РубрикиБез рубрики

Від Хрещатика — до Перемоги

Напевне, всі — і патріоти, й ті, хто не розкидає всує святі слова, а йде за покликом душі, у якій живуть ці шляхетні почування, й навіть ті, хто задовго ще до цього дня висміював, кепкував, нарікав та всіляко обгиджував майбутній Парад, — усі, мабуть, дивились його, бодай частково, якщо не в прямій трансляції, то пізніше в повторі.

А скільки було вилито негативу, скільки бруду, жовчі, злості, навіть ненависті у простір, ві-нет, у соцмережі, де й так вистачає різного сміття, у деякі ЗМІ, в душі співгромадян! Зрозуміло, що значна частина всього того, що засмічувало мережі, — то фейки, що йшли відомо звідки, або ж звідтіля таки накручені у вуха…

Але досить про це. Українці — властиво, ті, хто почувається українцем, й навіть котрі не дуже — з різними почуттями дивились цей Парад. Була тут гордість за те, що ось, нарешті, є українське військо, що це — справді нова армія і що вона прагне натівських стандартів. Були тут і біль та якась внутрішня образа, прикрість або й злість через втрачений час нашим бездарним, а вірніше — неукраїнським, неосвіченим, байдужим і сусідобоязким та аж до гидкого сусідоприхильним керівництвом упродовж понад двох десятиліть. І запитання до нинішнього, бо ж бачимо й на собі відчуваємо: не так воно все, як має бути, як сподівалися та свято вірили під час і після Майдану, як надіялися і чекали. Бо так мусило би бути насправді: народ наш через такі лиха перейшов, як ніякий інший — і це свята правда, й усе перетерпів, перемолов усе те лихо, вижив, та ще й зберіг себе і найбільші свої цінності — свою мову незнищенну, душу свою, що в пісню перелилася, й пісню ту, в якій — історія вся і доля, й недоля, зберіг і всі морально-етичні засади життя народного, як би не плюндрували їх чужинці.

Настав час усе розставити на свої місця. У багатьох, напевне, зроджувались подібні думки під час цього Параду, очікуваного одними й ненависного іншим — бо показав, що не та вже наша країна, якою була ще п’ять років тому. І не те вже військо, що було до краю занедбане та понищене на догоду ворогові.

Пригадаймо собі ті радісні хвилини перед телевізором, як воно звучало оптимістично: Холодноярська бригада чи бригади імені князя Святослава Хороброго, князя Костянтина Острозького, Петра Калнишевського, або ось — полк імені Чорних запорожців, а командир, наприклад, лицар ордена Богдана Хмельницького. Лицар — це таки по-військовому, і — по-нашому. Вони проходять Хрещатиком, купаючись у захоплених поглядах, усмішках киян та чисельних гостей, а над ними розвіваються легендарні прапори армії Української Народної Республіки, а понад ними лине «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ!».

Ось де наша історія у нинішньому її продовженні, тяглість традицій, поєднання славного минулого з сучасним у нерозривне ціле. Цей Парад — це не лише свідчення сили та готовності до захисту, це ще й символ цього поєднання. Бо не від совєтської України ми постали як незалежна держава, а від УНР — Української Народної Республіки, яку вже тоді почали визнавати у світі інші держави. Цей Парад — це гідне завершення відзначення 100-річчя Української революції.

І вже органічно стає невід’єм-ною часткою нашого війська гімн ОУН «Зродились ми великої години», звільна летять над святковою столицею пісні Січового стрілецтва, й Української Повстанської Армії, і про наше войовниче козацтво… «Слава Україні!» — лунало над Хрещатиком й над усією країною нове для нашого війська привітання, таке логічне, таке доцільне й таке, нарешті, на часі — актуальне, потрібне. «Героям слава!» — слава тим, котрі в усі часи важили своє життя цим ім’ям, яке зрівні материнському, як слава й нинішнім нашим героям-захисникам, котрі так само, як і в часах Української революції, стоять проти того самого ворога, й так само важать власним життям в ім’я Батьківщини. Щоб і надалі Хрещатик так само вітав своїх захисників.

Неодноразово лунало під час Параду, коли проходила нова техніка: «Повністю українська розробка». Що, крім гордості, можуть викликати такі слова! Треба вчитись пишатися своєю державою. Тепер справа за кількістю нової сучасної техніки, за серійним виробництвом. Не зволікаючи.

А паралельно — думки: ех, якби ж то не віддали тоді свій ядерний потенціал, не порізали бойові надсучасні літаки! А тим, хто твердить, що треба було отако роззброїтись, постати жертвенними ягнятами перед агресивним сусідом, тим — контр-аргумент: коли вже не можна було інакше, то, принаймні, треба було віддати свій надійний щит в інші, надійні руки.

Ну, та що ж… Коли згадувати всі прорахунки… Та ні, треба дивитись вперед, наближати мрію, котра століттями жила в свідомості народній. Ту мрію вже видно на обрію, вона чекає, наче приз на фініші довгої важкої дистанції. Хоча ні, спортивна термінологія тут ні до чого. Та мрія має бути — як результат боротьби, віри, вдячності тим, що не впадали у відчай, а хто спіткнувся — піднялись і йшли з вірою далі, несучи на знаменах імена тих, що впали.

Нові вітання у Збройних Силах України, прапори УНР, повернення у військо старих пісень, нова техніка на Параді — всього цього недостатньо. Всім зрозуміло, що Парад — це ніби як вітрина. А що там, за всім цим? Чи не є все це декором, отим тимчасовим блиском перед очі: дивіться, мовляв, і тіштеся? Мусимо дбати, вимагати, наполягати, щоби цього не сталося. Маємо гіркий досвід: уже у наш, новітній час, коли патріоти-романтики, довірливі негреби й несріблолюбці, яристо виборювали визнання національної державної символіки й атрибутики, в той самий час ті, кого вони самі ж привели до влади, хапливо розкрадали все, що вдавалось поцупити. Та чи навчив чогось цей повчальний досвід? Побачимо…

Напередодні свята працівники деяких ЗМІ перепиняли людей з відверто провокаційними й давно вже некоректними запитаннями про їхнє ставлення до Незалежности, про те, що змінилося в їхньому житті за ці роки тощо. Відповіді були різними. Звісно, живеться нам зараз — в масі своїй — не так, як воно має бути. Дехто пов’язує це з Незалежністю, дехто нав’язує цю думку іншим. Часом спрацьовує совковий стереотип: яка влада в країні — без різниці, аби лиш достаток. І мир щоб був. Є в цьому сенс, певна річ. Але не може людина ні бути, ні почуватися вільною, коли панують чужинці — якщо тільки нема генетичного холопства. Так, мир доконче необхідний нашій змученій країні. Але якою ціною? Варіанти знаходяться різні, а істина — одна: Перемога. Не може бути і не буде ніколи миру без Перемоги.

…Святковий Парад пішов Хрещатиком, пішов країною далі, пішов у майбутнє. Близьке чи далеке — хтозна. Залежить від нас самих. Якщо покласти свої надії лише на київські пагорби, умовно кажучи, то — далека це перспектива.

Парад пішов… куди? Спинилась думка на кінчику пера і завмерла: святкувати, вивчати, образно кажучи, матеріальну частину, розучувати нових пісень? А може — на фронт? Будемо мати надію: він пішов туди, де — Перемога. І це єдиний шлях у цьогорічного святкового Параду: від Хрещатика — до Перемоги.

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 47
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua