РубрикиБез рубрики

Планета Валентина Мороза

В одеському видавництві «Астропринт» вийшла друком книжка вибраних поезій Валентина Мороза «Життєдайні джерела». Її презентація відбулася в Одеській бібліотеці ім. Михайла Грушевського. Книжку оприсутнили укладач і дружина поета Ірина Меліхова, автор вступного слова письменник Олекса Різниченко (Різників), автор післяслова Володимир Сподарець — кандидат філологічних наук, доцент української філології Південноукраїнського національного педуніверситету ім. К.Д. Ушинського, й художниця Лариса Дем’янишина.

Свій виступ Олекса Різників, поет і словолюб, невтомний дослідник української мови, колишній політв’язень, розпочав віршем Валентина Мороза. Вже з перших рядків захотілось відкрити названу сторінку й читати рядок за рядком все далі, далі… Ця поезія — поезія цього автора — затягує, бере у свою орбіту довкола однієї лише планети — планети Любові: до рідної України, до Жінки, до Слова рідного, до всього, що є — Життя.

Патетично? Та ні, коли говорити про Валентина Мороза. А говорили багато, багато людей хотіли висловити свої думки. То були і спогади, і якісь, можливо, запізнілі слова вдячности, і слова визнання поетового таланту, хоч його давно — ще з першої тоненької книжечки — було визнано раз і назавжди, і були то теплі та щирі слова про Людину, котра залишила яскравий слід у чиємусь житті…

— Коли я звільнився у 1988 році з табору, декотрі знайомці переходили при зустрічі на протилежний бік вулиці — так боялися. Ми зустрілись у букіністичній книгарні. Бачу — Валентин Мороз. Він підійшов першим, привітався, поспитав, як я та що… Звичайна людська балачка, дуже коротка, а запам’яталось — на все життя. Не побоявся подати руку… Він був справжнім українцем, у нього в крові була національна ідея. Національне відчуття. Особливо це відчуття пронизує його вірші… Хто може сказати, що Одеса — не українське місто, якщо ми маємо таких гарних поетів, хто скаже, що це не козацьке місто!

І це правда. Бо живуть тут люди талановиті, люди з козацькими серцями, відчайдухи і не лякливі. Як знаємо, в тих підлих часах багато хто остерігався відкрито виказувати свою україн-ську сутність. Але зібрався гурт сміливців, патріотів (не з тих, звісно, котрі на печах відлежувались, як за фортечними мурами) та й надумали нагадати Одесі про українські звичаї, про Різдво. Ці колядники — таке своє ім’я залишило їхнє товариство — пускалися в обходи українських осель. Спраглі невтоленої потреби свого, національного, рідного, люди стрічали їх зі сльозами на очах. Валентин Мороз просив, щоби обов’язково до нього — першого.

— Приходимо, — розповів п. Олекса, — а вони стоять посеред кімнати удвох з дружиною Іриною, схвильовані, врочисто випрямлені… А ми хором до них: «Добрий вечір тобі, пане господарю!».

Таким він був у житті, Валентин Мороз… Не побоявся першим подати руку вчорашньому в’язневі совісті, беззастережно приймав у себе «націоналістів», котрі так само зневажали ту систему, колядували весело, на одчай душі, по-козацьки…

Великим талантом лірика і громадянина був ущедрений Валентин Мороз — не зчаста стрічається в мистецтві. Це був, за визначенням Володимира Сподарця, «світлий талант, і світла книжка його прийшла до нас по п’яти роках по його відході». Ці поезії зібрані з різних збірників — з них виокремлено найкраще, найбільш характерне для нього, таке, що багатьом у пам’ятку й досі — а його вірші легко зам’ятовуються одразу. Ану скажіть лишень: «Чорт його знає, чим пахне солома», або ж от се, таке філософськи заглиблене й так поетично висловлене: «Я міст до тебе, Україно, і перехожий на мосту». Й одразу постають в уяві його усміхнені очі за скельцями окулярів, а то й серйозні, замислені… То був поет-філософ, поет-гуманіст, глибоко національний і водночас відкритий для всіх. Про що, властиво, й говорилось на презентації. Поет, гранично вимогливий до слова й так само доглибно залюблений, вчарований Словом. Українським словом, рідною мовою, що пульсує, ллється з його строф — наче кришталевої чистоти і дзвінкості джерелиця.

Найбільше згадували, назагал, молоді роки, що й не дивниця, бо таки ж найкращий, найбільш пам’ятний час — усе-таки молодість, позначена щирою дружбою, закоханістю в поезію.

— Не було більш вірного товариша, — згадував письменник Володимир Рутківський, лавреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка. — Трапилось так, що я довго працював з ним на обласному радіо. Всі вірші — його і мої — ми спільно обговорювали. Були непримиренними критиками один одного. Вже зранку було видно по ньому: написав щось вдале чи ні. «То що, будемо слухати?». Ми відстоювали у тих своїх, часом гострих, розмовах кожен рядок, кожну риму. Він орієнтувався на українських класиків, я казав, що треба дивитись ширше… Майже щодня з’являвся у нас Борис Нечерда. Ми заходили до винарки, і знову сварились непримиренно. Його книжечка «Лада» була знайома нам ще до її виходу в світ. Ми добре знали: треба відповідати за кожне слово… Потім долучився Василь Сагайдак, і ми вже вчотирьох «брали на зуб», як мовиться, кожне слово. Ще був тоді з нами Віталій Березінський… Ми вели винятково творчі, дискусійні, хоч і дуже темпераментні розмови… То були найпродуктивніші наші часи. Відтак наші зустрічі плавно перейшли в Ірпінський будинок творчості. Кожен мусив за 24 дні написати 24 вірші. І знову — гарячі дебати…

А про що ж іще могли сперечатись молоді поети, вчаровані рідним українським словом, лицарі поезії, якщо самі собі заприсягли вірність обраній Дамі серця! Вже пізніше прийшов на радіо головним редактором ще один молодий поет — Володимир Невмитий. Тож давно вже на часі, і про це не вперше говориться, встановити меморіальну таблицю на тому будинку по вул. Троїцькій, 43б, де працювали на радіо талановиті одеські поети, кожен з яких вписав свою яскраву сторінку в історію української літератури ХХ століття. Про це нагадала у своєму виступі Любов Ісаєнко. Наголосивши й на тому, що Валентин Мороз був тим, хто виховував молоде поетичне пагіння, себто вважав за обов’язок працювати з молодими — у кому бачив талант, або, як мовиться, оту «іскру Божу». Цьому віддавав свої зусилля, свій час і в Малій академії наук — МАН, і в Пушкінському ліцеї. Щирі слова подяки висловив один з його учнів Володимир Немєрцалов:

— Для мене Валентин Мороз був більше, ніж вчитель, більше, ніж ментор, він був — другом. Зустріч із ним стала доленосною для мене. Вона дала мені вектор у житті, вказала шлях подальшого руху вперед. Як і багатьом іншим його учням.

Це дивовижно, але кожен, хто прагнув виступити на тій презентації, мав свої найтепліші згадки про нього.

— Ми з ним просто товаришували, — згадувала письменниця Галина Могильницька. — Пригадую, йшли ми якось вулицею, і я вирішила почитати свої вірші. Раніше нікому не зізнавалася, що пишу. Він послухав і питає, чиє це. Кажу, що Ліни Костенко. — «Бачу, що це не так». — Читаю далі. — «А це чиє?» — Лесі Українки. — «Не читав, — каже, — цього у Лесі». — Тоді я зізналась, що таки ж — моє. Відтоді він, як тепер кажуть, почав розкручувати мене. Вийшла збірка. Цей крок змусив мене зробити Валентин Мороз, славний наш поет.

Важливе місце Валентин Мороз посів і в житті професора Олександра Птащенка, за власним його зізнанням.

— Я трохи пописував, захопився думами. Важкий жанр, і Валентин Мороз брав участь у моїх спробах освоїти його. Якось телефоную до нього. «Заходь», — чую у відповідь. А за-кінчилось тим, що він відредагував більшість моїх дум. Дуже акуратно, сказати б — інтелі-гентно, давав важливі поради. Цінував доладне слово. І в своїй власній творчості завжди знаходив точні образи, несподівані рими.

— Пригадую, він завжди казав, коли зустрічав у нас, його учнів, гарну риму, образ, метафору: «Це смачно!». Дуже інтелігентно реагував на наші творчі невдачі. Говорив тоді: «Шукай… Де твій записник? Записуй все почуте: образ, риму, порівняння… Все згодиться, не тепер, то колись», — це з виступу учениці його В. Антонової.

З-поміж тих, хто приходив на його семінари, далеко не всі пішли в літературу, та це й природно. Не вчив їх бути поетами. Навчав мислити творчо, розширювати світогляд, розвивати інтелект. Художник Олександр Гаркавченко все життя пише вірші, але, як сам каже, винятково для себе.

— Завдяки Валентину Морозу із 16 років я почав ходити до літстудії. І це саме він підштовхнув мене до майстра декоративного розпису Ростислава Палецького, якого дуже поважав. А згодом я став лауреатом премії імені Палецького. Але захопився ліпленням з глини — цю школу перейняв у самобутніх майстрів сестер Шиян. Певне, багатьох з нас отак вели по життю майстри-наставники. Живу нині в Крижанівці під Одесою і вже сам навчаю сільських дітей у художній студії — тому, що сам добре знаю. І в цьому бачу свою місію.

Кожен виступ додавав щось до постаті Валентина Мороза, увиразнював його образ — людини, поета, вчарованого Життям, вірного друга, наставника молодих, котрі, вочевидь, чимось його збагачували, як і він їх. Важко в газетному матеріалі назвати всіх, хто сказав своє слово про нього. І кожен у своєму виступі підтримав пропозицію про те, що літературна премія імені Валентина Мороза має бути Всеукраїнською.

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 49
Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua