РубрикиВраження

Кава, художники, сакура...

Коротке несподіване відрядження до Ужгорода. Потяг з Одеси прямий. До Львова їхати ніч, майже увесь вагон виходить там. До головного міста Закарпаття ще п’ять годин дороги.

Залишаюся сам у купе, маленька радість кожного, хто мандрує залізницею. Книжку не відкриваю. За вікном — стримані краєвиди прохолодної весни сімнадцятого. Галицькі містечка з європейськими ка-м’яницями. За лісами — затишні села, старі церкви, гарніші за нові. Зелена трава, котра два дні тому була під снігом. У тамтешніх людей завжди багато роботи. Чоловік оре конем свою вузьку продовгувату нивку, земля сіро-вохриста. Фіра (віз) з мішками стоїть на межі, реманент, певно, дідівський. А над полем кружляє лелека: «Бузьку, принеси Маруську!».

За годину виринають перед-гір’я Карпат. Сколе, Славське, гори значно вищі, буки на схилах ще без листя. Трохи вище Бескидських тунелів, на Головному карпатському вододілі, — сніги, які наче й чути не хочуть про весну. Спуск серпантином — і Закарпаття. Воловець, Свалява, Мукачеве, Чоп. З’їжджаємо в долину, поринаючи в тепло та чимраз яскравіші весняні барви. Обабіч залізниці — поля, квітучі сади та доглянуті виноградники.

Ужгород місто лагідне, майже іграшкове. Повноводний зеленавий Уж розділяє його навпіл і додає шарму. Уздовж ріки — мальовничі набережні. Тут є де ходити пішки! До центральної частини веде улюблений ужгородцями пішохідний міст, котрий гарно підсвічується вночі. Центр — це бруковані вулички, кілька з них пішохідні. Будинки переважно дво-, триповерхові, нерідко трапляються й одноповерхові, збудовані в часи розквіту Австро-Угорщини та у міжвоєнний період, в часи Чехословаччини. Приємно, що в історичній частині не зводять висоток. Дорога веде вгору до пізньобарокового кафедрального собору греко-католицької церкви і далі, попід старезними деревами, — до середньовічного замку.

Трохи кави. Ужгород — це кава, нею пахне скрізь. Нещодавно тут навіть видали міську «Мапу кавомана», на якій позначені заклади, де справді знаються на каві.

Кав’ярня «Ракоці», неподалік від Художнього музею. Інтер’єр зроблений зі смаком. Сідаю на-дворі, погода лагідна, затишний майданчик з видом на квітучі дерева. Десь дев’ята ранку. Місцевих вже багато, каву подають з водою, як у Туреччині. Виглядає, що спритні привітні дівчата-працівниці більшість своїх клієнтів знають особисто. День, який починається з такої кави, має бути добрим. І ціна — 12 гривень. Клянуся!

На Закарпатті кава смачна навіть у сільських генделиках. Бо якби хтось зробив погану каву, люди не зрозуміли б. Як на мене, львів’янам за якістю кави до закарпатців ще є куди зростати. Маю на увазі загальний рівень. На Закарпатті халтурити на каві — то, напевно, гріх. Вертався кілька років тому з Угорщини (кава там також нічогенька), мав у Чопі пересадку, зайшов у першу-ліпшу прокурену забігайлівку, але яка там була кава! Всім кавам кава!

В Ужгороді багато пам’ятників. І, напевно, найгарніші в Україні пам’ятники художникам. На березі Ужа стоїть захоплений процесом малювання міського краєвиду з пішохідним мостом художник Гнат Рошкович. Скульптура зроблена у людський зріст, бронзовий живописець творить за бронзовим мольбертом, а довкола вирує міське життя. В іншому затишному місці на лавочці над невеликою водоймою сидять і ніби ведуть неквапливу бесіду два засновники закарпатської школи живопису Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай.

Ужгород — місто богемне. Молоді художники на вулицях пишуть етюди, вони такі ж захоплені та натхненні, як Рошкович, як Ерделі, як Бокшай. В останній тиждень квітня тут проходив ІІ Всеукраїнський студент-ський конкурс з живопису «Срібний мольберт».

Хочете знати, чому саме в цю пору? Бо Ужгород — чарівний сад. Цвіла магнолія та багато інших дивовижних дерев і кущів. У ці дні розквітла сакура! Такий несподівано багатий і складний рожевий колір може створити лише Природа. Сакура росте уздовж вулиць, вона — один із символів міста, її тут багато. Порівняно невисокі дерева навіть не вкриті, а обліплені пишними рясними квітами. Ви блукали вулицею, всипаною рожевими пелюстками? Ні? Тоді сплануйте поїздку сюди наприкінці квітня. Місто гарне різної пори, але місцеві кажуть, що найпрекрасніше воно у час цвітіння сакури.

Володимир ГЕНИК.
Одеса — Ужгород — Одеса.

Переглядів: 455
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua