РубрикиБез рубрики

Мандри козака Мамая

У виставковій залі Одеського історико-краєзнавчого музею по вул. Ланжеронівській, 24-А відкрилася пересувна виставка «Мамай мандрує». Поряд з творами фахових мистців тут можна побачити роботи аматорів. Окрім одеситів, до проекту долучилися майстри з Києва, Львова, Вінниці, Умані, Новограда-Волинського. Окрема зала представляє роботи юних художників, поміж іншими — й одеської дитячої арт-студії «Сова», дитячих художніх шкіл №2 та ім. Кіріака Костанді, НВК ім. В’ячеслава Чорновола з Южного, дитячої музичної школи міста Кілії.

Заходиш до виставкової зали, й одразу перед очима — батальна сцена з часів козаччини. Несподіваний ракурс. Назва картини — «Перемога». Щойно козаки перемогли в битві. Ворог кидає знамена і зброю під копита козацьких коней. Попереду гетьман, навздогад — Богдан Хмельницький, а за ним — його військо. Там і козак Мамай, звісно, та не один — багато було таких лицарів у козацькому війську в усі часи, скільки існувала козаччина в Україні. Автор картини — один з мистецької династії Триколенків, старший син одеського художника Івана Триколенка — Тарас, талановитий художник-баталіст. Уже під ту пору, коли ще навчався в Художній академії, йому пророкували велике мистецьке майбутнє, а він пішов з життя молодим, і те, що зоставив по собі, залишається й по сьогодні неперебутнім. А подав роботу на виставку його брат Олекса, також художник за покликом душі, разом зі своїми творами. Якось принесли йому альбом-календар із зображеннями козака Мамая на кожній сторінці, попросили ско-піювати де-що. Захопився так, що перемалював усі ті народні картини, звід-тоді вони й «прописались» у цій пересувній художній виставці «Мамай мандрує».

Трохи зоддалік — екслібрис із зображенням козака Мамая. Ця робота свого часу приїхала аж з Уралу, а привіз її поет і політкаторжанин Олекса Різників, коли звільнився з гулагівського «лагеря», в якому карався за свої переконання, був «винен тим лише, що українець». Так само, як і лицар УПА, котрий у двадцятилітньому віці отримав максимальний термін — 25 років, Григорій Гірчак, талановитий мистець, який і подарував побратимові свого Мамая.

Ще один мистецький козак Мамай, уже в іншому кінці виставкової зали, прискакав сюди на своєму вірному коникові з легкої, чи то пак — мистецької руки скульптора Ігоря Івченка — це кілька скульптурних зображень народного улюбленця, виконані в жанрі малої пластики.

І все то те — один і той самий персонаж, узагальнений образ козацького лицаря, переможця, характерника та одчайдухи. Після розгрому Запорозької Січі, знищення Гетьманщини, після Конотопа та Батурина козак Мамай пішов у мандри сплюндрованою Україною. Разом зі своїм коником та з нерозлучною шаблею, зі своєю кобзою та своїм оптимізмом, якого щедро вділяв українцям у кожній хаті. Пішов, як пішли степами вкраїнськими, городами та селами її народні співці-кобзарі зі своїми бандурами та зі своїми піснями-думами, вповідаючи про часи козацькі славні та про те, як поневолили край наш підступні сусіди, що братами самозваними нарекли себе. Пішли, несучи людям рідне правдиве слово та пробуджуючи їх з анабіозу безпам’ятства.

І так дійшов славний козак Мамай аж до нашого часу — із диму, як мовиться, та й у вогонь прямісінько. Знову гримлять гармати і гинуть найкращі, для кого захист Вітчизни — не обов’язок, а потреба душі, неможливість розкошувати радощами життя в той час, коли ворог прагне увірватися й у твій дім. Властиво, вже увірвався, бо дім наш спільний — це і є наша Україна. Сидить Мамай під розлогим дубом, що є символом нашої міцності, коник його вірний поряд і шабля з мушкетом напохваті… Це не зброя нинішньої війни. Його зброя — це дух його вільний, непоборний, це правда історії нашої, яка завше з нами, це — наша українська ідентичність, яку він уособлює всією своєю поставою.

Мабуть, цим і пояснюється той успіх, яким незмінно супроводжуються кожні гостини цієї пересувної виставки, куди б не замандрувала вона — від Дунаю-ріки й аж до північних Саврані та Кодими, ретельно позначаючи ті свої мандри на мапі. Бо якраз мистці, у котрих талант художній поєднаний з талантом глибокого відчуття Батьківщини, яка в небезпеці, й відчули цей поклик козака Мамая з давнини століть, де не лише гіркота поразок, а, передовсім, слава перемог над ворогами. Поклик відваги і честі, від національно-визвольних змагань — Української революції, від жертовності й лицарства сорокових-п’ятдесятих, й аж до лінії нинішнього протистояння орді. Звідкіля, властиво, й привіз свого Мамая не художник — священик української церкви, а нині військовий капелан о. Микола (Пустовіт). Намалював так, як бачить його у тих обставинах і як розуміє нинішню поставу.

Така ось мандрівка — з боями, не без гірких поразок і з перемогами, не без важких втрат — тих втрат, до яких можна, мабуть, звикнути, але не можна про них забувати. Й то-му, напевне, ці виставки — це ще й переселення душ, бо ду-ша Мамая — в кожній патріотичній душі вкраїнській.

Мамай мандрує… Неможливо уявити собі іншу назву цього культурно-просвітнього проекту, що народився понад три роки тому. Автор ідеї і, без перебільшення, душа проекту Віктор Гоманюк, фаховий художник і викладач училища ім. М.Б. Грекова, каже:

— Це фантастичний образ. Чим більше починаєш дізнаватися про нього, тим гостріше усвідомлення, як ти ще мало знаєш. Певен, що такого образу у світі нема, хіба, можливо, десь є щось віддалено подібне. Коли я розказав про козака Мамая студентам своїм, вони одразу ж зацікавились, почали малювати, й навіть творити скульптурний образ. Впродовж останнього часу до проекту долучилося багато дітей, що й за-свідчує дитячий розділ виставки. Там бачимо справді талановиті роботи. У дітей сприйняття безпосереднє, вони часто бачать те, чого ми не помічаємо.

Були часи, козак Мамай був у кожній вкраїнській оселі: в селянській хаті, в шляхетських хоромах — адже була й українська шляхта, і навіть, всупереч твердженням шкільних підручників, далеко не завжди визискувала народ, ми це сьогодні вже знаємо. Його малювали невідомі народні мистці-самоуки, рівнож освічені художники на замовлення і просто так. А якщо придивитися до картини Тараса Шевченка «Дари в Чигирині 1649 року», то можна угледіти на задньому плані композиції портрет козака Мамая. Дарма що великий наш Кобзар не писав про нього.

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 77
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua