РубрикиБез рубрики

Аристократи на даху

Сусідній з моїм двір, на перший погляд, мало чим відрізняється від інших. Будинки тут різні, нові й старі, високі й не дуже. Біля повоєнної чотириповерхівки, попередниці «хрущовок», залізні гаражі, а понад ними — хатинка-голубник, де мешкають справжні пернаті аристократи — елітні голуби.

Господаря звати Костянтин Онілов, за фахом інженер. Коли бачу, як уранці він порається біля голубника, заставляє злітати своїх вихованців, знаю: буде вдалий день. Перевірено.

— Костянтине Анатолійовичу, чи давно ви тримаєте голубів? І як це взагалі правильно називається?

— Так і називається — «тримати голубів», посміхається господар, — по-теперішньому — це «хобі», а колись називалося простим і зрозумілим словом «захоплення». Їх тримав мій батько. Коли я народився, голуби вже були.

— Тобто голуби супроводжують вас упродовж усього життя, із самого початку?

— Так і є, зі самого початку. Жив я тоді на Середньофонтанській, було там зо два десятки різних голубників, зараз нема жодного.

— Це захоплення колись було поширенішим?

— Так. У кожному дворі був голубник, або й два. Мінялися, продавали, спілкувалися, заходили один до одного в гості, милувалися ними, ганяли, щоб вони довго літали, спостерігали за їхнім польотом. Виводили різну масть, старалися підтримувати породу, щоб не переводилася. Зараз цього вже нема, важко знайти деякі породи, які раніше були.

— Скільки в Одесі, за вашими оцінками, таких голубників, як ваш?

— Від того, що колись було, заледве один відсоток. На жаль, дуже поменшало. Якщо на окраїнах, у приватному секторі, десь ще тримають голубів, то в місті вже голубників нема.

— А в нашому районі, по сусідству, у ближніх кварталах?

— Ніхто не тримає.

— То це ви «останній з могікан»?

— У цьому районі — так. А на Чубаївці, якщо знаєте, шоста-сьома Фонтану, там у приватному секторі тримають. А тут ніде — проспект Шевченка, Фонтан у бік вокзалу — голубників уже нема.

— Які у вас породи?

— Виводжу дві виворітні породи — очаківську і миколаївську.

— Дві місцевих південних породи. А як вони звуться по літературному?

— В книзі так і написано. Виворотні підрозділяються на серпастих і торцевих, за характером польоту. Треба показати, щоб ви побачили політ, на пальцях цього не пояснити. Серпасті голуби під час польоту загинають крила всередину, попереду голови, візуально утворюючи серп. Літають серпасті голуби частіше горизонтально, плавно. Торцевий летить вертикально, «сидить на хвості», а крила тримає зверху. Птах піднімається вгору, не кружляючи, може злітати і падати, як сокіл, або пурхати, наче метелик.

— Де ваше місце зустрічі з іншими голубівниками, яке «змінити не можна», може, на Старокінному ринку, чи десь інде?

— Інколи я заходжу на Старокінний, а так у мене є кілька старих любителів, до яких можу прийти в гості, поговорити, подивитися, помилуватися голубами. Дехто розводить таких, як я. У місті їх стало складно тримати, важко підіймати виворітних. Хтось із колег переходить на інші, міцніші породи, які легше підіймаються догори.

— Чи трапляється, що ваші голуби кудись до когось відлетіли, а чи, навпаки, чужі прибилися до вас?

— Зараз уже практично ніхто не відлітає і ніхто не прилітає.

— Які у ваших елітних голубів стосунки зі звичайними, міськими?

— Жодних. Ті живуть самі по собі, а мої — самі по собі. Вони не змішуються і не перетинаються. Вони собі пролітають мимо.

— Такий взаємний ігнор?

— Так, і мої туди не летять. Якщо я не підійду і не підкину.

— Я часто повз вас проходжу і бачу, як ви їх тут підкидаєте, як вони красиво злітають. Дехто дає своїх білих голубів на урочистості, свято останнього дзвінка чи весілля. А ви?

— Є такі голуби-павичі. Я кількох маю, але нікому не даю. Вийшло так, що сподобалися вони онукові, це я для нього тримаю, любить він їх.

— Внук вам допомагає, подобається йому доглядати за голубами?

— Коли він тут, залюбки годує. Й онучка також.

— Маєте надію, що свою голубину спадщину (щоб ви мені були здорові) буде кому передати?

— То вже як вийде.

— Як виглядає ваш день? Скільки часу витрачаєте на голубів?

— У гарну погоду — щонайменше годину. Почистити, погодувати, поганяти, подивитися. А в негоду — 10—15 хвилин: нагодував і пішов. Удень вони відкриті. Маю їх біля сорока. Утримувати голубів недешево, дуже допомагає двірник, приносить хліб, якби не він, було б важко.

— А як уживаєтеся з таким одеським видом міської фауни, як коти? Чи не було якихось прикрих випадків?

— Це — бич. Коти, ворони... Боже збав, молодий десь впаде — і вже його не буде.

— І часто таке трапляється?

— Постійно. Лише підкину — ворони починають ганяти, бити молодих і навіть старих, не дають їм піднятися. Не було раніше такого. 30 років тут живу, не знаю, що коїться. Вороння багато, цілий двір.

Тут був ще один голубник, але коли здавали нову поліклініку, чомусь він тодішньому заступникові мера не сподобався. Та будка була акуратна, пофарбована, але начальник дав команду: «Убрать!». Чоловік той невдовзі помер...

— Що хочете порадити-побажати нашим чи-

тачам?

— На Старокінному таких голубів, як раніше, вже не знайдете. А ось коли проходить виставка в Палаці спорту або в парку біля джутової фабрики, на Мельницькій (виставка-ярмарок голубів та декоративної птиці у парку Савицького, колишній Ленінського комсомолу). Отам справді є на що подивитися! Кого лише нема: різноманітні фазани, павичі, папуги, качки, кури, гуси й елітні голуби різних порід, ще й кролики за компанію. Люди з Одеси та околиць і навіть з віддалених районів області привозять своїх вихованців. Кількість порід, видів вражає, сотні різних, це треба бачити і дітей приводити неодмінно. В зоопарку подібного не побачите. Такі масштабні виставки проходять в Одесі щонайменше двічі на рік. Треба стежити за оголошеннями або пошукати інформацію в мережі. Виставки зазвичай проводить товариство голубівників. Повторюся: там є на що подивитися, туди варто завітати.

Пан Костянтин підкидає серпастого, голуб красиво здіймається догори. Вітер його притискає, і йому не одразу вдається піднятися на дах шестиповер-хівки. Інший голуб у нього в руках. «Десять пер білих по краях крил і голова біла», — показує сусід.

— Сидіти вдома у чотирьох стінах набридає, скучно воно, а це — як спорт. Десять разів рукою махнув-підкинув — і вже є тренування, фізкультура.

— А ви ще працюєте?

— Так, працюю, коли є робота.

Володимир ГЕНИК.

Переглядів: 100
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua