РубрикиБез рубрики

Станіслав СТРИЖЕНЮК. Мотиви мудрої осені на порозі весни

Кримське небо

Зблис зеніт небесною емаллю.
За Ай-Петрі — ялтинська краса.
Дзеркало і вічне задзеркалля —
Море Чорне й кримські небеса.
Море — не вода у ступці. Ступка
Світ людський і меле, і кує.
Тиха причаїлася Алупка,
Де ведмідь зелений воду п’є.
Світ живий —
Печалитись не треба.
Нині море — завтра океан.

Ще з колиски задивлявся в небо
У Алупці Амет-Хан Султан.
Сонце білу хмарку в позолоту
Над лісами Криму одягло.
В небо захотілося польоту
Амет-Хан Султанові...
Й пішло.
І пішло.
І де взялася сила,
На відміну від сліпих кротів:
Амет-Хан Султан розпір’їв крила
І у кримське небо полетів.
Про героя ще мовчали в пресі.
А чи треба слави на віку?
Амет-Хан Султан злетів в Одесі
В небо в шестаковському полку.
Спека. Оборона міста. Літо.
У бліцкриг вдяглась фашистів рать.
Заревли над портом «Месершміти»,
А Одесу «Хейнкелі» бомблять.
Щойно появилися радари
І почув сліпий іще екран:
«Ахтунг, ахтунг!
В небі — ас-татарин,
Житель Криму,
Амет-Хан Султан!».
І у небі «...любо, браття, любо!»
По-махновськи пісня зазвучить.
В парі ас з Іваном Кожедубом
В небі над Пхеньяном пролетить.
Я дивлюся в риси чоловічі:
То чому татарин незборим?
Амет-Хан Султан
Героєм двічі
Став — і за Одесу, і за Крим.
Долетів він аж до небозводу,
Ворогів у небі переміг.
Лиш свого від заслання народу
Захистити кримський ас
Не зміг.

24.09.2017 р.

Мис Фіолент
(Симфонія)

В Москві є місце Лобне й плаха,
В Загорську — православний хор.
Пливе імперська черепаха
Кудись на Схід через Босфор.
До неба руки вознесімо,
Щоб глека не розбити вщент.
Де починалася Цусіма?
В Криму.
На мисі Фіолент.
Бородіно переді мною.
Москва. Пожежі. Дим. Імла.
Москва Кремлівською стіною
Навколо Африки пливла.
До неба руки вознесімо,
Щоб миру не зламати вщент.
Так починалася Цусіма
В Криму.
На мисі Фіолент.
Грім перемог. Вожді — герої,
Біжать потьомкінці в кіно.
Пливе ескадра мимо Трої,
Дредноут іде «Бородіно».
До неба руки вознесімо,
Щоб не зганьбити слави вщент.
Де починалася Цусіма?
В Криму.
На мисі Фіолент.
Де починається розлука?
На кладовищах — маячня.
Во чреві повзає гадюка
Того, Троянського, коня.
До неба руки вознесімо,
Щоб не трощити миті вщент.
Де починається Цусіма?
В Криму.
На мисі Фіолент.
Ліси гудуть Загорським хором,
І не вві сні, а наяву.
Іржавим крейсером «Аврора»
Пливла з Цусіми на Неву.
До неба руки вознесімо,
Щоб мир не щез в один момент.
Де починається Цусіма?
В Криму.
На мисі Фіолент.
Світанок білий стяг полоще
Між кипарисових алей.
Мовчить похмуро Красна площа,
Німий кремлівський Мавзолей.
До неба руки вознесімо,
Татарський щоб не щез акцент.
Де починалася Цусіма?
В Криму!
На мисі Фіолент.
І страшно так, що руки вгору,
Що в Мавзолеї Ленін сам.
Спитай, хто потім ляже поруч,
Де Сталін був.
Ах, Путін там!
До неба руки вознесімо,
Хоча б через кремлівський мур.
Перейменовує Цусіма
Мис Фіолент —
На Порт-Артур.

30.09.2017 р.

Монте-Кассіно

Нащадкам не всім
Усміхатися славі.
В Європі не менше країн,
Ніж Європ:
Повстання Варшави,
Повстання в Варшаві,
А хто ж там, за тінь,
Де стояв Ріббентроп?
Бува, в Перемоги — ні слави, ні честі,
Бо фюрер — не тінь,
А людський казнокрад.
То Гітлер і Сталін виводили в Бресті
Майбутнє на непереможний парад.
Ніхто за брехню не чекає подяки.
Плече до плеча і єдине плече.
Повстання в Варшаві,
Воюють поляки,
І Вісла назад до джерел не тече.
Так, видно, боксер
розминає перчатку,
На ринзі Європи двобій без судді.
Історії вже не писати спочатку,
Шубовсне — і кола пливуть по воді.
Ми руки до правди свої вознесімо:
Історіє правди, в брехні не загинь.
Бо краще померти
під Монте-Кассіно,
Аніж у полоні іти на Катинь.
Я Монте-Кассіно скривавлюю рану,
Мій критик гадюкою, чую, сичить.
І Черчілль стоїть у вікні Ватикану,
І Сталін воює.
І Рузвельт мовчить.
Історія в гримі бува
І без гриму.
Концтабір. ГУЛАГ. Мишоловка і сир.
Фашисти ідуть по дорогах до Риму
Крізь Монте-Кассіно
І крізь монастир.
Італія вся у кривавих накрапах,
Історію не повернути назад.
Війна...
В Ватикані помолиться Папа.
Не за Севастополь
Не за Сталінград.

9.09.2017р.

Ріки

Летять над морем здалеку лелеки,
Де я над морем, шепчучи, стою.
Молюсь. Немов росу ковтаю з глека,
З орбіт космічних чисту воду п’ю.
В степах сухих оазисами села,
Де під землею струменять річки.
З усіх орбіт ті села,
Мов джерела,
Чи у нічному небі зірочки.
Земля — не Марс,
І не як Місяць — лиса,
З орбіти не ковзнула ще убік.
Дніпро й Дунай,
Південний Буг і Тиса,
Це край джерел —
гніздо слов’янських рік.
Я дихаю повітрям біля моря
І журавлів стрічаю щовесни.
Чорнобильською мовою говорять
Не всі джерела
Прип’яті й Десни.
В душі моїй природа невесела,
Вже не врятує еМеНеС...
Мовчать забетоновані джерела,
Щоб не здригнулась
жодна ДніпроГЕС.
Гармоніє! Я стану на коліна,
Щоб крок спинив
в степах жорстокий вік,
Щоб знало Людство:
Рідна Україна —
Це Батьківщина всіх
Слов’янських рік.

15.07.2012 р.

Кольори

«Чурек і сакля — все твоє!»
Шевченко мислі був достоїн.
Причини воєн — правда є
І є чужі легенди воєн.
Та не було страшніше тризн,
Брехні троянського замісу:
Зійшлись фашизм і більшовизм
На смертний бій
Без компромісу.
Невже ніхто не доведе,
Хто розпалив народні чвари?
В полон не партія веде —
Есесівці і комісари.
І мир схиляється в полон,
Мов чорна соняшника шапка.
Війни на знищення закон
Час беззаконня ввів.
І крапка.
О, Правдо!
Ти з чиїх доріг,
Ти беззаконня чи в законі?
І не питай: «Хто переміг?» —
Обидва прапори червоні.

18.07.2012 р.

Реквієм

Чим нижче сонце — довша тінь,
За днем пітьма веде гонитву.
Від Аллілуя до Амінь —
Час почина страшну молитву.
Врятуй нас, Господи,
Й спаси!
Не дай в святині вгризтись блохам.
Такі регіонал-часи —
Регіональна ж бо епоха.
Регіонал — оригінал,
Що не політик — то особа.
Шевченко йде на Кос-Арал,
Бере шпіцрутен «Беркут» в дзьоба.
Спитай в людей, моє перо,
Чийого ми народу діти?
Бо заболочений Дніпро
Лиш стогне, щоб не заревіти.
Лжеполітичний інтерес
Акомпонує на параді.
І кнопки натиска Дантес
Один за всіх —
В Верховній Раді.
І кожен партрегіонал
Мурлика реквієм криваво.
Пробачте: хто ж бо
«Презирал
Язык земли чужой
И нравы»?

22.07.2012 р.

Дзвін

Я вчуся чути Всесвіт в солов’я.
Мене не слави вабила гонитва.
Тому в мені — поезія моя —
Мій хрест важкий
І часова молитва.
Я віршами батькам своїм молюсь,
Позбавлений акторового гриму!
Через хрещену і язичну Русь
Веде мене Великий Володимир.
І так живу — не над панами пан,
Й несу в собі слов’янщини ідеї
Серед непосполитих мусульман
В жорстокій Вавилонській Іудеї.
Я долі предків словом стережу,
Рвучись з орди кайданно-золотої,
Я слово в храмі серця бережу
В традиціях слов’янщини святої.
Дарма, що напророчать нам волхви
І що нашепчуть підлі бузувіри.
Я їм усім кричу:
— Іду на ви!
В ім’я своєї вольності і віри.
Нехай радіють села і міста,
Що я у слові захисник — не месник,
Бо я в душі несу свого хреста
І чую дзвона в слові
Піднебеснім.

5.08.2012 р.

Степовики

Над морем Чорним чую степу хор я
Від давнини по двадцять перший вік.
Одещина — гніздо Причорномор’я,
Буремна гавань всіх слов’янських рік.
На цій землі,
Від краю і до краю,
За родом рід живуть степовики.
В обіймах рік:
Дніпра, Дністра, Дунаю
І Бугу — Бога вічної ріки.
Як золото, земля не має вади,
І ржі нема, хоч потом окропи.
Міняються правителі і влади,
А вічні лиш — селяни
І степи.
Серця селян не викувані з криці,
Та їм в своїх полях не до зажур,
Бо стебла золотистої пшениці
Дзвенять на сонці
Струнами бандур.
Над морем Чорним
Чую степу хор я,
Співає хор про двадцять перший вік:
Одещина — гніздо Причорномор’я,
Буремна гавань всіх
Слов’янських рік.

13.02.2012 р.

Сироти

Мене водила стежка не найближча
За обрій дня в земної кулі тінь.
Я там таких, як наші кладовища,
Ніде таких не бачив запустінь.
Я гірко пив за предків наших віскі,
Але душа збагнути не могла:
Чому ж то ні хрестів,
Ні обелісків
Нема на пустці рідного села?
— Ти чий? —
Питаю хлопця, що підметки
Зривати хвацько вміє находу. —
Скажи, чи не твої підклали предки
За тебе скрізь під голови Звізду?
— Не знаю, — каже в сумнівів обіймах.
О, відповідь по стертій колії:
— Я знаю, що поховані на війнах
Діди мої і пращури мої.
В дерев столітніх є кореневища
І в пнів бувають пагінці малі.
А ми живем при пустках-кладовищах,
Мов історичні сироти Землі.
А подивись в минувшини криницю,
Умом торкнись замулених джерел —
І в темряві засвітиться зірниця,
Де мрія у зеніті,
Як орел.
Вона літає
Небом Батьківщини,
А в крилах — прапор.
Істина проста:
Коли немає мрії у людини,
Тоді вона й з батьками —
Сирота.

21.05.1996 р.

Переглядів: 115
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua