РубрикиБез рубрики

Посадили вербу — виросла шабля

Слова заголовку — рядок з вірша письменника і крає-знавця Олега Олійникова, вміщеного у книжці «Цар волі» — поетичному збірнику учасників пересувної художньої виставки «Мамай мандрує», що є основою мистецького проекту з такою ж назвою.

Виставка відкрилася ще на початку грудня минулого року в залі «Степова Україна» (вул. Ланжеронівська, 24-А) Одеського історико-краєзнавчого музею. За час, що минув, якраз і народився цей задум — збірка віршів, назву якій, знову-таки, дав вірш художника Василя Химочки, також нашого краянина. Поки що це лише макет, який, передбачається, має стати «захалявною книжечкою» кишенькового формату. Того дня згадували також славетного Івана Гончара. Мистецькі роботи, присвячені Мамаю, всіх трьох, уже посмертно, у цім часі поповнили експозицію…

Нещодавно відбулося урочисте закриття виставки. Завершальний день був не менш урочистим, аніж її відкриття.

Розпочала вокалістка Леся Берман піснею «Чорна рілля…», акомпануючи собі на бандурі. Виступав аматорський етногурт «Зорецвіт», а найбільше оплесків здобули пафосні пісні вокального дуету з міста Южного. Так нетрадиційно, з української пісні, того недільного дня розпочалося це козацько-мистецьке свято.

Знову невеличка зала була виповнена вщерть. Бо й справді, за визначенням Юрія Слюсаря (дирекція музею), ця виставка, властиво, мистецький проект, стала унікальною подією української культури в Одесі. Вона, може, мала б ширші засяги в свідомості людности, якби про цю подію розповіло телебачення, та, як не прикро, жодної телекамери в залі ніхто не завважив. Прийшли, назагал, люди, котрі щось таки знають, цікавляться, творять… Прийшли українці — за духом і способом мислення.

І все-таки: що ми всі, в масі своїй, знаємо про Мамая? Загадкова постать козака-характерника, легенда, міф чи історичний персонаж? Звичайно ж, узагальнений, збірний. Символ народного захисника, захопливий образ воїна, що живився народною пам’яттю упродовж століть. Головна реліквія — поряд з іконою та Шевченком — в іконостасі українського художника — вдома чи в творчій робітні. Картина, що припадала пилюкою в музейних сховищах, а бува, що й виставлялася для публіки…

Проект мандрівної виставки «мамаїв» викликав ажіотаж у мистецькому середовищі, рівно ж у небайдужих до української історії громадян. Вочевидь, і самі ініціатори не чекали такого розголосу. Всюди, куди б не завітала пересувна експозиція, її стрічали з підвищеним інтересом, дійства супроводжувались яскравою феєрією народного мистецтва. Фантастичним назвала цей проект, сказати б, символ народного мистецтва, вчителька дитячої школи мистецтв у Вінниці Світлана Жукова. Вони, направду, невіддільні — культура українців і безсмертний Мамай. Героїчний козак, український лицар, символ історичної пам’яті народу, провісник волі, бо воля — то козацька доля. А нація ж українська зветься — козацькою.

Шлях від румунського міста Тулчі — краю, в якому чимало українців, й аж до північних районів Одещини — Саврані, Кодими, Балти, прокладений цим козацьким товариством Мамаїв під проводом одеського художника Віктора Гоманюка — то справжнісінький прорив української національної ідеї. Тої ідеї, за яку найкращі українці мучилися у російських таборах, не відмовляючись від своїх переконань, і навіть там продовжували утверджувати їх серед товаришів по неволі.

Про одного з них, талановитого мистця, з котрим подружився за колючим дротом і чий екслібрис, подарований Олексі Різникову, також є в експозиції, розповів сам поет (до слова, свіжий лавреат премій Юрія Горліса-Горського і Євгена Маланюка та віднедавна повний кавалер ордена «За заслуги»). Це — Григорій Гірчак, один з багатьох, чиї пращури-козаки йшли до кінця обраного шляху, яким би він не був — чи переможним, а чи… Ми впізнаємо їх у нинішніх воїнах, котрі на сході країни стоять стіною, щоби ніяка пошесть не заважала нам пізнавати самих себе і йти шляхом гідности та правди і щоб не розлізлася Україною. Багато громадян якої ще й досі не хочуть усвідомити, що це реальна війна і що точиться вона повсюди в країні. Від отієї столичної зали під куполом й аж до світлиці, де ми дивимося наше неукраїнське телебачення.

Завдання в тому, щоби козаків Мамаїв було поміж нас більше і щоби ми ставали розумнішими. Ці слова Тараса Прокопечка, директора НВК ім. В’яче-слава Чорновола м. Южного, чи не найкраще виражають сутність і виставки, і проекту в цілому. Проекту, який буде продовжено в цьому таки році.

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 105
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua