РубрикиОсвіта

Саме тут, у школі, все й починається...

Минулої п’ятниці у школі «Надія» Український клуб Одеси відзначив переможців цьогорічного конкурсу вчителів сучасного рівня, котрі викладають державною мовою.

Золота українська мрія: коли все довкола буде українським. Не лише вивіски, різні написи, реклама, а й усе без винятку телебачення та радіо, журнали та газети, коли українська мова у повному обсязі звучатиме на підприємствах та в різних офісах, у концертах, на вулиці, у школах та ВНЗ…

У школах — передовсім, тому що це дуже важливо, тому що саме тут, у школі, рівно ж у родині, усе й починається. Починається громадянин, патріот. Починається національна свідомість. І гордість за свою Батьківщину, і бажання послужити їй — також.

А поки що ми радіємо, коли вчителька у класі розмовляє з дітьми державною українською мовою. З кожним роком зростає число таких педагогів у місті, в цьому є й безперечна заслуга Українського клубу Одеси, котрий придумав такий чудовий конкурс вчителів. Цьогоріч його учасниками стали педагоги школи №275 — навчально-виробничого комплексу «Надія».

«Мовна шизофренія, або лінгвошизофренія — це послідовна культурна політика, яка передбачає змішання української та російської мов. Це руйнує українську мову на всіх її рівнях. Адже люди, за законами психіки, репродукують ту мову, яку чують навколо себе. Почути незасмічену українську мову зараз складно… Людина починає говорити на рівні дуже примітивних смислів, які не здатні осягнути усього складного комплексу навколишнього світу… Відбувається те, чого завжди прагнула політика ро-сійського імперіа-лізму — зруйнувати українську мову зсередини, розхитати, уподібнити до російської так, щоб самі українці «добровільно» від неї відмовилися. Окрім того, відбувається деінтелектуалізація української мови і культури. Володіння мовою як мінімальна вимога професіоналізму цілком ігнорується».

Даруйте цю задовгу, можливо, цитату від професора Колумбійського університету українця Юрія Шевчука (його дуже цікаві статті та інтерв’ю можна знайти в інтернеті), але у ній дуже точно сформульоване те, над чим давно ламають списи десятки, коли не сотні не лише мовознавців, а й усіх, кого болить упосліджене становище україн-ської мови і культури в нашій країні. Що б там не говорили романтичні оптимісти, запевняючи, що не все так погано, що українську мову ми чуємо тепер всюди. Так, чуємо: як учителька, щойно відчитавши урок українською, одразу ж переходить на російську. Чи студент, у котрого цинічно питають, якою мовою читати лекцію… А послухайте екскурсоводів, котрі водять по місту гостей Одеси… Переламати цю ситуацію украй важливо. Цією проблемою мав би перейматися кожен, хто вважає себе патріотом України. Передовсім — власним прикладом. Батьки — в родині, педагоги — у класі чи в студентській авдиторії. Два цих напрями є, мабуть, вирішальними у її розв’язанні…

Якраз досконале володіння державною мовою та постійне використання її — як мінімальна вимога професіоналізму — й стали підґрунтям конкурсу вчителів, сім років тому започаткованого Українським клубом Одеси та фінансованого (переможці отримують справді цінні подарунки) Фондом Чайчуків. На початку вимогливе фахове журі визначало кращих лише серед вчителів української мови та літератури. Та вже в наступних конкурсах до участі були запрошені вчителі різних дисциплін, без будь-яких обмежень — якщо вони викладають свій предмет українською, і було це дуже правильним рішенням. У переважній більшості ці вчителі поза школою чи навіть поза своїм уроком у класі, послуговуються російською, швидких перемін тут не варто очікувати. Але вже те, що учні на уроках чують від них державну мову, має неабиякі позитивні впливи, дає спромогу наді-ятися на цілковиту українізацію нашої освіти. Хоча новий закон про мову породжує великі сумніви в цьому.

Отже, цьогорічний конкурс відбувався в одеському НВК №275 — школі «Надія» з україн-ською мовою викладання. Переможців — тринадцять: щасливе число, виявляється, що тут скажеш. Перед початком церемонії нагородження директор Теодор Оробець коротко розповів про історію співпраці школи з УКО. Впродовж року члени журі конкурсу приходили на уроки, слухали, аналізували… «Ми показували, як вчителі використовують у своїй роботі елементи національно-патріотичного виховання», — сказав директор.

Інструментарій критеріїв досить широкий. Це — професійна майстерність і цікаві методи у викладанні, любов до предмета, творчий пошук та інтерактивність, вміння своїм предметом виховувати любов до Вітчизни, небайдужість та успішні знахідки у викладацькій справі, новаторські пошуки, вміння зацікавити учнів предметом і власним підходом до викладання математики, натхненність і вміння цікаво донести до школярів знання про українські звичаї та обряди… А ще — безмежна любов до українського слова, творча ініціатива, креативність, педагогічна майстерність, молодечий запал у вихованні засобами музики любові до своєї Віт-чизни, вагомий внесок в естетичне виховання шкільної молоді… Критеріїв безліч, і обсяг їх — неосяжний, як неосяжним та неоціненним з погляду державної важливості є сьогодні високе звання українського вчителя, педагога — найвище в країні.

Урочисту церемонію нагородження відкрила президент УКО Наталя Чайчук і далі провадила торжество упереміж з головою журі Тетяною Ананченко. А перед початком — лисенківський духовний гімн України «Боже, великий, єдиний» у виконанні хору семикласників. Відтак кожному з переможців вручали диплом, у якому виписано саме ті якості, які принесли перемогу у конкурсі. А до нього ще й вагомий доважок — цінний подарунок.

Поміж врученнями виступали діти — від найменших до старшокласників, виявляючи неабияку артистичність. Вони співали, танцювали, декламували Тараса Шевченка, Ліну Костенко, Павла Глазового, прозвучали навіть віршовані рядки гетьмана Івана Мазепи. Їхні виступи засвідчили серйозний рівень національно-патріотичного, культурно-естетичного розвитку дітей у цій школі. Окремо треба сказати про дев’ятикласницю Владиславу Шалар, котра прочитала власну прозу «Мій Франко». Дівчина показала глибоке осмислення творчості великого українця, уміння виділити головне, характерне у ній, а найперше — безсумнівний літературний хист, який треба розвивати.

Завершив концертну частину події лідер гурту «Друже Музико» Максим Трубніков, котрий давно і плідно співпрацює з цією школою і також є одним з переможців конкурсу.

За створення у закладі творчої атмосфери, патріотичного та естетичного виховання педагогічного й учнівського колективів диплом та цінний подарунок отримав і директор школи Теодор Оробець.

— Уже сім років живе цей конкурс, і кожного разу ми зустрічаємося з людьми неординарними, вчителями, котрі і душу, й серце віддають вихованню дітей в національно-патріотичному дусі, — сказала при цьому голова журі, філолог, доцент Тетяна Ананченко. — Нас радували ті уроки, на яких ми були, ми відчували биття сердець і дітей, і їхніх наставників.

І, звичайно ж, як не назвати всіх вчителів, котрі отримали цілком заслужені відзнаки. Ось вони, всі тринадцятеро: Борисюк Софія Миколаївна, Іванова Інна Іванівна, Іванова Наталія Вікторівна, Кулик Марина Григорівна, Лугова Юлія Всеволодівна, Макалюк Рита Анатоліївна, Савицька Вікторія Анатоліївна, Скорик Олена Анатоліївна, Спиридонова Марина Ігорівна, Сподар Олена Дмитрівна, Харченко Світлана Олександрівна, Шимбарева Галина Миколаївна і згаданий уже Трубніков Максим Валерійович.

Свої подарунки вручив Україн-ському клубу Одеси Теодор Оробець — з-поміж іншого й методичні розробки кращих вчителів школи.

Наступний конкурс відбудеться в Одеській загальноосвітній школі №77 — за її ж бажанням та ініціативою. Естафету від колег прийняла заступниця директора Ірина Вадимівна Павлова.

А на завершення — знову музика: Анастасія Хворова та Ангеліна Яценко прегарно виконали пісню «Моя Україна»…

Зрозуміло, що російська мова все ще рясніє там, де, здавалося б, тверді позиції посіла українська державна. Вона є рідною для росіян. І, на жаль, звичною для російськомовних, хоч таке поняття властиве лише для українського суспільства: за довгі роки колонізації вона в’їлася в тіло України, як іржа в корабельний метал чи як оті черепашки, що обліпили його впродовж тривалого плавання. Та все ж український корабель, хоч і повільно, розвертається у напрямку свого доку.

Українська мова потребує цілеспрямованої деколонізації. Й тут знову дуже доречним є висновок уже згаданого на початку Юрія Шевчука: «Якщо лишатиметься ситуація колоніальної інерції, коли супротивники України закликають не чіпати питання мови, це буде поцілунком смерти для української мови і культури. Тоді не буде України, не буде українців. Буде якась ліберальна Росія без Путіна. Але рано чи пізно з’явиться і Путін».

Як мовиться: спаси і сохрани!..

Роман КРАКАЛІЯ.

Переглядів: 300
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua