РубрикиБез рубрики

Де дуб тримає на вітах небо, або Слюсарівські гаївки

Родоводом із непокірних

Савранський район не дарма називають північною перлиною Одещини. Адже з його природною красою не може, напевне, конкурувати ніхто. Кожне село цього краю унікальне — зі своїми характерними ознаками і звичаями, зі свою історією, своїми дивовижними легендами та ніким не розгаданими таємницями, що сягають корінням глибини віків. Як-от Слюсареве.

Розповідають, що його життєпис починається з тих часів, коли Катерина ІІ своїм царським указом почала виселяти бунтівників подалі від столиці — нехай гинуть, мовляв, десь там, у лісовій необжитій глухомані. Непокірні не тільки вижили, а й на лісових пагорбах, що розділяються глибокими ярами, заснували поселення і почали хазяйнувати: обробляли землю, розводили сади, утримували домашню живність. Та основним їхнім промислом була лісопереробка, важливим компонентом якої стали слюсарські роботи. Мабуть, тому й почали іменувати це поселення Слюсаревим.

Його жителі й понині відзначаються працелюбністю, згуртованістю, вмінням відстоювати власні переконання та інтереси села. А ще на їхній характер не могла не накласти романтичного відбитку, потягу до творчості навколишня природна краса. До художньої самодіяльності тут долучається мало не все село. Організували драматичний гурток. Місцеві школярі, беручи участь у районних та обласних конкурсах юних талантів, завжди посідають призові місця. Ось чому саме у Слюсаревому, яке, як може спершу здатися «чужинцям», загубилося серед розкоші лісів, утікши подалі від центральних доріг і міської суєти, в один із травневих днів і відбувся районний фестиваль «Гаївки».

Туристичним маршрутом

Жителі Слюсаревого зустрічали гостей біля всім відомого джерела «Оргуд», де, повернувши з Київської траси на Саврань, зупиняється весь проїжджий транспорт, аби набрати цілющої води. А гостей було чимало. Це — голови державних адміністрацій та рад з інших районів нашої та сусідніх областей, мешканці Одеси, Києва, Миколаєва.

Пригостивши гостей кришталево чистою і холодною до ломоти в зубах водою, господарі повідали, що, за переказами старожилів, колись через Слюсареве протікала бурхлива річечка, але перед війною чомусь зникла — пішла кудись углиб. Однак через певний час потужним джерелом вона знову вирвалася на поверхню, щедро втамовуючи спрагу подорожніх. І якщо у тиху погоду припасти вухом до землі, то чути, як у надрах шумить-нуртує річка. Та що вона хоче сказати людям — ще ніхто не збагнув. Так слюсаряни відкрили приїжджим двері у свій дивосвіт і — вразили, збентежили душу, заворожити...

Наступним дивом для учасників гаївок став лісовий велет-дуб. Його народження датується 1425 роком. У діаметрі він має 1,5 метра і сягає заввишки 26 метрів. Коли закинути голову і вдивлятися у безмежність, то здається, що дуб тримає на своїх вітах небо. Легенда гласить, що під час визвольної війни україн-ського народу проти польської шляхти тут неодноразово зупинявся на відпочинок з військом Богдан Хмельницький. Було це чи ні — знає лише віковічний красень. Втім, не тільки про це шумить його верховіття...

У селі є своє, Слюсарівське, лісництво. Тут же розташувалися напрочуд гарні будівля й садиба Савранського державного лісового господарства, яке представило флору та фауну краю у професійно й зі смаком оформленому музеї. Поруч — дендропарк «Олена» — улюблене місце закоханих. Побували туристи того дня і на леваді, де на місці колишнього ставка розрослася-розстелилася дика м’ята, і в глибочезному яру, в якому знайшла собі прихисток розкішна галявина конвалій. Якщо стояти вгорі, на пагорбі, то дерева цього урвища під назвою Щовбій ледь сягатимуть ніг. Захопленню гостей не було меж. Де ще таке побачиш?! Які ще аромати можуть так сп’янити, зачарувати?

Не встигли оговтатися, усвідомити все побачене, як, подорожуючи далі, почули ще один цікавий переказ. За часів козаччини жила в селі сім’я Поліщуків. Чоловік Ганни та двоє її синів полягли у битвах. Не могла змиритися жінка з цією втратою — щодня виходила на узвишшя і, притулившись до верби, вдивлялася у сільську дорогу, щедро поливаючи землю слізьми. І там, де вони падали, з’явилися чисті джерела. Згодом люди облаштували на цьому місці криницю. Знову ж таки — офіційних підтверджень цьому нема, але те, що після проведеного тут священиком обряду і жіночих молитов починає іти бажаний дощ — факт беззаперечний. Поставлений біля вдовиної (дощової) криниці хрест та витоптана навколо місцина остаточно переконали гостей у достовірності почутого.

Чекав на учасників «Гаївок» ще один туристичний пункт — захована глибоко в лісі база партизанського загону «Буревісник» зі справжнісінькими землянками і слідами куль на стовбурах могутніх дерев. Та наважилися піти у той край лише найсміливіші, бо сонце вже прямувало на захід, то, може, побоювалися, справді вийдуть десь із гущавини духи лісу і спитають: чому це ходять захованими стежками сторонні, що вивідують?

На фест-майданчику

Тим часом події набирали обертів уже на розлогому фестивальному майданчику, розташованому між клубом і школою. Про його облаштування та належний естетичний вигляд, як і за організацію того, що відбувалося на ньому, теж подбали місцеві жителі — заступник директора Слюсарів-ського НВК, депутат районної ради Любов Лісниченко та заві-дувачка клубом Ірина Брежицька, залучивши до цього тутешніх акти-вістів. Свою роботу вони виконали відповідально. Втім, ті, хто живе у Слюсаревому, напевне, не можуть інакше.

Гості фестивалю дізналися про те, що Слюсареве належить до Дубинівської сільської ради. У ньому, крім уже згаданих об’єктів (НВК, клуб, лісництво, держлісгосп), є ще ФАП, церква, пошта, два магазини, цех з випуску газованої води, два фермерських господарства, вісім одноосібних. Частина земель належить ТОВ «Савранський завод продтоварів».

Своєрідного колориту надали фестивалю виступи голови райдержадміністрації Віталія Свічинського та голови районної ради Олександра Хапатнюковського. Своїми враженнями від побаченого емоційно поді-лилися і їхні колеги з інших районів. А перерву між виступами заповнювали своїми художніми номерами найкращі творчі колективи Савранщини. Водночас охочі могли оглянути павільйони, де народні умільці з усього району виставили на показ свою продукцію: обереги, найрізноманітніші вироби з глини, дерева, бісеру. Тішили око вишиванки та домоткані доріжки. А представники сільських рад гостинно запрошували скуштувати їхніх українських страв, звісно ж, найсмачніших. І все це — під звуки пісень і танцювальних мелодій, розповідей про місцеві звичаї та обряди.

А коли землю почали огортати сутінки і спалахнули ліхтарі, все, що навкруж, набуло особливої чарівності. Стрункі дівчата з розпущеним волоссям і барвінковими віночками на головах, водячи хороводи, видавалися утаємниченими, невагомими, ніби прозорими. Може, то й справді були істоти, що прийшли сюди із слюсарівських легенд, переказів та українських казок? Напевне, що так...

Родзинкою фестивалю став виступ рок-музикантів, які завітали до Слюсаревого з обласного центру. Зачувши у їхньому виконанні пісні, в яких переважали українська патріотична тематика, молодь вибухнула нестримними почуттями. Юнаки і дівчата аплодували, підспівували артистам, виходили до них на імпровізовану сцену, підтанцьовуючи у такт мелодій. Ніхто й не помітив, як услід за сутінками на землю опустилася ніч.

«Гаївка» означає пісня...

Тлумачний словник пояснює, що слово «гаївка» означає українська народна обрядова пісня, веснянка. То й справді була пісня. Пісня Слюсарівського лісу, пісня джерел і віковіч-ного дуба, пісня про історію краю, його звичаї та обряди. Пісня про людей — нескорених, мужніх і талановитих. Її почули всі, зрозуміли і понесли в серцях до своїх домівок.

А над селом, що не загубилося серед лісу, а розташувалося там, аби відчувати волю і простір, ще довго відлунював заключний діалог між рок-музикантами і підростаючим поколінням:

— Ви любите своє село? — запитували співаки.

— Так! — звучало у відповідь.

— Ви любите свою країну?

— Любимо!

— Слава Україні!

— Героям слава! — відповідала молодь.

І то було щиро, без награності, без фальшу.

Діана МУДРА.
Савранський район.

Переглядів: 293
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua