РубрикиБез рубрики

Гімн Тилігульському краю

Роздуми над прочитаним

«Селіфанова сага». Легенди старого Тилігулу» Юрія Сисіна — книга-подія у краєзнавстві.

У слові до читачів письменник зазначив: «Для багатьох поколінь він був і залишається як першим коханням,так і останнім притулком. До нього зверталися у думках ті, хто покидав його, шукаючи свою долю далеко за межами його вулиць і неповторних кам’яниць. І до нього поверталися, щоб знайти вічний спокій біля батьківських могил. Невеликий за своїми розмірами і скромний за своїм значенням, він для нас як батько, який дбайливо стежить, щоб діти гідно представляли його будь-де. Він сумує за тими, хто не повернувся до нього; за тими, хто у життєвому злеті досяг всенародної слави і належить вже не йому одному; за тими, кого послав на борню із ворогом; і навіть за тими, хто, як блудні сини, тинялися світами, розпорошуючи на манівцях найдорожче власних дітей, не знаходячи для себе ні щастя, ні притулку, вимушено задовольняючись їх сурогатом».

Юрій Сисін — маститий краєзнавець. Написав не одну книжку про свій край. На власній краєзнавчій полиці маю його «Тилігул — ріка козацька» (2002) з автографом та друге її видання, яке вийшло у Луцьку в 2005-у, теж з автографом, «Омитий росами» (2003), «Ананьїве, давній друже мій» (2003). Й ось нова книжка «Селіфанова сага» (2017), теж з дарчим написом.

Ось ці легенди: «Ріка», «Загибель Грому», «Аксіак», «Єрак», «Делі-Гьол», «Фоса», «Матка», «Тележин», «Лиман», «…і зашумі-ли веслами до Тилігулу», «Рішення кошового», «Україна понад усе», «Як Сірко переміг татар», «Як козаки місто заснували», «Лелеки прилетіли», «Матеї», «Блажевське», «Ковила — прамати українського степу», «Селіфанова сага», «Цвіте терен…», «Одеська гора», «Спомин про рахманів», «Рахманський ручай», «Стара верба», «Вербовий гай».

Така книжка не може не зацікавити читача, якому дорога згадка про рідну землю, про рідний край.

Юрій Сисін — глибокий знавець історії, письменнику притаманний гострий зір і відчуття краси. І виринають зі сторінок зблиски степових образів і метафор:

«Перші зорі почали визирати

з-за хмар, які теж поодиноко бігли кудись небесним простором, не відаючи своєї долі». З легенди «Загибель Грому». Як виразно й зримо, наче я сам у тім просторі йду зоряним шляхом.

«І кожну весну мати ходила й ходила зустрічати на річку лелек, ведучи із собою і нас, маленьких своїх лелечат, щоби її «журливий Лелеко» міг одразу обійняти нас, своїми дужими крилами». З легенди «Лелеки прилетіли». Яка журлива й свята правда життя! Не кожному вдається так глибоко зануритися в психологізм людини.

«Лиш де-не-де з води вибивається на поверхню, до сонця, гостро-зелене верхів’я очерету, в гущавині якого, неначе у дитячих яслах, підростає озерний мальок». З легенди «Селіфанова сага». Яка влучна метафора!

«Навесні пишно квітнуть калина з тереном, неначе зібрались на весільне свято, а поруч жовтим цвітом сумує татарський кизил». З легенди «Цвіте терен». Який алегоричний образ!

«Сплять вони у печерах, у глибині гори, на устелених пахучим степовим різнотрав’ям долівках, як у нас на Трійцю». З легенди «Спомин про рахманів». Яке гарне порівняння!

Книга легенд — образ нашого степу, широкого й безкрайнього, глибокого й щедрого сонцем і небом, зорями й місяцем. У нім народилися легенди, які передаються з покоління в покоління, а письменник доніс їх у книжці, що заслуговує бути прочитаною нащадками.

Я писав про Юрія Сисіна у своїй книжці «Неримовані думки», яка вийшла цього року, де зазначив, що він — один з найплідніших краєзнавців, які пишуть легенди про минуле рідної землі. Це одинаки. Сисін — серед них. «Селіфанова сага» — гімн Тилігульському краю.

Нині ми часто спілкуємося. Він дуже тонко відчуває слово. Інколи дещо читаю йому — слухає (ниньки це рідкість, бо колеги один одного не слухають). При потребі — поправляє. Його зауваги вагомі.

Юрій Михайлович не мовчить, часто з’являється на сторінках «Чорноморських новин». В оповіданнях про єврейського хлопчика Мешулама показав, як ми маємо любити рідну мову. Таке я прочитав уперше.

І завершу свої думки про прочитану «Селіфанову сагу» словами автора, який питає нас:

«Що ж це за земля така, яку ми звемо Рідний край, яка так хвилює наші кров, уяву, почуття?

Що ж це за дерева такі на ній ростуть, які брунькуються і квітнуть найяскравішими у світі квітками?

Що ж це за трави такі буяють у нашому степу, від духу яких завжди молодієш?

Що ж це за джерела такі б’ють з-під землі, з яких скільки не пий, ніколи не можеш напитися?».

Прочитайте легенди старого Тилігулу. І сповна відчуєте його красу!

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ,
лауреат літературної премії імені
Олеся Гончара,
заслужений діяч мистецтв України.

Переглядів: 54
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua