РубрикиІсторія

Столітня війна проти українців*

Зрозуміло, що тема статті про війну не дуже відповідає нинішнім святковим дням. Але річ у тім, що під кінець 2018 року побачила світ українською мовою дуже цікава книжка Енн Еппл-бом «Червоний голод. Війна Сталіна проти України».

Не менш цікавою є і постать самої авторки. Про неї в українській Вікіпедії написано, що це «польсько-американський історик, письменниця і журналістка єврейського походження». Здається, що саме така «поліетнічність» дослідниці позитивно позначилася на висвітленні наших складних проблем, бо у її свідомості гармонійно поєдналося багато ментальних рис — й американська відповідальність за долю світу, і традиці-йний протест польського громадянина проти імперської російської полі-тики, й особливе співчуття до жертв українського Голодомору з боку людини, народ якої сам пережив страшний геноцид — Голокост. У результаті ми маємо чудове видання, яке вражає й захоплює не тільки багатством історичного матеріалу та глибоким проникненням у проблему, її всебічним філософським осмисленням, а й внутрішньою пасіонарністю, націленістю на добро та утвердження високих моральних цінностей ХХІ ст. Доречно відзначити, що й попередні праці авторки, особливо «Історія ГУЛАГу», здобули дуже високу оцінку читачів.

Науково-методологічні підходи у дослідженні Епплбом іноді вигідно відрізняються від уже існуючих, традиційних. Голодомор 1932—1933 років у ньому логічно ув’язується з подіями, які йому передували: Україн-ська революція 1917-го і проголошення незалежності УНР; жорстока більшовицько-українська війна, коли Росія тричі приводила численну Червону армію, перш ніж остаточно завоювати всі українські землі. Аналізується широкий повстанський рух селян, що тривав щонайменше до 1923 року, проти радянської влади та її злочинної політики вилучення хліба — продрозкладки. Описується насильницька колективізація, яку дослідниця називає справжньою війною Сталіна проти народу, що докорінно перевернула весь звичний устрій українського селянина, позбавила його землі, результатів важкої праці, худоби, реманенту тощо. У відповідь розпочинається нова хвиля протестів селян. Виступи були настільки потужними і широкими, що влада навіть змушена була маневрувати, тимчасово дещо знизивши темпи колективізації. Втім, через півроку знову почався прискорений насильницький процес створення колгоспів, продовжилося злочинне «розкуркулення», що скалічило долі мільйонів людей. Хіба це не війна? Все закінчилося силовим придушенням селянських протестів і призвело до трагічної катастрофи — небаченого у світі широкомасштабного штучного Голодомору-геноциду, який авторка називає «жахливою війною», коли за рік гинуло людей більше, ніж у часи Другої світової. Попри очевидне й визнане всім світом, у Росії й досі не вироблено критичного ставлення до діяльності Сталіна, його не перестають там вихваляти як «успішного менеджера».

Отже, політику більшовицької Росії щодо України Енн Епплбом розглядає як тривалу війну, процес злочинного підкорення українців, позбавлення їх власної ідентичності. Українці своїми соціально-політичними поглядами і культурно-цивілізаційними цінностями дуже відрізнялися від звичних для Сталіна пролетарських мас. Український народ у своїй основі був іншої, європейської цивілізації, зберігав традиції одноосібного господарства, його слушно називали «одвічним демократом», який постійно бореться за свої права. Через те імперія прагнула його підкорити, перетворити на слухняного раба, позбавити ідентичності й рідної мови. А коли у неї це не вийшло, вона пішла на те, щоб навіть частково винищити українців з допомогою навмисного голоду, який Епплбом, як уже мовилося, називає «жахливою війною».

Читаючи книгу і розмірковуючи над прозорим підзаголовком «Війна Сталіна проти України», знаєш, що та війна не припинилася і після Голодомору (просто оповідь авторки закі-нчується подіями 1933-го). Не вщухали масові репресії, продовжувалася боротьба проти «україн-ського буржуазного націоналізму», особливо проти інтелігенції, була скасована «українізація» із забороною навіть згадувати це слово. У 1937—1938 роках тривав Великий терор — десятки тисячі репресованих і знищених. Згідно з «плановими завданнями» комуністичної влади, на Соловках і в урочищі Сандармох знайшли свій вічний упокій представники «Розстріляного українського відродження» — наші кращі діячі культури і мистецтва, письменники, вчителі, науковці, яких було злочинно призначено «ворогами народу». Тобто неоголошена війна Росії проти України фактично ніколи не припинялася і була вкрай несправедливою за визначенням і жахливою за формами, бо сталінська влада спиралася на велику імперію, армію і зброю, а українці в цей час не мали своєї держави, були пригніченими і безправними.

А якою трагічною стала для українців Друга світова війна, що була розв’язана Сталіним і Гітлером! Саме територія України стала центром воєнного протиборства, хвиля війни двічі прокотилася нашими землями, знищуючи все на своєму шляху. У цьому пекельному двобої диктаторських систем загинули понад вісім мільйонів українців. А що було далі, здається, і досі ще не всі до кінця усвідомили. Після поразки німців не менше десяти років тривала війна сталінських силовиків проти Україн-ської Повстанської армії, яка боролася за незалежність і свободу свого народу. (Наприкінці минулого року Президент України підписав ще один закон про надання ветеранам УПА статусу учасників бойових дій.) Нелегко було українцям переносити повоєнні труднощі, репресії й депортації, голод 1946—1947 років, який знову з вини влади призвів до загибелі на Півдні України близько мільйона людей. В той же час у європейських містах московські агенти знищували лідерів українських визвольних змагань — Симона Петлюру, Степана Бандеру та інших.

Утім, навіть після смерті Сталіна війна імперії проти українців не припинилася. У 1950—1960-х тюрми і табори були переповнені українськими політв’язнями, почалися утиски й репресії проти українських дисидентів-шістдесятників, продовжилася боротьба проти так званого «українського буржуазного націоналізму», яким Москва приховувала свою політику русифікації. У 1970-ті були заарештовані і засуджені десятки діячів Української Гельсінської спілки, багато українських патріотів помирали у в’язницях. А ті, хто вижив, відсидівши десятки років, були реабілітовані і звільнені тільки наприкінці 1980-х.

Після проголошення незалежності України у 1991 році почався новий етап російсько-українського протиборства, який уже вийшов на міждержавний рівень. Наприклад, за логікою й попередніми домовленостями, Чорноморський флот мав відійти до України, але його забрала Росія; почала затягувати нас у СНД; у 1997-у Єльцин неодноразово відкладав свій візит до Києва, щоб змусити Україну піти на нові поступки у Великому договорі; відбувалися конфлікти у торгівлі між країнами, вводилося ембарго на деякі українські товари, підвищувалися ціни на нафту і газ, перекривалися вентилі у зимовий період тощо. Російське керівництво будь-що намагалося довести світові, що українці не мають права на свою державу і не здатні її збудувати.

А з 2014 року проти України розпочалася вже відкрита озброєна агресія — захоплення Криму, окупація частини Донбасу, підступні дії в Азовському морі та Керчинській протоці. Війна Путіна проти України триває вже п’ятий рік, через російську агресію загинули понад 10 тисяч українців, у тому числі до трьох тисяч наших захисників.

До чого ж прагне агресор? Вважається, що основна його мета — відновити імперію і підкорити сусідів. Втім, сьогодні це нереальна мрія, fata morgana. Насамперед, потрібно враховувати, що в ХХ столітті остання у світі російська імперія вже двічі розвалювалася. Першого разу — у березні 1917-го, коли цар зрікся престолу, а більшовики захопили владу і силою, за допомогою Червоної армії заснували радянську державу, яка стала «імперією зла». Вдруге — 1991-у, коли Радянський Союз у мирний час зазнав краху і на його теренах постало 15 незалежних держав. Москва прагнула об’єднати всіх у СНД. А коли не вдалося, проти найволелюбніших народів почала застосовувати воєнну силу. У 2008-у напала на Грузію, а в 2014-у — на Україну. Досі її війська розташовані і в Молдові. Отже, як бачимо, імперія тримається на силі, але її внутрішня потенційна готовність до дезінтеграції зберігається у прихованому, латентному стані.

Відновити імперію у її старих масштабах навряд чи вдасться ще й через такі серйозні зміни: 1) з початку 1990-х чимало нових незалежних країн уже зміцніли й утвердилися, увійшовши до складу НАТО чи впритул наблизилися до вступу в нього; 2) деякі колишні республіки СРСР повернулися до європейської цивілізації, до якої завжди належали, і від цього отримують наснагу для вільного розвитку; 3) всі цивілізовані держави світу виступили проти агресії Росії, запровадили проти неї санкції, надають підтримку Україні тощо. В таких умовах формується принципово нова історична епоха, яка, враховуючи досвід попередніх поколінь, спрямовує нас до свободи і демократії, суверенітету країн, мирної співпраці між ними, забезпечення заможного і щасливого життя людей. Мудрі філософи слушно наголошують, що ХХІ століття має бути добою гуманітарних цінностей людства, інакше його не буде зовсім.

Закінчуючи статтю, хочу висловити таку загальну думку. Починаючи з виникнення у 1917 році більшовицької Росії, вона постійно воює проти України (чи то за Сталіна, чи за Путіна): то воєнна інтервенція, то масові репресії і голодомори, то, нарешті, сучасна «гібридна» війна. Втім, незважаючи на всі труднощі і втрати, українці все ж таки вистояли, отже — перемогли. Ми захистили свою державу, зупинили ворога й заручилися підтримкою всього цивілізованого світу. Все це — перемога тих сил, які йдуть у ногу з часом та в злагоді з історією. І нова книжка Енн Епплбом, що видана англійською й українською мовами, допомагатиме формуванню сучасного критичного мислення, адекватному розумінню як ключових історичних подій, так і нинішніх загроз, які таїть у собі імперська Росія.


  1. * Столітня війна точилася між Англією і Францією у 1337—1453 роках.

Анатолій СТЬОПІН,
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Одеської національної музичної академії
ім. А.В. Нежданової.

Переглядів: 200
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua