РубрикиБез рубрики

Раніше за Люм’єрів

26 листопада — 165 років від дня народження Йосипа Андрійовича Тимченка (1852—1924), українського механіка-винахідника, фактично — першовідкривача кіно

«У ресторації «Франція» відкрилася художня виставка живих фотографій», які приводяться в рух за допомогою електричної машини — «електротахископа». Таке оголошення з’явилося в газеті «Одесский листок» 7 листопада 1893 року. Демонструвалися два кінофільми, зняті «кінетоскопом» на Одеському іподромі: «Скачущий всадник» і «Копьеметатель» Згодом ці сеанси, що тривали до 20 грудня 1893-го, — тоді в Одесі проходила промислова виставка — оголосили початком ери кіно. Тобто за два роки до сеансів визнаних батьками кінематографа братів Люм’єрів, які 1895-го презентували в Парижі п’ять короткометражок.

За твердженням одеського крає-знавця й кінознавця Володимира Миславського, винахідниками кіно таки стали брати Люм’єри. У своєму апараті французи втілили три основні принципи кінематографа: проекція на екран, механізм переривчастого руху плівки і, власне, кіноплівка. Раніше за них до створення кіно найбільше наблизилися двоє — Томас Едісон та Йосип Тимченко. Винахід Едісона мав один принцип кінематографа — кіно-плівку. У Тимченка було два: механізм переривчастого руху і проекція на екран. Про Тимченка можна казати, що він винайшов прототип кіноапарата — ідеально простий стрибковий механізм «равлик». Механізм братів Люм’єрів — грейфер — швидко вийшов з ужитку, а механізмом Тимченка користувалися й надалі у 16-міліметровій кінопроекційній і знімальній техніці.

Цікаво, що сам Йосип Тимченко не надавав великого значення своєму «електротахископу», який представив у січні 1894-го на на IX з’їзді дослідників природи та лікарів Російської імперії, де був відзначений подякою, а відтак і не подбав про патент на винахід. Йосип Андрійович був людиною науки, а найвагоміші його здобутки пов’язані із конструкціями годинників. У своїй майстерні він збирав дуже точні годинники, здатні конкурувати зі світовими взірцями. А ще — прилади для астрономічних і геодезичних досліджень (телескоп для спостереження за рухом орбітами небесних тіл, обладнання для дослідження клімату землі) та мікрохірургічні інструменти для операції на оці, що дали початок вітчизняній офтальмології і послужили підґрунтям для досліджень академіка В.П. Філатова. Саме Тимченко дав лад телескопу в Одеській обсерваторії, з яким до того 25 років ніхто не міг упоратися.

Коли Тимченко 1874-го прибув до Одеси, то він — колишній кріпак із села Окоп на Слобожанщині — уже мав за плечима сім років праці старшим механіком у найзнаменитішій майстерні в Харкові. Працюючи у Харківському університеті, він погодився поїхати зі студентами до Америки, аби заснувати там колонію. Втім, до США компанія з де-в’яти авантюристів не добралася — організатор подорожі втік в Одесі з усіма спільними грошима. Компанія роз-брелася, а молодий винахідник та його вагітна дружина після цього голодували.

Однак механік Тимченко не звик сидіти склавши руки, тож влаштувався чорноробом в Одеське товариство пароплавства й торгівлі. За місяць переконав взяти його в компасний цех. І він сконструював спеціальний прес для перевірки манометрів — раніше їх для цього відправляли до Англії. Далі «селянин Йосип Тимченко винайшов електричного годинника без головної годинникової пружини й маятника». У вересні 1875-го цей хронометр він подарував Олександрові II, який відвідав Одесу дорогою до Лівадії в Криму. Механік тоді отримав одну з перших своїх нагород — «золотий з гербом кишеньковий годинник з власних рук імператора Олександра II».

Уся його освіта — три класи церковно-парафіяльної школи. Та коли 1880-го помер механік Одеського університету, Тимченко подав «прошение» на це місце. Серед його конкурентів — син покійного механіка та випускник Московського університету. Після всіх голосувань посаду отримав саме Йосип Тимченко, «відомий механік-самоук». Щоправда, на службу взяли його неофіційно. Але він не дуже цим переймався. Більше турбувало, що приміщення університетської механічної майстерні напівзруйноване й мале. Усе, що міг, він уже в цю комірку впхав. Інструменти й верстати роздобував власним коштом — університет на це грошей не виділяв. Тимченко був зобов’язаний всі навчальні прилади лагодити в триденний термін, а також за кресленнями професорів майструвати нові. Втім, йому не перешкоджали виконувати і приватні замовлення.

Щоб збудувати нову майстерню, Йосип Тимченко запропонував керівництву університету 15 тисяч рублів позики. Кошти йому мали повернути без відсотків упродовж 12 років, а за це дозволити користуватися приміщенням. Університет на пропозицію пристав. Звідки в майстра такі гроші? Він сам узяв позику у мецената графа Толстого і в Товаристві взаємного кредиту. Будівництво перевищило попередній кошторис на 6 тисяч рублів. І ще на 19 тисяч було обладнання.

Будівлю звели двоповерхову. 15 жовтня 1886-го її заселили. На першому поверсі — чотири просторі майстерні. На другому — житлові кімнати для родини механіка та його учнів-підмайстрів. Також облаштували кухню та їдальню для працівників майстерні. А на горищі Тимченко тримав екзотичних птахів. Це була його пристрасть. Товариш — інженер на судні — привозив йому колібрі, папуг. На кухні порядкувала Анастасія Тимченко — прислуги не мали. Казала, що жити з родиною біля майстерні тяжко, та загалом, згадували діти, на життя не скаржилася.

Йосип Тимченко облаштував університетські обсерваторію й метеороло-гічну станцію. Там з’являються його унікальні винаходи, там він налаштовує найточніші прилади. Щоб мати кошти на утримання майстерні, 1890-го береться за наймасштабніший свій проект — автоматизацію грязелікарні Куяльницького курорту поблизу Одеси. Майструє власну конструкцію для подачі з лиману й підігріву лікувальних грязей, бо вони найефективніші — теплі. На всесвітніх виставках Тимченко здобуває чотири золоті та три срібні медалі за винаходи.

Майстерню, яку він облаштовував упродовж 30 років, навесні 1909-го вирішують у нього відібрати. Мовляв, університету бракує приміщень, а тут така гарна двоповерхова кам’яниця в центрі міста. Тимченкові пропонують виїхати на околицю й розташуватися в студентському гуртожитку. Майстер пояснює, що замовники туди не поїдуть, а саме з цих прибутків він утримує майстерню. Та його аргументів не почули. Найбільше «непотрібна» майстерня допікала професорам медичного факультету. І це при тому, що саме Тимченко в залі для навчальних операцій зробив підлогу, що оберталася, створив системи зрошення й стерилізації, діагностичні прилади для студентів-лікарів.

Йосип Тимченко змушений був винайняти невелике приміщення неподалік, куди вивіз свої верстати. Частину встановив, а решту поступово перевіз до рідного села Окоп. Там купив землю та звів будинок.

Два роки Тимченко розривався між Харківщиною та Одесою, де далі числився університетським механіком. Коли ж 1912-го директором Астроно-мічної обсерваторії призначили Олександра Орлова, він умовив винахідника перебратися до Одеси «на постій-но». Той працює в невеличкій майстерні — відібраного будинку не повертнули. Спочатку споруда була нібито потрібною історико-філологічному та юридичному факультетам, потім вирішили відкрити там амбулаторію. Дійшло до того, що 1914 року — з початком Першої світової — частину її віддали для сушіння та зберігання солдатських чобіт.

Але наприкінці 1914-го військові змушують університет повернути винахідникові його майстерню. Тимченко сконструював верстат для виготовлення набоїв, що працював утричі швидше за попередні. Для виконання військового замовлення знадобилася велика майстерня. Відтак видали 10 тисяч рублів на її відновлення. Наприкінці листопада 1915-го майстерня знову запрацювала. Вона пережила університет, який навесні 1920-го більшовики розформували. Збереглися документи, що 71-літній Йосип Тимченко — менш як за рік до смерті — ще виконував там замовлення.

Механік-винахідник помер у травні 1924 року від нападу стенокардії, «грудної жаби», як тоді казали.

Підготував
Ярослав ШЛАПАК.

Переглядів: 96
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua