РубрикиЛюдина і час

Сергій Гриневецький: Без спорту нема перспективи

Із Сергієм Гриневецьким, екс-головою Одеської ОДА, народним депутатом трьох попередніх скликань, ми зустрілися в офісі обласної федерації гандболу, щоб поговорити про гандбол.

Із 2015 року Сергій Рафаїлович очолює Федерацію гандболу Одеської області. Не номінально. Сьогодні це основна частина його великої громадської роботи. До того ж Гриневецький — діючий гравець команди ветеранів гандболу «Одеса».

Третій рік поспіль ця команда гордо носить звання чемпіона Європи в категорії «50+». Це ті, кому за п’ятдесят. Перше золото на Європейських іграх майстрів гандболу вони завоювали 2016-го у м. Пореч (Хорватія). Друге — 2017-го у м. Порту (Португалія). Третє — 2018-го у м. Інсбрук (Австрія).

Ще зі студентських років залюблений у гандбол Гриневецький нині з головою занурений у вир спортивного життя. Регулярні тренування тричі на тиждень, щорічні змагання — міські, обласні, всеукраїнські, міжнародні. І щоденна копітка, системна праця на результат.

На початку нашої розмови Сергій Рафаїлович веде показувати музей гандболу, який створює обласна федерація. З гордістю демонструє все, що вже вдалося зібрати, від радянського періоду (одесити були першими чемпіонами СРСР з ручного м’яча) і до наших днів. Це кубки, медалі, вимпели, значки, спортивна форма прославлених гравців, чорно-білі фотографії команд, жовті вирізки з газет і навіть старенькі папки з протоколами ігор. Тут же, поруч, і свіжі кольорові знімки з останнього європейського турніру. На них і сам Гриневецький у класичному стрибку з м’ячем.

Наприкінці огляду Сергій Рафаїлович демонструє записані на відео цікаві моменти гри. На екрані видно, як мій співрозмовник закидає м’яч у ворота суперників.

— Це фінал. Ми граємо зі збірною ветеранів гандболу Австрії. Інсбрук, червень ниніш-нього року. Остання хвилина матчу. Мій кидок, і… гол. Рахунок 12:7, — захоплено коментує Гриневецький і з гордістю додає: — Ми стали чемпіонами Європи третій раз поспіль. Таких результатів ще ніхто не досягав.

— Сергію Рафаїловичу, розкажіть, як вашій команді вдається так довго утримувати чемпіонський титул? Перемога далася легко?

— Цього року в категорії «50+» брали участь 16 команд із семи країн. Ми зустрічалися з гандболістами з Данії, Угорщини, Іспанії, Естонії, Португалії, Австрії. Це не слабкі команди. Але у всіх матчах турніру ми показали дуже високі результати. Завдяки майстерності наших гравців, ми впевнено пройшли у півфінал. У півфіналі виграли в нашого торішнього суперника — португальців — із рахунком 15:9. А у фіналі — в австрійців, господарів майданчика. І підтримку трибун ми відчували не меншу, ніш господарі.

— А хто ваші основні суперники на змаганнях?

— Завжди були угорці. Ми з ними грали у фіналі чотири роки поспіль. У Ніцці 2015-го вони буквально вирвали в нас перемогу з перевагою в один м’яч. Ми тоді здобули срібло. А цього року вони навіть не увійшли до півфіналу. Тож тепер завдання на Європейських іграх майстрів-2019 — закріпити наші досягнення і підтвердити титул найсильніших.

— І хто входить до команди «найсильніших»?

— Команда ветеранів гандболу «Одеса» — це майстри спорту, неодноразові чемпіони змагань різного рівня, які сьогодні відмінно поєднують роботу і спорт. Капітан нашої команди Михайло Щукін викладає на кафедрі фізвиховання в Одеському політесі. Анатолій Соколов — в Одеському національному економічному університеті. Олександр Кожухар — фахівець у шкіряному виробництві. Олег Перекрестов відкрив магазин спортивного одягу. До речі, визнаний найкращим воротарем Європи. Аділь Озенбашли займається оптовою торгівлею. У 2015-у отримав звання «Найкращий воротар». Геннадій Бризгун працює докером-механізатором у Южненському порту. Олександр Карачебан — полковник МВС у відставці, Дмитро Сердюк — кандидат педагогічних наук, викладач вишу, Віталій Орешин — діючий тренер, Юрій Мелешко — відомий не тільки в Україні дитячий тренер, Юрій Салогуб — екс-тренер київського ЦСКА, спортивний коментатор. Віталій Пелешенко й Олександр Немашкало зараз тренують за кордоном.

Наша команда — це й наш лікар Олександр Ганев, лікар від Бога. І Тетяна Подерська, головний адміністратор та перекладач. І фотокор Володимир Клещуков. Ну й ваш покірний слуга.

— Крім «Одеси», які ще українські команди беруть участь у Європейських іграх майстрів гандболу?

— У категорії «50+» тільки одна команда в країні — «Одеса» — представляє Україну на європейських турнірах.

— А молодші команди?

— Ветеранські чемпіонати Європи проводяться за трьома категоріями: «35+», «45+» і «50+». Цього року в Інсбруку у всіх трьох категоріях брали участь 63 чоловічі й жіночі команди з 17 країн світу. В Україні команди «35+» і «45+» є в різних містах, але участі в європейських іграх беруть тільки кияни й харків’яни.

— Наскільки відомо, ви пропонували європейцям запровадити категорію «55+»?

— Було таке. Так склалося, що наша команда фактично не оновлюється. Немає припливу молодих гандболістів. І ми з кожним роком стаємо старшими. Декотрим гравцям уже за 55 і навіть за 60, як мені. Але Європейська федерація гандболу не підтримує цю ідею. Гандбол — швидкий, динамічний, контактний вид спорту. Тому тут суворіші вікові обмеження, ніж у баскетболі або волейболі, наприклад. Європейці турбуються про здоров’я ветеранів спорту. Та й необхідна для проведення європейських турнірів кількість команд у цій категорії навряд чи набереться.

У підсумку, нинішнього року на чемпіонаті Європи вперше в категорії «50+» виступала команда з Каталонії, яка раніше грала за «45+». Тобто іспанці одразу всією командою перейшли в старшу категорію. І виявилися в ній наймолодшими. Ми в них виграли, але умови були не зовсім рівні. Сподіваємося, що українські гравці з команд «45+» підростуть, і ми зможемо залучати їх у збірну України.

— На якому рівні перебуває гандбол в Одеській області, в Україні?

— Ще з радянських часів «законодавцем мод» було Запоріж-жя. Там міцні традиції. І є

серйозні результати. Запоріжжя має чотири команди в Суперлізі. Але ми теж постаралися, і тепер в Україні буде дві професійні команди гандболістів з Одеси. Це наш уже іменитий «Портовик» (Южне) та нова команда Федерації гандболу «Одеса». Можу з гордістю повідомити, що в першому ж сезоні вона стала чемпіоном України у Вищій лізі й отримала путівку в Суперлігу. Тож за кількістю команд ми в країні тепер другі, після Запоріжжя.

— Чи можна говорити, що в Україні гандбол так само популярний, як і в Європі? І що потрібно робити для його розвитку?

— У світі, й особливо у Європі, за відвідуваністю гандбол на другому місці після футболу. Це видно з проведення Європейських кубків, Ліги чемпіонів. Це показали й останні Олімпійські ігри. Тому наша федерація розгорнула роботу на всіх напрямках, від дитячого, юнацького, професійного гандболу і до команди ветеранів, які сьогодні подають приклад нашій молоді. І почали ми з популяризації гандболу як одного з найбільш активних, стрімких та поширених видів спорту.

— Що реально вдалося зробити за час вашого керівництва обласною федерацією гандболу?

— Ми видали книжку про історію гандболу в Одеському регіоні. Передали її в усі школи та бібліотеки. Це дало хороший інформаційний поштовх. Останні два роки ми проводимо в Одесі спартакіаду школярів серед хлопчиків та дівчаток. Мало хто вірив в успіх. Але тепер уболівати за свої команди приходять і керівники шкіл, і керівники районів міста.

Проводимо ми й турніри в обласній дитячій лізі. Беруть участь ті міста і районні центри, в яких у нас є базові школи гандболу. Це Болград, Овідіополь, Роздільна, Чорноморськ, Южне, Одеса, Іванівка. Хлопці з Іванівки (це невелике селище) — кістяк юнацької збірної Одещини — торік стали чемпіонами України серед юнацьких команд. Обійшли Запоріжжя й Київ.

— А що ж, раніше всього цього не було?

— Сама федерація гандболу існувала, але активної діяльності не вела. Ми, можна сказати, відтворили її й відтоді працюємо активно, на результат. У нас з’явився календар ігор Федерації гандболу Одеської області.

Щорічно в лютому у Роз-дільній ми проводимо турнір серед чоловічих команд пам’яті тренера Анатолія Петриги. Почали проводити відкритий кубок ФГО дитячо-юнацької ліги. Це чотири тури змагань на рік серед хлопчиків і дівчаток. До нас приїздять із Запорізької, Кіровоградської, Дніпропетровської, Київської областей, з Молдови.

У квітні в нас спартакіада серед одеських шкіл, Міжнародний турнір серед дівчат пам’яті заслуженого тренера України Георгія Куцурайса. У липні — турнір пам’яті заслуженого тренера України О. Песляка й тренера В. Половникова. Традиційно він проходить у Чорноморську.

Ну а у вересні — «Чорноморські ігри». Це міжнародний турнір серед чоловічих ветеранських команд, присвячений пам’яті всіх видатних гандболістів. Нинішнього року він відбудеться в Овідіополі, на батьківщині нашої землячки, дворазової олімпійської чемпіонки з гандболу Тетяни Макарець-Кочергіної. Приїдуть команди з Молдови, Білорусі, України.

Торік у жовтні-грудні вперше провели відкритий кубок федерації серед чоловічих команд. Це були приголомшливі й захоплюючі матчі.

— Для розвитку гандболу потрібні зали. Як в області з інфраструктурою?

— Стандартних гандбольних полів 20х40 нам бракує. Для турнірів, відкритих кубків, тренувань ми використовуємо зал «Одесаобленерго». У них найсучасніший вражаючий комплекс у Лісках. А також зал Одеського політехнічного університету. Ми дуже вдячні за цю допомогу керівникам обленерго і вишу. Хороші спорткомплекси є в Овідіополі, Роздільній, Чорноморську. Ми їх теж використовуємо для проведення престижних змагань. Але цього замало. Тому обласна федерація працює й над цією проблемою.

Маю сказати, що обласна та міська влада надають нам всебічну підтримку. На наступний рік у бюджетах міста й області в рамках цільових програм передбачені кошти на розвиток гандболу. Активно підключився безпосередньо мер міста Геннадій Труханов. У результаті, в 27-й школі побудовано сучасний гандбольний майданчик. Невдовзі буде капітально відремонтовано міську ДЮСШ №5. Там є стандартне поле 20х40. Ми з віце-мером Одеси Петром Рябоконем уже провели першу робочу планерку й визначили обсяг робіт. Сподіваємося, що наступного року в Ізмаїлі відкриється спортивний комплекс. Зараз там формується гандбольна школа. У Болграді в нас непогана школа. Свої традиції були в Рені. Тому ми хочемо залучити в гандбол увесь південь нашої області. А в майбутньому — якнайбільше сільських районів.

Хочу сказати, гандбол — це красивий, видовищний вид спорту, і він вартий того, щоб ним займатися всерйоз.

— «Гандбол — це матч тривалістю у життя». Таке, здається, ваше гасло?

— Це й гасло міжнародних змагань «Чорноморські ігри», які ми проводимо з 2015 року. Їх придумали наші ветерани.

— Яке місце гандбол посідає у вашому житті?

— Я почав грати у гандбол ще школярем. Серйозно займався студентом, брав участь у різних змаганнях. Але по закінченні вишу замість професійного гандболу вибрав виробництво. Пішов працювати в районну сільгосптехніку. Через багато років мій тренер, нині живий-здоровий Борис Олександрович Фе-тісов, якось мені сказав: «Те, чого ти не встиг зробити замолоду, ти надолужив після завершення політичної кар’єри».

— А ви її завершили?

— У 2014 році я взяв паузу й не став балотуватися в народні депутати, розуміючи, чим усе скінчиться. Я погано уявляю себе серед так званих політиків, декотрі з яких вважають, що Верховний представник Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки пані Федеріка Могеріні — це чоловік, а то й взагалі дві різні людини.

— Але попереду нові вибори. Ви плануєте повернутися у велику політику?

— Спорт — це і є політика, велика політика. Це речі нерозривні. Погляньте на чемпіонат світу з футболу в Росії. Але я зараз хочу сказати про інше. У XXI столітті без серйозного підходу до спорту жодна нація не може розраховувати на перспективу. А в нас із кожним роком українці купують дедалі більше ліків. Це ж трагедія! Здоров’я нації — ось що сьогодні головне. І це те, чим я зараз займаюся.

— Зрозуміло, здоровий спосіб життя, командний дух, відчуття плеча… Але…

— І найголовніше — відчуття патріотизму. Коли піднімається український прапор і лунає гімн країни, що може бути патріотичніше?!

— Але я зараз про інше…

— Хочу продовжити й сказати, що спортсмени, які відстоюють честь країни на престижних європейських майданчиках, не менші патріоти, ніж ті, хто викрикує псевдопатріотичні гасла на мітингах. Представляти за кордоном Україну й Одесу — це і є справжній патріотизм. Коли мені пишуть: «Просимо рекомендувати ваших гравців у збірну України», я цим пишаюся. Це і є справжня робота на благо країни.

— А робота, якій ви присвятили більшу частину свого життя? Вона вже в минулому?

— Відкинути те, що ти робив багато років, неможливо. Я продовжую займатися тим самим, тільки в іншому форматі. Входжу до складу Координаційної ради Нацагентства України з питань держслужби. Читаю лекції в Одеському регіональному інституті держуправління. Є головою наглядової ради Одеської національної академії харчових технологій, благодійного фонду «Майбутнє» ім. Бориса Литвака, головою наглядової ради Одеського національного академічного театру опери і балету, членом піклувальної ради Одеської національної наукової бібліотеки. Як почесний громадянин міста й області вирішую цілу низку питань. Ось і зараз у моїй приймальні вже сидять люди, чекають прийому.

— І з яких питань?

— Із дуже різних. Мені досі пишуть листи як народному депутатові. До речі, звертаються й діючі політики. Недавно один з них передав мені свою доктрину розвитку України. Попросив: «Сергію, подивися, дай свої зауваження». Я дуже уважно опрацював документ. І зробив свої позначки.

Отож, хоч я й узяв політичну паузу, мій робочий день заповнений по вінця й насичений, як і колись, справами. Я продовжую сприяти в тих питаннях, якими займався раніше, коли був керів-ником області та народним депутатом України. Це різні культурні й просвітницькі проекти. Це і підтримка художників, музикантів, спортсменів, ветеранів війни. Мій особистий план заходів на 2018 рік охоплює понад два десятки таких справ.

Ніна ПЕРСТНЬОВА.

Джерело: https://dt.ua.

Переглядів: 244
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua