РубрикиБез рубрики

Орест ДЕЙЧАКІВСЬКИЙ: Резолюція Сенату США документує злочини Росії

Затверджена нещодавно Сенатом США резолюція, що визнає Голодомор 1932—1933 років геноцидом україн-ського народу, є не поодиноким актом, який класифікував цю трагедію саме в такий категоричний спосіб. Адже ще на початку 1980-х українська громада у США добилася офіційного розслідування цих подій, висновками якого стало пряме визнання: Йосип Сталін чинив геноцид проти українців. З того часу формулювання зі словом «геноцид» зустрічало різний політичний опір у Конгресі й адміністрації Сполучених Штатів, і саме зараз офіційно підтверджене резолюцією Сенату.

Про те, які зусилля докладалися в боротьбі за визнання правди, в ексклюзивному інтерв’ю «Укрінформу» розповів Орест Дейчаківський, який має 35-річний досвід роботи в Гельсінській комісії при американському Конгресі.

— 4 жовтня Сенат США одностайно ухвалив резолюцію, яка фактично визнає Голодомор в Україні 1932—1933 років геноцидом українського народу. Яким був шлях до цього рішення?

З чого все починалося?

— Ця резолюція є дуже важливим кроком, але чималі зусилля докладалися й раніше. Все почалося задовго до того, як Україна отримала незалежність, і це дуже важливо підкреслити.

Коли в 1983-у були 50-ті роковини Голодомору, у Вашингтоні зібралося майже 17 тисяч представників української громади з усіх Сполучених Штатів на заходи зі вшанування жертв цієї трагедії. Тоді ж відбулася демонстрація перед радянською амбасадою. Це була дуже помітна подія.

Відтоді в Конгресі розглядалися й приймалися резолюції та інші законодавчі акти, де згадувався Голодомор в Україні. Я назву кілька таких прикладів.

Завдяки зусиллям української громади в Америці в 1985 році була створена так звана U.S. Commission on the Ukraine Famine («Комісія США по голоду в Україні»), яка досліджувала питання Голодомору. Конгрес виділив фінансування з бюджету та підтримував роботу цієї комісії. Вона існувала впродовж чотирьох років, мала штатних працівників, її роботу очолював Джеймс Мейс, світла йому пам’ять. Протягом роботи комісії в Конгресі відбувалися слухання з теми Голодомору в Україні, і в 1988-у був представлений величезний звіт для американського Конгресу. Серед головних висновків наголошувалося, що Йосип Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українського народу в 1932—1933 роках. Це також був дуже важливий крок, тож і теперішня резолюція базується на висновках цієї комісії.

Після 1988-го кожні кілька років Конгрес розглядав і часом затверджував резолюції по Голодомору. Крім того, майже щороку в листопаді сенатори й конгресмени наголошували на цьому в Congressional Records Statement (заявах до протоколу роботи Конгресу США. — Ред.). Тобто питання Голодомору завжди залишалося у фокусі уваги.

— Чи правда, що під час таких дискусій у Конгресі основні суперечки стосувалися саме визначення «геноцид», яке, по суті, підтверджує серйозний історичний злочин з боку Росії?

— Щодо дискусій навколо визначення «геноциду» в документах я мав особистий досвід. Це було в 2003 році, в Сенаті. Ми, разом з колегою по Гельсінській комісії, склали проект резолюції для тодішнього голови Комісії США по голоду в Україні — сенатора Кемпбелла, яка прямо й відкрито наголошувала, що події 1932—1933 років були геноцидом. Цей документ сприйняли в Конгресі дуже контроверсійно, хоча він мав підтримку 25 сенаторів, які виступили співавторами, а це дуже велика й поважна кількість. Але тоді резолюція не пройшла саме через слово «геноцид» у тексті. Мені навіть, я пригадую, дзвонили з Комітету з питань міжнародних відносин і пропонували вилучити це слово, пообіцявши, що в такому разі резолюція одразу пройде.

Тоді адміністрація президента США була проти вживання цього терміну, й основна причина цьому — навіть не позиція «проти» з боку росіян, а позиція турків. Це було пов’язане з намаганнями Вірменії добитися визнання геноцидом репресій проти їхнього народу з боку Туреччини. Американський Конгрес, навіть попри власну прихильність до позиції вірмен на той час, не затверджував такого рішення, оскільки Туреччина дуже гостро реагувала на це. А у випадку з українським питанням формулювання для турків були дуже подібними. Тоді адміністрація Буша не хотіла образити турецьку сторону, оскільки у 2003 році в Іраку розпочалася війна, і США потребували підтримки в регіоні, в тому числі з боку Туреччини.

Хоча резолюція про Голодомор-геноцид в Україні тоді не пройшла, важливим було те, що тема Голодомору гостро обговорювалася в Конгресі — можливо, через те, що стосовно неї була така гостра реакція.

Але в 2006-у сталася, як я вважаю, дуже важлива подія, коли Конгрес затвердив, а президент підписав рішення про встановлення меморіалу жертвам Голодомору в Україні в центрі Вашингтона. Цей документ мав статус закону, і в ньому йшлося конкретно про вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні. Це було непряме, але все ж визнання цієї трагедії як геноциду українського народу. Й важливо те, що цей документ пройшов усі процедури затвердження й набув чинності закону.

Деякі люди не погоджуються з тим, що Америка визнала тоді Голодомор геноцидом. Але багато інших людей, включно зі мною, — іншої думки. До того ж, скажіть мені, парламент якої країни (очевидно, крім України) зробив так багато щодо Голодомору в Україні — я вже не кажу про інші речі — ніж Сполучені Штати?

Якщо ж говорити про нинішню резолюцію, вона так само є дуже важливою. І я сподіваюсь, Палата представників також ближчим часом прийме по-дібний документ, який визнаватиме висновки Комісії США по голоду в Україні від 1988 року, що Сталін та його оточення чинили геноцид проти українців.

— Ми знаємо, що резолюції Конгресу не є обов’язковими до виконання, на відміну від законів. Але нинішнє затвердження верхньою палатою документа про Голодомор було сприйняте як велика перемога...

— Для всіх українців це важливо, оскільки Сенат (і я сподіваюся, що Палата представників долучиться до цього) дає Голодомору саме таке визначення. Крім того, думаю, для України зараз, коли вона стримує російську агресію на сході Європи, важливо ще раз відчути полі-тичну підтримку з боку США в такому принциповому питанні, як геноцид з боку Росії.

Водночас, це ще раз підтверджує, що Росія раніше чинила акти агресії проти українців та інших народів і намагається дестабілізувати ситуацію зараз.

— Наскільки до резолюцій Конгресу США дослухаються у світі? Чи можна говорити, що це підштовхне до визнання Голодомору геноцидом в інших державах?

— Думаю, це щонайменше не зашкодить процесу визнання, і деякі країни це вже зробили. Очевидно, у світі звертають увагу на те, які рішення ухвалює американський Конгрес, і зараз це, сподіваюся, підштовхне міжнародне суспільство.

Мені одразу прийшов на думку один приклад, не пов’язаний з Голодомором, але який стосується солідарності з боку інших держав. Це був Акт Маг-нітського — ініціатива сенаторів Бена Кардіна і Джона Маккейна. Затвердження цього закону було нелегким і тривалим у часі. Але потім кілька країн взяли його за приклад і прийняли такі самі закони. Це, зокрема, Канада, Велика Британія, Естонія, Латвія, Литва. Крім того, деякі інші країни розглядають таку можливість.

— Ще за радянських часів лобі Кремля в Сполучених Штатах працювало доволі потужно. Згадаймо лише, як важко було встановити пам’ятник Тарасу Шевченку в Вашингтоні у 1960-х роках через спроби Кремля завадити цьому. Наскільки Москві вдається впливати на американську політику зараз?

— Я би сказав, що росіяни витрачають на це багато зусиль і грошей, але вони не дуже багато мають результатів. Особливо тепер, коли йдеться про санкції проти Росії.

Якщо ж говорити про встановлення пам’ятника Шевченку, то Москва і тоді програла — монумент Кобзарю з’явився в центрі Вашингтона, тож україн-ське лобі виявилося сильнішим. Українська громада вплинула на своїх конгресменів і сенаторів у різних штатах, і рішення було прийняте позитивне.

І це непоодинокий випадок, коли Москва програвала. Візьмемо, наприклад, резолюцію Captive Nations (про поневолені народи, від 1959 року). Радянський Союз тоді чинив просто шалений, дуже шалений опір. Особисто Хрущов виступав з критикою цього документа. Москві це стояло в горлі навіть більше, ніж пам’ятник Шевченку. Але їм не вдалося ніяк вплинути.

Таких випадків було багато, як-от резолюції щодо членів Гельсінських груп, включно з українською, і щодо заборони Української греко-католицької церкви, і щодо політв’язнів. Очевидно, радянському керівництву це вкрай не подобалося, але їм не вдавалося нічого зробити.

— Ви сказали про українське лобі в Америці. Хто його представляє?

— Насамперед, це українська громада в Америці. До Незалежності були створені такі організації, як УНІС (Українська національна інформаційна служба. — Ред.), Бюро Українського народного союзу, яке мало багато справ із Конгресом, а також інші інституції. Зараз деякі з них залишилися, деякі більше не існують, але з’являються й нові. Ще треба сказати, що раніше Україна була як terra incognita у Вашингтоні. Але українська громада в США й ті, хто її підтримував, мали тісні зв’язки в Конгресі, включно в Гельсінській комісії.

Зі здобуттям незалежності багато чого змінилося. Українська громада й далі відіграє важливу роль, але, що є позитивним, вона має дуже-дуже багато прихильників і друзів, які підтримують українську позицію. І серед них є впливові американці, які навіть не мають українського коріння. Багато експертних та неурядових організацій у США мають свої представництва в Україні. На цьому напрямку працюють і колишні посли США в Україні, інші колишні урядовці. Багато з них і зараз мають дуже великий вплив. Вони допомагають зміцнити американські позиції щодо України.

Ярослав ДОВГОПОЛ.
Вашингтон.

Джерело: www.ukrinform.ua.

Переглядів: 54
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua