РубрикиБез рубрики

Іранська весна почалася взимку

З початку року однією з найбільш обговорюваних тем у світовій пресі стали події в Ірані. Досі не зрозуміло, як визначити те, що відбувається в цій країні. Революція? Стихійне повстання? Бунт? А може, взагалі не варто розбиратися в цьому питанні? Зрештою, де Україна і де Іран? Географічно далеко, цивілізаційно — ще далі.

Вся влада в руках аятоли

Втім, сучасний світ, при всьому його розмаїтті, єдиний. Єдиний економічно, політично та інформаційно. Тільки-но гукнеться в Тегерані, миттєво відгукнеться у Вашингтоні. У потоці новин першого тижня 2018 року я, на свій подив, знайшов повідомлення про те, що бюджетний комітет іранського парламенту (Меджлісу), прагнучи розрядити обстановку, прийняв рішення виключити з проекту державного бюджету пункт про різке підвищення цін на енергоносії та воду. Читається як порада українському керівництву, чи не так?

Різке зростання цін на продовольство, на товари широкого вжитку і послуги багато хто вважає причиною народних протестів в Ірані. Але це, швидше за все, привід для невдоволення внутрішньою і зовнішньою політикою керівництва Ісламської республіки. Воно накопичилося із 1979-го, з часу повалення шаха і перемоги Ісламської революції. Після цієї перемоги мусульманське шиїтське духовенство привласнило всю владу в країні, створило найбільшу у світі теократію.

Формально в Ірані діє конституція, є обраний президент, уряд, суди і парламент. Але насправді всі гілки влади контролює Вищий керівник, верховний аятола, який призначає чиновників і військових на ключові пости в державі, а підзвітний (формально) лише Раді експертів, що складається з вищого духовенства. Ця Рада також визначає, які закони відповідають шаріату, а які ні, яка людина може бути обрана і який чиновник гідний зайняти пост в уряді.

Режими такого типу (схожий існував в СРСР й існує скрізь, де «партії нового зразка» через кадрову політику контролюють владу) стійкі доти, поки вождь, аятола, генеральний секретар і улюблений керівник «рулять» у сприятливій обстановці. Але під час криз абсолютна влада може впасти моментально. А на полі-тичному полі нема нікого, хто може підхопити владу. Опозиція знищена, громадянського суспільства нема.

«Вони скучили за їжею і свободою»

Починаючи з 1979-го в Ісламській республіці Іран з опозицією боролися успішно, і покінчили з нею за кілька років, а шаріат і громадянське суспільство — принципово несумісні. Останній шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві намагався побудувати світську державу, а країну модернізувати. На цьому шляху він досяг значних успіхів, але успіхи забуті, і в тих, хто захоче повернути на престол династію шаха, шанси приблизно такі ж, як у Росії в прихильників дому Романових.

Якщо іранська революція переможе, то в одній з найбільших і найбагатших країн Сходу виникне політичний вакуум. Передбачити, які сили прийдуть до влади, ніхто не в змозі. А президент США Дональд Трамп явно поспішив привітати прийдешні зміни в Ірані словами «...вони скучили за їжею і свободою». З перемогою більшості революцій їжа, як правило, зникає, а зі свободою доводиться попрощатися надовго.

У Вашингтоні, звісно, сподіваються на те, що після зміни режиму в Ірані ця країна з багаторічного ворога США перетвориться на союзника. І робитимуть усе, щоб допомогти приходу до влади іранських демо-кратів. Тільки ніяких демократів там нема. А спроби побудувати в східній країні демократію без демократів кілька разів закінчувалися невдачею. У Лівії — кривавим хаосом, в Іраку — виникненням на його території терористичної Ісламської держави, в Афганістані — багатолітньою війною з талібами.

Під час виборчої кампанії Дональд Трамп, враховуючи досвід попередників, обіцяв не просувати демократію на Схід. Але у випадку з Іраном спокуса зруйнувати «вісь зла», ситуативний союз Москви, Дамаска і Тегерана, здатна переважити всі інші аргументи. Одне слово, мені здається, на нас чекають веселі часи.

На підтримку акцій протесту в Ірані найчіткіше висловилися в Ізраїлі. Ісламську республіку там вважають ворогом і не без підстав звинувачують у підтримці арабських терористів. Лідери Євросоюзу висловлюються поки що обережно. У тому сенсі, що стежать за демонстраціями і перебувають на зв’язку з керівництвом Ірану з цього питання. Українські політики, можливо, теж стежать, але ніхто з перших осіб нашої держави своєї думки наразі не оприлюднив.

Тегеран для США важливіший за Київ

А проте, події в Ірані, особливо якщо виллються в революцію, здатні вплинути на наших союзників у російсько-українській війні. Насамперед це стосується головного союзника — Сполучених Штатів Америки й особисто Дональда Трампа, для якого «українське питання» — як кістка в горлі.

Президент Сполучених Штатів не відмовився від думки «порозумітися з Путіним», незважаючи на те, що в офіційних документах (зокрема в Стратегії національної безпеки США) Росія названа в числі країн, які «прагнуть кинути виклик американському впливу, цінностям і багатству». Конгрес неодноразово ухвалював резолюції, де Російську Федерацію звинувачували в агресії і порушеннях міжнародного права. Але всім, до останнього клерка в Держдепі, очевидно, що «порозумітися» з Путіним можна тільки за рахунок України.

Є підозри, що симпатії президента США до Путіна пояснюються пухким досьє з компроматом, яке завела на Трампа Лу-б’янка. Можливо, це неправда, але у зовнішній політиці 45-го президента США в якості прямих загроз домінує все що завгодно, крім російської агресії. Трамп готовий метати громи і блискавки на адресу північнокорейського диктатора Кім Чен Ина, сваритися з лідерами Євросоюзу з фінансових питань, ображати президентів Мексики і Венесуели. Трамп, зрештою, готовий програти війну в Сирії, щоб не наступати Путіну на мозоль. Головне — не входити в конфронтацію з Кремлем щодо українського питання.

Іранська революція є чудовою нагодою для того, щоб зосередити на ній всю увагу і в най-ближчому майбутньому не займатися Україною взагалі. А доручити реалізацію санкцій, за-проваджених проти Росії, а також постачання зброї в Україну чиновникам другого ешелону. З рекомендацією не поспішати.

І справді, куди поспішати, якщо Тегеран до Вашингтона ближче, ніж Київ?..

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Переглядів: 136
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua