РубрикиБез рубрики

Станіслав СТРИЖЕНЮК. «Мій вік за знаком — вісім-вісім...»

Спогад

Моїй Тетянці
напередодні мого 88-го літа
Бувають дні,
Такі бувають дні,
Згадаєш — і не зопалу
ікнеться.

Чоловіки довкола,
Мов дурні,
Бо лиш тобі
красуня усміхнеться.
І ти помітиш
Усмішку її,
Вона тебе у розпачі застане,
І защебечуть взимку
Солов’ї,
І сніг мов квіт
На деревах розтане.
Які ж бо там
закільчаться плоди,
Чи завирує доля пустоцвітом?!
І білі стануть трауром сади,
Без тих плодів,
Що обіцяло літо.
Та хай там що,
Живу я во хмелю,
І серце щире
Пісні в неба просить
Лише таку,
Що я тебе люблю,
І наша пам’ять
Людям плодоносить.

27.02.2019.

Життя моє

Живу серед людей — не в лісі,
Моргає зірка — маячок.
Мій вік за знаком —
Вісім-вісім (88 — ) —
Це безкінечності значок.
Живу.
І є що пригадати
Між війн, трагедій і наруг.
На фото — Батько й Мати…
Й хата.
І у вікні тече мій Буг!
Мовчать і траурні оркестри,
І барабан під туш-вігвам.
І найстрашніше в світі: —
Сестри...
«О, сестри, сестри — горе вам».
І щастя спогадом зігріте,
Минуле — лихо не біда.
Всього в моїм бувало світі:
І хліб, і сіль,
Й свята вода.
Ворожі зради, і сусідські…
А на ногах — жива роса,
І на очах до болю рідні —
Земля своя і небеса.
Бо вранці глянеш у віконце,
А на очах сльозиться сміх.
І усміхнеться в небі сонце,
Як божество — одне на всіх.
І віку хоч не надолужиш,
Твоя любов не має меж.
Всьому чому,
Спасибі, служиш.
То й для свого всього
Живеш.
Живу серед людей — не в лісі.
Моргає зірка — маячок.
Мій вік за знаком —
Вісім-вісім —
Це безкінечності значок.

03.03.2019.

Стріли

Як листя пливуть за водою
По чистому плесу ріки…
Колись ти була молодою…
Куди ж бо пірнули роки?
Літають притуплені стріли,
І не зрозуміло, куди…
О, Боже мій,
Як постаріли
В Одесі дитячі сади!
А ми цілуватися вміли,
Як вперше, завжди на віку.
Летять купідонові стріли
Не наші в дитячім садку.

01.03.2019.

Журавлі

Куди життя веде дорога,
Де втаємничений секрет?
Шукати істину і Бога
Повинен сам в собі
Поет…
Зірок горить у небі манна,
А світить лампу Аладдін.
Поет…
Без мінус графомана,
Поет і в космосі —
Один.
Він об’єднав моря і гори
На круглім глобусі Землі,
Він прориває коридори
До Правди так,
Мов журавлі.
І всім подіти правди ніде
Під сонцем за стіну-туман.
Літати з Півночі на Південь,
Й на Південь й Північ
Для землян.
Його завжди
Дороги кличуть
На синяві небес крилі.
Ви чуйте, люди, як курличуть
До вас поети-журавлі!

18.03.2019.

Вулиця Гоголя в Одесі

Іду я вулицею завше
На гавань синьої води.
Іду. Нікому не сказавши,
За чим? Навіщо? І куди?
І не стрічаючи нікого,
Я йду-лечу з гнізда свого,
Де мешкав сам
безсмертний Гоголь
В будинку родича його.
І золоті, як аксельбанти,
Від моря хвилі ув очах,
Тримають Землю два атланти
Надійно в себе на плечах.
І тут ходив володар слова,
Де поселився
ще й Фальц-Фейн…
Асканія — оазис — Нова,
Звідтіль пішов
На Крим Манштейн.
Часи в морський
сплітались вузол,
В чаду окупаційних справ.
Не став і Гоголь боягузом,
Він в батьку Бульбі оживав.
Та Гоголь йшов,
Немов на прощу,
Здолавши з Риму безліч миль…
В Одесі на Соборну площу,
Де поруч Пушкін жив,
Василь.
Він йшов,
Минаючи крамнички,
Несла його небесна вись,
Бо Лермонтова рукавички
Після дуелі збереглись.
В каретах їхали чинуші,
Не обминаючи калюж.
А Гоголь бачив мертві душі
Серед юрби не мертвих душ.
Це часова була прикмета,
Душі зпечалений вантаж.
І Гоголь вірш
«На смерть поета»
Прошепотів, мов «Отченаш».
О, вірність долі,
Диво з нею
Сміялось в серці козака.
Бо Гоголь в Римі, в Колізеї,
Затанцював би гопака.

6.04.2019.

Ілля Рєпін

Що ж, читачі,
Читайте мій есей,
З Єгипту
Як виводив люд Мойсей.
А скільки літ євреїв він виводив,
Куди й навіщо?
Знаєте, куди?..
Для всіх і скрізь небесні
сині шати,
Від золотої, знаєте, Орди
Шлях до свобод —
З кріпаччини тікати.
Вітаю озаріння і прозріння,
І пам’яті низький уклін кладу.
Бо в пам’яті не з щучого веління
Сітобудова в Бога на виду.
Я проводжаю лебедину зграю,
Мені колись так пращур заповів.
А я чомусь не сокіл
Й не літаю,
Хоч в небі
Чую музику без слів.
Я вмів з дитинства сіяти й орати
І жити з Богом, як того хотів.
Я степовик, але хотів літати —
І з України в космос полетів.
І зваблений
Магнітом стратосфери,
У космосі, як в чорноті Землі,
Земні перегортаючи химери,
Злетів, немов Вакула на мітлі.
З живих билин
Чумацький Шлях на небі
Спостерігав я з матінки Землі.
Чи не тому й мене
художник Рєпін
Не записав сміливо в москалі?
Бо в запорожців все було
по плану,
А час минав, гортаючи віки…
Листа писали козаки султану,
А москалі плелися
В бурлаки.

28.08.2018.

Юрба

Он между нами жил,
Средь племени ему чужого.

О. Пушкін.

А золото якої проби
В той час, коли нема ідей?
В той час, коли нема особи,
Вагомої для всіх людей?
Юрба — могутня в ідеалі,
Вона хвилює океан.
Цей знак вивчав
підступний Сталін,
Як розкуркулював селян.
В той час ніким були селяни,
Уже й землі своїй чужі,
Мов люди, що не громадяни,
Не спадкоємці, а бомжі.
Про це в епохи точні дані.
І в кого правди не просім,
А буде так, як на майдані:
Хто був ніким, той стане всім.
Луна значна і суголосна,
Та знай, хто над панами пан.
Зітхнув Міцкевич:
— Матка Боска!
А він був класик з громадян.

4.04.2019.

Ностальгія

Ми плач зозулі в пустках чули,
Й чутками збуджуєм чутки.
Доволі лаяти минуле:
То ми — раби, то — кріпаки…
Ми — козаки, завжди нівроку,
Нас вабить моря й степу шир.
Ми — козаки!
При шаблі збоку,
І всі шоломи набакир.
А в перемогу хто не вірить,
Сяк-так підлегло живучи,
Ті люди в мріях, думах сірі —
Як сірі кішечки вночі.
Чому в нас є колона п’ята,
Без хліба-солі на столі?
Ті земляки, як мишенята,
Що розповзлися по землі.
В колоні п’ятій без причини
Й усі сусіди — вороги.
Нема для них і Батьківщини,
Лише чужі людські борги.
Вмира останньою надія,
А в небесах ячить пора.
В колоні п’ятій ностальгія
Ніде й ніколи не вмира.
І не згинаю я коліна,
І страх мене не забере.
Бо ще не вмерла Україна,
Й повік ніколи не помре!

28.03.2019.

Чечня

(Думка на незабудь)

На карті світу — Чорне море.
Ще не в пустелі, Божий глас,
Кавказ!
Де за горами — гори…
Хто знає, що таке — Кавказ!
Не всіх з розмаху — побиваху,
В кубанці з шаблею з коня.
Бо горам вірна, мов Аллаху,
В душі не скорена Чечня.
Ельбрус, в легенди оповитий,
В Боксан вдивлявся з висоти.
Чеченців можна підкупити,
Чечні ж бо не перемогти.
Шепчу я Україні-неньці,
Немов з ясного неба грім,
Бо знаю, хто вони, чеченці,
Нажиті досвідом моїм.
Що б там не маяли знамена
У світі, зблизька чи здаля,
Я бачив, хто вони — чечени —
На чужині без Шаміля.
Не відкриваю я Америк,
Задовольняючи себе,
Коли кажу, який бо Терек
Тече десь там
При Ак-Тюбе*.
Про те буденні в мене дані —
Там довелося жить мені.
В напівпустельнім Казахстані,
Де жив Кобзар на чужині.
Була там молодість зі мною,
В степах без краю і кінця.
В той час всі звали цілиною
Ті не обжиті ще місця.
Се пригадати нам тепер би,
Як з першим кличем журавля
З чеченами садили верби
Ми, без думок про Шаміля.
В пустелях дань
І Божу гласу
Нам підливає в спогад час.
Садили верби ми Тарасу,
Що висвятив Чечні Кавказ.

___

* Біла гора.

15.02.2019.

Ясна Поляна

Чому в Росії на світанку
Толстой помер на полустанку?
Дуель!
Які там паралелі?
І не кричіть Христос воскрес,
Бо став відомий на дуелі
На Чорній річечці Дантес.
Чому в Росії на світанку
Толстой помер на полустанку?
Кого ще долі зла причина
Звела й зійшла недоля з рук?
В дуелі Лермонтов загинув.
Кавказ. А там — гора Машук.
Чому в Росії на світанку
Толстой помер на полустанку?
От і танцюймо польку-єнку
В скорботні дні під скрипки звук.
А шлях, даруйте те Шевченку, —
На Мангишлак, а там —
Каюк.
Чому в Росії на світанку
Толстой зійшов на полустанку?
Чиї в тій смерті інтереси?
Хто був до України злим?
Сьогодні каже
Пів-Одеси:
Для волі путінської — Крим.
Чому в Росії на світанку
Помер Толстой на полустанку?
Шалійте, недруги скажені,
(«Ах, ёлки-палки, лес густой»).
Як повідомить людству Ленін,
Хто для Росії — Лев Толстой.
А поки тихо на світанку
Толстой помер на полустанку
(«Ах, ёлки-палки, лес густой»)…
А кажуть, що він є у світі,
А сонце сходить, як в зеніті,
То оживає Лев Толстой.
Роки гудуть і вітер віє,
Скажи, Андріївно Софіє,
Кавказ — не хмелі чи сунелі,
І хто там той, а чи не той…
Але чому не на дуелі?..
«Ах, ёлки-палки».
Лев Толстой.

16-19.02.2009.


У середу, 17 квітня, о 15.00 у Золотій залі Одеського літературного музею відбудеться творчий вечір поета Станіслава Стриженюка.

Переглядів: 228
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua