до наших сердець.

За роки свого перебування в ранзі художнього керівника і головного диригента наш земляк-цебриківчанин, вихованець Одеської консерваторії, зокрема й хорової школи Костянтина Пігрова, не раз і не два удосконалював, «вивищував» репертуар, вводячи у народний хор, фактично етнографічний, і жіночі академічні голоси на противагу їхньому однорегістровому, однотембровому звучанню на зразок того, що чулося в ансамблях і хорах окремих регіонів України, скажімо, Полтавщини, Чернігівщини.

Ті з незмінних прихильників хору, котрі, як кажуть, не зводили ні ока, ні слуху з улюбленого колективу впродовж років, були особливо зачаровані низкою нових блискучих програм українських народних пісень «від Анатолія Авдієвського», у справді трепетному, сказати б, «цнотливому», глибоко ліричному виконанні хористок. Та ще й у поєднанні з оновленим, осучасненим одягом і таким граційним рухом-танком чарівної (в усіх земних куточках!) українки! Щиро й мотивовано оцінювали глядачі за найвищими балами подальше сходження угору як цілого колективу, так і окремих його сегментів чи персон.

Скільки їх перейшло через хор — самородків, неповторних талантів, віднайдених у різних областях і відгранених до еталонів найвищої проби! Досить згадати лише Ніну Матвієнко, колись, 30-40 років тому, привезену вперше до нас, в Одесу, на гастролі. Це мале русяве дівча пізніше так високо, у саме небо слави, піднесло із собою українську пісню, весь хор! А колектив підняв тоді на небувалу височину честь і славу цілої України, її мистецтво, культуру. Недарма з багатьох країн світу ще з часів існування колишнього Союзу запрошували до себе на гастролі ніякі інші народні колективи, а саме «верьовкинців» (що не раз викликало заздрощі та ревнощі в окремих республіках, а надто у керівників Росі-йського хору імені П’ятницького).

Цього разу наші «родичі» приїхали до Одеси з благородною, високою ціллю: дати воїнам України шефський концерт, зробити для них святковий вечір у Будинку офіцерів, підтримати військовополонених моряків і їхні родини. І дійство відбулося справді високе й значне. На славу і хору, і тим, кому адресувалися пісні, танці, музичні номери, передусім — морякам частин Військово-Морського флоту Збройних сил України, дислокованих на одеському чорноморському узбережжі.

Колись, уже далекого 1943 року, Український народний хор починав створюватися у щойно визволеному від нацистських загарбників Харкові, щоб концертною діяльністю піднімати бойовий дух воїнів, у яких попереду були ще тисячі нелегких доріг до Перемоги. Так і йшли хористи чи не в ногу з нашими частинами, що наступали, боронячи, по-своєму, душі солдат, гартуючи їхні серця у нелегких битвах за рідну землю. Сьогодні ж завдання у всіх нас такі ж: і своїм бойовим подвигом-внеском на рубежах Донбасу та підступах до Криму, і волонтерською допомогою у постачанні зброї та харчу, матеріального й духовного, сприяти здобуттю Перемоги над ворогом.

Переповнена зала Будинку офіцерів багато разів спалахувала рясними оплесками і вигуками «Браво!» та «Біс!».

А наприкінці всі ми, присутні на концерті, спільно з посланцями американських морських екіпажів, котрі перебували у Чорному морі у складі сил НАТО, у єдиному пориві підвівшись з місць, високонатхненно проспівали давній, колись народний гімн українців «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка та музику Данила Крижанівського (до речі, також у музичній редакції Анатолія Авдієвського). І ще з більшим ентузіазмом виконали всім кількасотенним товариством наш сучасний славень «Ще не вмерли України і слава, і воля…».

На завершення концерту, вийшовши на сцену, глибоко вклонився всім виконавцям заступник команувача ВМС України капітан першого рангу Андрій Урсол (на знімку).

— Це перед нами була сама Україна — сказав він, хвилюючись. — Сама ії душа звучала усією щирістю та красою. Не віддамо її ніколи і нікому, ніякому ворогу, ні далекому, ні близькому.

— Слава Україні! Героям слава! — понеслося зі сцени до зали, а із зали — до сцени. Від сердець, отже, до сердець…

Справді гарні, великі, значні та змістовні побували у нас, в Одесі, «родичі» з Києва. Як добре, повторюємо оце початкові речення, мати багато і гарних родичів. Дорожімо ними. Будьмо завжди з тими, хто щодня і щогодини дбає про те, аби агресію Росії здолати обов’язково і якнайшвидше.

Сподіваюсь, допоможуть нам у цьому друзі з Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г.Г. Верьовки силою їхнього глибокозмістовного та хвилюючого репертуару, який налічує понад тисячу високохудожніх мистецьких творів, і, звісно ж, силою їхнього таланту. Та ще й під орудою таких превисокого рангу керівників, якими показали себе і в Одесі генеральний директор і художний керівник хору Зеновій Корінець, головний хормейстер Вікторія Ярема та головний балетмейстер Валерій Шкоріненко.

До слова: з таким же успіхом і з такою ж переповненою залою наступного дня відбувся концерт і в Одеському театрі музичної комедії імені Михайла Водяного.

Так тримати, дорогі кияни!

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ.
Світлини інформагентства Міноборони.

Переглядів: 388
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua