РубрикиБез рубрики

Білі і чорні смуги у житті Петра Капиці

Уявімо собі кремлівський кабінет Сталіна. Керманич СРСР, переглядаючи повідомлення про надзвичайно успішну діяльність за кордоном Петра Капиці, помітно нервував. «Безперечно, вчений такого рівня згодився б і в своїй країні, — міркував він. — Натомість, розвиваючи світову науку, Капиця надає значні послуги англійцям, у тому числі, певно, й військовим фірмам. Учений регулярно навідується в СРСР на побачення з рідними. Йому не раз пропонували залишитися, але він уперто відмовляється. Отже, слід зробити це примусом».

Не випадково ще задовго до 1934 року, коли саме так і вчинили, Політбюро прийняло спеціальну постанову про заборону його виїзду із СРСР.

Майбутній нобелівський лауреат Петро Капиця (1894 —1984) народився у Кронштадті. Його батьками були військовий інженер Леонід — шляхтич з волинського роду Капиць-Милевських (за іншими даними — з Бессарабії) та філологиня Ольга з волинських дворян Стебницьких.

Коли юнак навчався у Петербурзькому політехнічному інституті, на нього звернув увагу відомий фізик Абрам Йоффе, який запросив здібного студента на свій семінар і залучив до роботи в лабораторії. Перша світова війна перервала його наукову діяльність. У 1915-у Петро добровільно пішов на фронт, де служив водієм санітарного автомобіля. У 1916-у демобілізувався і продовжив навчання. Після закінчення політеху (в 1920-у) за рекомендацією Йоффе вирушив до Англії. Впродовж 1921—1934 років працював у Кембріджі під керівництвом вченого світового рівня Ернеста Резерфорда.

Завдяки талантові інженера та експериментатора Капиця швидко заслужив повагу колег і захистив докторську дисертацію. У 1929-у його обрали членом Лондонського королівського товариства, а через рік це товариство ухвалило рішення про виділення коштів на будівництво спеціальної лабораторії для нього. У 1933-у її було відкрито, й перед Капицею розгорталося широке поле для досліджень.

Але цим оптимістичним планам не судилося збутися. У 1934 році Петрові Леонідовичу заборонили виїжджати із СРСР. Відтак в Англію, де жили діти, дружина повернулася сама. Капица, як міг, протестував проти насильства, скаржився на це відомим вченим Ернесту Резерфорду, Альберту Ейнштейну, Полю Ланжевену, але безрезультатно. Відповідь була одна: «Повернення Капиці продиктоване накресленим у п’ятирічному плані прискореним розвитком радянської науки і промисловості».

Що було робити в цих умовах ученому? Після душевного сум’яття й невизначеності він поступово оговтався. Без улюбленої роботи жити вже не міг.

Влада всіляко намагалася задобрити Капицю. Для досліджень заходилися будувати й обладнувати інститутський лабораторний корпус, хоч умови для роботи все одно були гіршими, ніж за кордоном. Справа гальмувалася через бюрократію. Якщо там, щоб розв’язати ту чи іншу проблему, достатньо було одного телефонного дзвінка, то тут доводилося писати листи на адресу вищого керівництва СРСР, аж до Сталіна. Невдовзі для сім’ї звели котедж, і дружина з дітьми повернулася з Англії. Для вченого виділили особистий автомобіль.

Петро Капиця був засновником і першим директором (1935—1946) Інституту фізичних проблем АН СРСР. Відкрив надплинність рідкого гелію. У роки Другої світової війни винайшов метод отримання рідкого кисню з повітря у промислових масштабах. Взяв участь у радянському атомному проекті (всіма роботами керував Ігор Курчатов, а він курирував окремий напрямок).

Та невдовзі потрапив в опалу. Поплатився за те, що висловив невдоволення методами керівництва очільника атомного спецкомітету Лаврентія Берії. Реакція на критику не забарилася: Капицю зняли з посади директора інституту і звільнили з фізико-технічного факультету Московського університету, де він читав лекції. За спогадами Микити Хрущова, Сталін теж почав критично ставитися до Капиці, мовляв, не дає того, що може. У цей період вчений усамітнюється на дачі, де, однак, не полишає наукової діяльності.

Ситуація змінилася лише після смерті Сталіна. У 1955-у Хрущов повернув академіка на посади директора Інституту фізичних проблем та завідувача кафедри фізики і техніки низьких температур МФТІ. Капиця знову в центрі наукової і педагогічної діяльності, його обирають членом президії АН СРСР. Після більш ніж 30-річної перерви (у 1965-у) йому, нарешті, дозволили виїхати з Радянського Союзу в Данію для отримання міжнародної золотої медалі Нільса Бора.

У 1978 році Петрові Капиці присуджено Нобелі-вську премію «за фундаментальні винаходи і відкриття в галузі фізики низьких температур».

Попри проблеми і зайнятість, Петро Леонідович залюбки відвідував Україну. Зокрема, доклав чимало зусиль для створення ядерного підрозділу на Закарпатті — з 1992 року це Інститут електронної фізики НАН України.

Переглядів: 84
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua