РубрикиБез рубрики

«Звіримо годинники, панове!»

Чому у лютому 1918-го було лише 15 днів

У ніч на 1 березня (16 лютого) 1918 року в Україні провели реформу календаря та обліку часу.

Цей день для киян був надскладним. Уже другу добу не постачалася електроенергія. Змінилася влада: замість більшовиків у місто вступили українські та німецькі війська. Готували парадну зустріч Петлюри — з будівлі міської думи зняли червоний прапор. У газетах опублікували перші списки розстріляних більшовиками.

За умовами Берестейського мирного договору, німці та австрійці мали надати Україні збройну допомогу у війні з більшовиками. Та з’ясувалося, що невеличка дрібниця могла б зіпсувати всі домовленості. Це — розбіжність у календарі та на годинниках.

У межах УНР на початку 1918-го офіційно послуговувалися старим, Юліанським календарем, тоді як у Європі вже давно використовували Григоріанський. Радянська Росія перейшла на новий стиль 1 лютого. Російська православна церква залишалися вірною дореволюційній практиці літочислення. Українці опинилися у календарних колізіях: перетинаючи кордон між Австро-Угорщиною та УНР, пасажири мали можливість подорожувати у часі. Вийшовши з української території 1 січня, вже за кілька кроків вони опинялися у 14 січня. Складніше було зі зворотним шляхом: повертаючись з австрійської території, подорожуючий мусив повторно прожити 13 днів.

Не менш проблемною та заплутаною була й різниця в часі. У Російській імперії користувалися місцевим сонячним. По всій території годинники показували різний час. Уніфікованими були хіба що годинники на залізничних станціях і на телеграфі. Більшість же орієнтувалася за сонцем. Так, київський сонячний час відрізнявся від петроградського на 48 секунд. Через це так актуально звучало: «Звіримо годинники, панове!». Жителі міст могли узгоджувати свій час за міським циферблатом.

В Австро-Угорщині, до складу якої входили Галичина, Буковина та Закарпаття, єдиний час за-провадили ще у 1893-у. Гострої проблеми щодо різниці часу в різних місцевостях там не було. Світові держави вряди-годи вдавалися до реформ обліку часу: стрілки годинників переводилися вперед-назад. Це давало суттєвий економічний ефект — зменшувалося споживання електроенергії. Відтак — менше спалювалося вугілля для виробництва цієї електрики.

Влада Австро-Угорщини, з-поміж іншого, вдалася і до такого способу економії вугілля, як за-провадження «літнього часу». В ніч із 30 квітня на 1 травня 1916-го годинники по всій імперії та окупованих територіях були переведені на одну годину вперед. 1 жовтня того ж року «літній час» був скасований. У 1917 та 1918 роках за-провадження «літнього часу» повторилося.

У Росії Тимчасовий уряд своєю постановою від 27 червня (10 липня) 1917-го теж запровадив «літній час». Годинники перевели на годину вперед. «Літній час» мав діяти до 13 вересня (31 серпня) 1917-го, та згодом Тимчасовий уряд продовжив його дію: спочатку — до 14 (1) жовтня, а пізніше — «до особливого розпорядження». Втім, дуже скоро Тимчасовий уряд зник, а «літній час» був скасований лише 10 січня 1918-го (27 грудня 1917-го) вже декретом ленінського Раднаркому.

Україна на той момент уже була окремою Українською Народною Республікою, тож ленінські декрети не поширювалися на українські території. Виняток — зайняті більшовиками регіони.

23 (10) лютого 1918 року, тобто через місяць після проголошення незалежності, на засіданні уряду міністр шляхів УНР Євген Сокович порушив питання «про стиль і годину» та запропонував «установити на Україні київський час». Ідею підтримав міністр пошт і телеграфів Григорій Сидоренко: «Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї — в Європі заведено новий стиль».

Рада народних міністрів доручила міністерствам шляхів та внутрішніх справ розробити відповідний законопроект і подати його на розгляд парламенту.

Вже 25 (12) лютого 1918-го Мала Рада УНР, яка на той час перебувала у Коростені, затвердила «Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час», у якому зазначалося:

  1. Завести в Українській Народній Республіці нове (григоріанське) числення часу з 16 лютого 1918 р. 16 число лютого рахувати першим числом місяця березоля (марта).
  2. Одночасно з цим в Українській Народній Республіці вводиться середньоєвропейський час:
    12 год. для Петроградського меридіану з 1 березоля нового стилю рахувати за 10 год. 52 хв. ранку і згідно з цим в усій Українській Народній Республіці перевести стрілки годинників.
  3. Всякого роду обов’язання, котрі застає сей закон, продовжуються з 1 березоля на 13 ден.
  4. Всі питання, зв’язані з переведенням в життя цього закону, мають вирішуватися кожним міністерством по приналежності.

Фактично, Центральна Рада уніфікувала всі годинники в державі. Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників з’явилися у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Тобто вже після того, як офіційно цей час був за-проваджений. Це вносило певний момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків.

1918-й виявився не тільки без Різдва (попереднє Різдво відзначили 25 грудня 1917-го, а наступне мало бути 7 січня 1919-го), а й з найкоротшим лютим — лише 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалося вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалася єдиною православною конфесією в Україні. Вона продовжувала жити за старим стилем.

З того часу Україна живе за Григоріанським календарем, «новим стилем», який у належних Австро-Угорщині українських землях діяв задовго до 1918 року. Щоправда, у 1919-у був нетривалий період, коли час «повертався назад»: біло-гвардійці Денікіна, які окупували значну частину України і навіть 31 серпня зайняли Київ, користувалися Юліанським календарем. Однак то було недовго і лише вкотре підкреслювало анахронізм «білого» руху.

Отак і жили — кожен зі своїм календарем і за своїм годинником.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
вчитель-методист,
вчитель астрономії вищої категорії Одеської ЗОШ № 105.

Переглядів: 135
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua