РубрикиРакурс

Спортивно-політичне «побєдобєсіє»: далі буде?

Чемпіонат світу з футболу, що проходив у Росії, закінчився. Чи вдалося країні та її оксамитовому диктатору набрати якісь бонусні очки для свого іміджу? Авжеж. Питання в тому, наскільки вони вагомі і як довго даватимуть хоч якийсь ефект. Інше важливе запитання: скільки вся ця «всенародна радість» коштувала? Свято ж минуло, а попереду — похмурі, нудні речі, наприклад, життя до смерті без пенсії.

Ну і для України дуже важливо планувати майбутні російські кампанії спортивного «побєдобєсія» — особливо в тій частині, де вони впритул стосуються і нашої країни.

Москва. «Лужники». «Шкода, що зараз не 37 рік!»

Головна подія ЧС-2018 сталася на 52-й хвилині фінального матчу Франція—Хорватія. На поле вдалося прорватися чотирьом учасникам панк-групи Pussy Riot у поліцейській формі. Рішення надзвичайно дотепне і витончене. З одного боку, мабуть, так простіше було пробиратися на стадіоні і далі — вибігати на поле. А з іншого — як же ще протестувати проти свавілля в поліцейській країні, якщо не в поліцейській формі?! В акції брали участь Петро Верзілов, Ольга Курачева, Ольга Пахтусова і Ніка Нікульшина. Вони назвали свою акцію «Міліціонер вступає в гру» і вимагали звільнення політв’язнів.

Дівчата встигли підбігти до деяких зірок команд. Головної для нас зірки — хорвата Віди, а також француза Мбаппе, щоб зробити «дай п’ять». Щоправда, був й інший варіант — малосимпатичний. Це коли хорватський захисник Ловрен, розлючений тим, що його команда до того часу програвала після двох необов’язкових голів, з перекошеним обличчям допомагав стюардам забирати з поля Верзілова.

Але у цій історії виявилося надзвичайно оперативне і цікаве продовження після того, як затримані були доставлені до полі-цейського відділку «Лужники». Дуже скоро в Twitter у записі Вальдемара Московського з’явилося відео «Ось вам дебілів» (ймовірно, образливий натяк на прізвище Верзілов), зняте, схоже, саме у відділку. На ньому полі-цейський в абсолютно хамській формі — і це добре акцентує на своєчасності й точності акції Pussy Riot — допитує Петра Верзілова. Ось ключовий спіч силовика: «Я іноді шкодую, що зараз не 37-й рік. Просто іноді шкодую. Обіср...ли Росію, так?»…

Можна тільки привітати Pussy Riot з цією акцією і подякувати їм за неї. Тепер, не лукавлячи, можна сказати, що ЧС-2018 став турніром імені «Слава Україні!» і Pussy Riot.

Але й це ще не була фінальна крапка. Її поставив дощ, що почався під час нагородження команд. Втім, враховуючи силу зливи, це, скоріше, була не крапка, а багато-багато крапок. Німецька журналістка, яка давно вже через свою принциповість і непідкупність стала у Росії персоною нон-грата, опублікувала істинно сатиричну фотографію з підписом: «Яка ганьба — глава держави, чоловік, який стоїть сам під парасолькою і залишає жінку, та ще гостя і теж президента (Хорватії Колінду Грабар-Китарович. — Ред.), стояти без парасольки під зливою — коли таке було? Соромно! І весь світ це бачив!». Чудова ілюстрація до показної привітності холопської країни, що молиться на сакральну владу…

І що тепер робити з усією цією красою?

До кінця Чемпіонату-2018 головне питання щодо нього формулювалося так: наскільки тривалим для Кремля буде позитивний ефект від проведення цього, ну дуже витратного заходу? Втім, хто в авторитарних петрократіях зважає на такі витрати? (До речі, зараз очікується, що ЧС-2022 в Катарі перевищить рекордні витрати росмундіалю). Про кількість грошей, викинутих в Росії на ЧС-2018, краще за все свідчить те, що точних цифр не знає ніхто. Прямі й недавні видатки — від 11 до 18 мільярдів доларів. І це дуже грубі, неточні розрахунки. А всієї правди про всі витрати ми не дізнаємося ніколи.

Чому? Наївне запитання. За підготовку до чемпіонату відпові-дала некомерційна організація «Оргкомітет «Росія-2018». Вона займалася як розподілом коштів, так і вгадайте, чим ще?.. Правильно — контролем за витратами. Що зробило процес підготовки надзвичайно комфортним — у сенсі освоєння коштів.

І якщо ми вже зайшли вперед, у ЧС-2022, то корисно буде й озирнутися назад, подивитися на ЧС-2014. Тоді говорилося, що в Бразилії на його проведення ви-тратили 11,6 мільярда доларів. Й ось там таке божевільне марно-тратство держави призвело до масових народних протестів. Люди виходили на мітинги з плакатами «Нам не потрібен Кубок світу! Нам потрібні гроші для лікарень та освіти!». І це в Бразилії, де футбол справді народний вид спорту. Але там ситуація з громадянським суспільством, мабуть, набагато краща, ніж у Росії. Принаймні, в РФ уявити щось подібне важко...

Та ось Чемпіонат світу закінчився. Якихось надшвидкісних магістралей, які організатори обіцяли прокласти в усі боки від Москви, нема. Ланцюжків пасажирських річкових хабів уздовж Волги — теж (хоча на папері, у проекті, було так красиво: Волгоград—Самара—Казань—Н.Новгород). І те, й інше — дуже нервово, дуже дорого. Звичайно, простіше і приємніше заплановані гроші вкрасти, а на малу решту яскраво й багатослівно розповідати в ЗМІ, як весело і пізнавально було іноземцям добиратися до Нижнього Новгорода звичайним поїздом, дізнаючись про «таке істинно російське поняття, як «плацкарт» (саме так було в репортажах — і, схоже, без натяку на іронію).

Перше і головне, на чому відразу почали економити — будівництво готелів. Це мудре рішення допомогло відразу вбити і другого зайця. Забезпечити істотний прибуток приватному сектору — здавати кімнати і квартири іноземцям за несусвітні ціни. Так само як обіцяні, але незбудовані швидкісні електрички від аеропортів до міст, які приймали ігри, дали гарну роботу таксистам і «каструльщикам».

Що ж у підсумку? Обіцяної масштабної інфраструктури, яка якісно змінила б вигляд країни, її цінність як туристичного об’єкта, не з’явилося. Замість цього — латання дірок; щити і банери, що закривають напівзруйновані будівлі; нашвидкуруч покладений асфальт (місцями, як в тому ж Нижньому Новгороді і Волгограді, змитий першою великою літньою зливою).

Єдине, що до ЧС-2018, на жаль, довелося зводити — то це стадіони. Й ось тепер залишається питання — що з ними робити далі?..

Почому «Баклан-арена» для народу?

А всі ці арени — складних конструкцій і дуже дорогі в обслуговуванні. При цьому команди ро-сійської прем’єр-ліги є лише у 5 містах із 11 (Москва, Петербург, Казань, Ростов, Самара). В інших містах стадіони такого рівня і місткості взагалі не потрібні! І якщо дві столиці ще здатні потягнути річні видатки в розмірі 3,2—6,4 мільйона доларів лише на догляд за кожним із цих стадіонів, то що робитимуть інші міста? Просити дотації з держбюджету. Хоча простіше і вигідніше, звичайно, було б ті стадіони просто розібрати, ніби їх не було.

А всі розповіді про те, що там можна прибрати частину крісел (встановлених на фундаментальних конструкціях трибун), що там можна проводити концерти (Мадонна і Роббі Вільямс в Саранську — чому б і ні?) абощо — казки для бідних, які розповідають багаті. Причому частина з них збагатилася саме на будівництві цих стадіонів.

Тут можна знайти повний букет зловживань. Лідер — звісно, стадіон «Санкт-Петербург» (відомий також під іменами «Крестовський», «Зеніт-арена», «Баклан-арена»). Така кількість прізвиськ не випадкова, вона натякає на вроджену криміногенність. Але точніше було б назвати його «Бандитський Петербург», бо будувався він і добудовувався з 2007-го — цілих десять років, у результаті чого його кошторис зріс у 7 (прописом — сім разів! При тому, що крадіжка закладалася вже і в початковий бюджет — з пристойною дельтою). Природно, про людське око, були порушені кілька кримінальних справ. Утім, і їх фігуранти вже вийшли за умовно-достроковим звільненням. При цьому гроші ще на дечому «заощаджувалися» — тут, зокрема, використовувалася рабська праця північнокорейських робітників. (Коли стало відомо про це, ФІФА пообіцяла провести розслідування. Та й та щось мовчить — вона не завжди оперативна, як у випадку зі «Слава Україні!»). А щоб нахабство пітерських злодіїв стало очевиднішим, досить розшифрувати народне прізвисько «Баклан-арена». Його дали після того, як влада вкотре попросила грошей на добудову (в тому числі за рахунок урізання соціального бюджету міста), оскільки частину покриття даху зіпсували, склювали баклани.

З дахом (в архітектурному сенсі) пов’язані виявлені крадіжки і на будівництві «Самара-арени». Там дах мав бути прозорим, створюючи, за авторським задумом, ілюзію, ніби вся арена ширяє в повітрі. У результаті її зробили з дешевих металевих елементів, тому створюється відповідніше до політичної ситуації враження, що стадіон придавлений до землі. У такому вигляді спортивна споруда взагалі схожа на юрту монгольського хана, який прийшов на Русь по данину.

У Калінінграді стадіон поставили в небезпечному для будівництва місці, де з часів Східної Пруссії таких капітальних будівель не зводили. Так це ж золоте дно! Тут найбільші гроші були вкрадені при роботах «з укріплення ґрунту». Ти ґрунт зміцнюєш — а він пливе, ти зміцнюєш — а він пливе. А гроші течуть... У Нижньому Новгороді, Волгограді, Саранську, Єкатеринбурзі будівництво стадіонів супроводжувалося періодичними протестами робітників у зв’язку з невиплатами не тільки премій, але й зарплат. Ну і, певна річ, були порушені кілька кримінальних справ. Про людське око.

Московська «Спартак-арена» була ніби показовою, обкладинковою. Ось, мовляв, тут бюджетні кошти не витрачаються. Однак при ближчому і не так щоб аж дуже пильному розгляді, і тут виявилася, інтелігентно кажучи, непрозора взаємодія державних структур та приватного капіталу...

Взагалі, з початку нульових років на Росію пролився такий рясний дощ нафтодоларів і «газпром»-євро, що країна за розумного управління могла б модернізувати інфраструктуру і вийти на рівень нехай не найбагатших, але все ж країн «старої Європи». Усві-домлення цього значною мірою рухало в Росії можливу революцію 2011—2012 років. Але російське народонаселення погодилося на вічне свято імперського побєдобєсія і спортивних урочистостей. У такому наркотичному маренні й продовжує перебувати.

Плани роспропа на 2019-2020 роки

При цьому російська масова преса, як спортивна (тобто начебто неполітична), так і громадська, наскільки може, підтримує градус істерії на потрібному (тобто максимально можливому) рівні. Ви не знайдете тут питань, що буде зі стадіонами в найближчому майбутньому. Замість цього — а які ще спортивні свята очі-куються в РФ у найближчому майбутньому? Іншими словами — куди ще гроші злити?.. І тут для старту повернімося в минуле.

Багато говориться про те, яку велику роль у політичному розбещенні російського електорату зіграла Олімпіада-2014 у Сочі. При цьому вона розглядається ненауково, несистемно, відірвано від інших подібних подій. Від чого втрачається глибина бачення і розуміння. Кремль вів Росію до повного домінування спортивно-військового побєдобєсія поступово, рік за роком. І ось яким був цей графік.

2005-й. Пишне святкування 60-річчя Перемоги. Тоді ж за спільною ініціативою «РИА Новости» і провладної організації «Студентська громада» розпочалася акція з роздавання «георгіїв-ських стрічок», що стали з 2014-го «колорадськими».

2007-й. Влітку того року стало відомо, що Олімпіада-2014 пройде в Сочі, і це також стало приводом для свята.

2008-й. На «Євробаченні» вперше перемагає представник РФ Діма Білан. На Чемпіонаті Європи з футболу Росія, обігравши в чвертьфіналі голландців, пройшла в півфінал (де, щоправда, розгромно програла іспанцям, але це постаралися не помітити). Перемога хокейної збірної Росії у фіналі над канадцями на першості, що проходила у Канаді. У цьому ж році — агресія проти Грузії.

2009-й. «Євробачення» проходить у Москві. Пишно, дорого. Подається, зрозуміло, як велике свято і перемога. Перемога у фіналі і знову — над канадцями на першості з хокею. (Перемоги у фіналах ЧС 2012 та 2014 років були вже не такми важливими, оскільки там суперники виявилися не такими титулованими, принциповими).

2010-й. Пишне святкування 65-річчя Перемоги. Наприкінці того ж року ФІФА оголосила, що ЧС-2018 пройде не в Англії, яка давно чекає цього і готова приймати, а в Росії. У РФ — хвиля урочистостей з цього приводу. Поява гасла, спочатку, начебто, жартівливого, а потім — дедалі серйознішого: «Де Путін, там — перемога».

2012-й. Перемога у фіналі ЧС з хокею, щоправда, як уже мовилося, над менш статусним суперником — словаками.

2013-й. Вперше 9 травня хода в Москві проходила під брендом «Безсмертный полк». Літня Універсіада в Казані.

Й ось тільки після цього — Сочі-2014, а за ним — «Кримнаш».

Чи не правда, що в такому вигляді, що з такою хронологією загальна картинка сходження Росії з глузду виглядає зрозумілішою і вражаючішою?

І вже зараз в російському інформполі смакуються деякі злети майбутнього побєдобєсія, майбутнього, на найближчі два роки. Зовсім скоро, 2—12 березня 2019-го, в Красноярську пройде всесвітня зимова Універсіада. Її слоган — Real Winter. Тобто зрозуміло, що буде романтизуватися «справжня російська зима» автентичного російського Сибіру (і ні слова — про активне освоєння його в останні роки «китайськими друзями»), а відтак і «загартований морозами російський характер». Велика ж кількість медалей, отриманих господарями турніру, буде приводом для щоденних гучних зведень.

Міністр молоді та спорту України Ігор Жданов у зв’язку з цим уже підтверджував свій наказ, у якому спортсменам національних збірних України заборонялося брати участь у змаганнях на тери-торії РФ. Однак у вересні 2019-го

в Сочі пройде чемпіонат світу з боксу. І це вже історія набагато складніша. Бо там розігруватимуться путівки на Олімпіаду-2020 в Токіо. Не поїхати — програти. Що для країни боксерських геніїв, таких, як Кличко, Ломаченко, Усик, було б досить неприємно.

У 2020 році Чемпіонат Європи з футболу вперше пройде за новою схемою. У містах 12 країн. І серед них — уже згадувана «Баклан-арена» в Петербурзі. Там пройдуть три із шести матчів у Групі B, в також один чвертьфінал. І знову, хоча, звичайно, на дещо меншому рівні, буде роздута пропагандистська істерія «Наша частина Євро-2020 — най-найкраща! Наш Петербург — найвеличніший!».

Втім, до того часу учасники Pussy Riot ще щось придумають.

Олег КУДРІН.
м. Рига (Латвія).

Переглядів: 1043
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua