РубрикиБез рубрики

Ірина ТОМА. Час болю

I

А матері наснився сон,
Страшний і дикий:
Ридають церкви в унісон —
Той плач великий.

 

Побачила вона здаля:
Уся без краю
Хрестами всипана земля,
Людей немає.

Одні хрести, німі хрести,
Колосся збите,
А чорні ворони крильми
Толочать жито.
 
Прокинулася віді сну,
Палають груди.
Гадала думку лиш одну:
«Та що ж це буде?».
 
Закрила очі, але враз
Те саме бачить.
Піднялася, а дядько-Час
Все розтлумачив:
 
«Ридають церкви — то біди
Чекай для себе,
Хрести — то душі назавжди
Підуть до неба».
 
«А що ж робити, бути як?
Як запобігти?».
«Молися й вір, а я дам знак,
Як далі жити.
 
У багатьох дітей твоїх
Стемнілі душі,
Від цього дуже тяжкий гріх
Сплатити мусиш».
 
«Та як же так? Невже у всіх?!
Є ж світлі діти!».
«Тоді скликай скоріше їх,
Треба спішити!».

II

Людей прибуло на Майдан
Велика сила.
У Київ правди відшукать
Душа летіла.
 
Із різних міст і різних сіл —
Вся Україна.
І мати, й донька, й батько,
й син
Відчули: «Гинем!».
 
Країну треба рятувать,
Дійшли до згоди:
«Вже олігархам розкрадать
Країну годі!
 
Несправедливі в нас суди —
Ганьба до віку!
Вже стільки скоїли біди —
Немає ліку!
 
І за екзамени платить
Уже набридло!
Комусь вже дуже нас кортить
Тримать за бидло!
 
Де крок ступив —
давай хабар.
Немає правди!
А їм то що? То ж олігарх!
Жирує завжди!».
 
Сказали слово, а взамін —
Їм кулі в груди,
І падає геройський син…
Та що ж це буде?
 
Стріляють кулі у людей,
Що хочуть правди…
Заради праведних ідей
Лягли назавжди…
 
Так важко стало на землі,
Морозно стало.
А серце болісно в крові
Затрепетало.
 
Від горя небо загуло,
Вся Україна.
І не одного тут було
Убито сина.
 
Він був Вірменин, відчував —
Стояти треба,
І високо плакат підняв
У синє небо.
 
«Борітеся! — кричав усім. —
Народ — це сила!
За долю нашу, отчий дім,
За праве діло!
 
Не бійтеся, пора мовчать
Давно скінчилась!
Вставайте, годі вже чекать,
Ідемо сміло!».
 
Читав Шевченка й надихав
Народ завзято.
Але не знав, але не знав —
Буде розплата.
 
За волю вистояв тут син,
Йому лиш двадцять,
А у замін — убитий він,
Пора прощаться.
 
А другий, в нього що за гріх?
Він був Львів’янин.
Його вже били за усіх,
Стогнали рани:
 
«Злодюги, не боюся вас,
Усіх за грати!
Побачите, прийде ще час,
Прийде розплата!».
 
У ліс глибокий затягли,
Там мордували,
У рот ганчір’я натовкли
І прив’язали!
 
Він встать хотів, але не зміг —
Нерівні сили.
Свої своїх, свої своїх
Звіряче били.
 
А третій хлопець — Білорус —
За Україну
Стояв з народом відчайдух
Аж до загину:
 
«Я Україну полюбив.
Моя ти нене!
Тебе кидати в тяжкий час —
Це не для мене!».
 
Він дужий був, він молодий,
Йому б ще жити.
Замість любові —
постріл злий
Його відмітив.
 
У другий світ пішли борці —
Країна плаче…
За що померли люди ці?
За що, козаче?

III

І слід гранат, і дим, і газ —
Ще всього буде!
«Не переб’єте усіх нас!» —
Кричали люди.
 
Та скільки згине ще таких
Борців за волю?
А скільки замете ще сніг
В лісах, у полі?..
 
Їх було троє — молодих,
Три перші жертви…
А скільки вбито після них?!
Їх кров не стерти!
 
Геройськи полягли сини
За матір рідну.
А зараз із небес вони
Говорять гідно:
 
«Наш дух не вмер, ми всі живі,
Ми над світами.
Ми маки в полі, солов’ї,
Ми поряд з вами.
 
Ми сяємо у небесах,
Коли вам темно.
За правду наша боротьба
Є недаремна.
 
Ми досі віримо у час,
В щасливу днину!
Наш дух любові не погас
До Батьківщини!».
 
Знов матері наснився сон,
Спокійний, тихий.
Співали церкви в унісон,
І гнали лихо.
 
Стояли люди у церквах,
Молились слізно,
І голуб миру, білий птах
Летів на тризну…

2014

* * *

Коли слово розходиться
з ділом —
Гинуть держави.
Коли слово є неправдивим —
Меркне душа.
І стає вся черства,
і стає вся іржава,
І не може вже дать ворогам
відкоша.
 
Коли слово розходиться
з ділом —
Гинуть народи.
Коли слово є струхлявілим —
Плаче весь світ.
І приходить зневіра,
і неслава приходить,
І притягує все остогидне,
наче магніт.

01.2014

* * *

Біда народу — кожного біда.
Коли земля встеляється
синами,
Тоді весь світ навколішках
рида…
І залишає найстрашніші
шрами.

І я молю, щоб кожен відчував
Той біль, ту кров,
того життя нестачу.
Хай буде болісно,
як хтось упав,
Бо покоління інші
не пробачать.

А той, хто біль народу
відкидав,
Навіки залишається
незрячим.
Біда народу — кожного біда.
Байдужим світ ніколи
не пробачить!

2014.

Переглядів: 70
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua