РубрикиТочка зору

У боротьбі добра зі злом, або Хто вони — диваки, бунтарі, праведники чи філософи?

ЦЕ БУЛО як оглушливий несподіваний вибух, як розкішний дарунок долі — пісня Джамали на «Євробаченні» у Брюсселі. Донька сонячного Криму, нині окупованого російським агресором, порушила на цій сцені існуючу традицію — пісенька легкого жанру про кохання-розставання, про світлі почуття людини і бажання щастя.

Запропонована нею тема була категорично протилежною. І тому зал спершу здивовано принишк, а потім, затамувавши подих, слухав гірку пісенну розповідь про трагедію кримських татар, яких за наказом Сталіна буквально за три дні депортували з рідної землі у далекий Казахстан. Та депортація забрала життя майже половини представників цього народу.

Зал був приголомшений двічі: трагедією народу і манерою виконання української кримчанки — її рідкіс-ними вокальними даними, артистизмом, музичним оформленням.

Коли пісенне дійство закінчилося, зал вибухнув шаленими оплесками, які й утвердили перемогу Джамали.

Те священнодійство на великій сцені нагадало українцям, що, попри тричі прокляту гібридну війну, чисельні людські втрати та розруху, на світі ще існує музика й пісня. А всі, й передусім ті, хто вже воював і хто ще воює, знають: музика, оркестр, пісня подвоюють, потроюють силу і мужність воїнів.

Там, на «Євробаченні», сталася ще одна непересічна подія: Джамала вщент розбила російські «шедеври»: «Курица — не птица, женщина — не человек» або «У женщины волосы длинные, да ум короткий». Хто, як не ця тендітна жінка з довгим волоссям і світлим розумом, перемогла їхнього розпіареного Лазарева! Там, у Росії, це була справжня катастрофа: українська кримчанка перемогла росіянина!

Джамалу не можна було там принизити чи знеславити: їй аплодував увесь світ. А от вчепитися в Україну був привід. Допустити, щоб в Україні пройшло «Євробачення-2017»?! Там же, мовляв, бідність, бюджет увесь у дірках, а ще — війна!

Тільки ніхто у Росії не заїкнувся і словом, яка ж то нечиста сила принесла на нашу землю цю біду.

Отже, одна тендітна жінка сколихнула весь світ. Одна людина зробила рішучий прорив України в Європу, куди ми всі прагнемо в останні роки і чого не змогли здійснити наші очільники.

Нас на земній кулі — мільярди.
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світу зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

А навіщо нашому сусіду за край світу зазирати і шукати здобич, коли вона ось тут, поруч, у країні, яку той сусід ще й досі принизливо називає Окраїною, Хохляндією, Новоросією. І стратегія того сусіда давня, незмінна: загарбати цю територію, а українців знищити як націю.

«Той мурує, хто руйнує…» — це і про нас самих, українців.

Вишки Бойка тягнутимуться за ним, скільки й житиме. Бо красти у людей мільйонами — гріх непростимий.

Ніколи не забуде народ нашого четвертого временщика Януковича. Його ім’ям лякатимуть діток, бо крав мільярдами, гріб під себе землю, палаци і вілли, бо розстріляв нашу Небесну Сотню і прикликав в Україну біду — путінську гібридну війну.

Наш п’ятий прийшов на хвилі Революції Гідності. Успішний бізнесмен, мільярдер, олігарх. Люди з ним розібралися дуже швидко. Це людина красивих фраз, любитель розкидатися обіцянками-цяцянками. А яку з них виконав за два роки? Справедливу критику називає популізмом, а «критиканів», навіть із своєї фракції, просто позбавляє депутатських мандатів, видворяє з парламенту з благословення кишенькової ЦВК. Як це сталося з Єгором Фірсовим, Миколою Томенком, справжніми патріотами, відданими ідеям Євромай-дану, Революції Гідності.

Особливо полюбляє президент своє право вето. З легкістю ставить його на вкрай необхідних країні законопроектах, і потім вони довго, місяцями лежать у його шухлядах. Ну скажіть, навіщо було Порошенкові розігрувати, та ще й перед камерами, спектакль з виборами генерального прокурора? Чи не простіше було б йому, у чиїх руках вже зосереджена практично вся влада, сісти за стіл і написати: «Я, цар України Петро Перший (бо двоє його попередників звалися Леонідами, а ще двоє — Вікторами), своїм указом призначаю генеральним прокурором Юрія Луценка. Крапка»?

Щоправда, саме тут притичина: Луценко не має ні юридичної освіти, ні потрібної практики роботи за фахом. Отже, довелося внести зміни до закону під одну людину, за якими генпрокурору не обов’язково мати ні того, ні іншого.

Конституціє, пробач усім нам за наше безголів’я, за те, що дозволяємо перетворювати тебе на ганчірку, об яку витирають ноги обрані нами ж владці. Це докір усім нам, співвітчизники: не нарікаймо на свою недолю, бо знехтували головним заповітом батька нації Шевченка:

О люди! Люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люди, не собаки!

Ні, ця колоритна і невловима, як ртуть, фігура обов’язково увійде в історію незалежної України — з усіма невиконаними обіцянками, з антиукраїнською кадровою політикою, покриванням корупціонерів з власного ж оточення, «героями» офшорних оборудок при небаченому досі зубожінні громадян.

АЛЕ зараз так хочеться хоч на якусь мить бути далі від цього болота і думати-писати про щось світле, рідне, близьке. Бо світ тим і прекрасний, що нас багато і в ньому обов’язково знайдеться людина до душі.

Ось хоча б Сашко з одеської робітничої околиці, ровесник нашої Незалежності. Із здоров’ям у нього щось не склалося, але ніколи й нікому не скаржився. Запевняє: жити можна. Перебивається випадковими заробітками, з яких вистачає потішити цукерками і діток у лікарні, де він частий гість.

Про нього кажуть різне: дивак, забіяка, а то й філософ. Бо вона, філософія, у нього таки справді є: допомагаю, пояснює, хворим, тим, кому сьогодні гірше, ніж мені, і маю від цього радість.

Послухаємо розповідь молодиці-сусідки:

— Дивина та й годі! Нікому навіть не натякала, що мені для птиці потрібна кукурудза, зерно. А тут, дивлюся, у мій двір хтось припер важкезний мішок з качанами. Обшугай і годуй курей чи гусей. І, думаєш, хто? Сашко Еколог. А я ж з ним знайома хіба що «Добридень» і «Бувай здоровий!». Я йому і гроші за кукурудзу, і яйця, а він — нізащо! Навіть сердиться: я вам, каже, від щирого серця, бо допомагаю хворим, а у вас, чув, синок невиліковний. От тобі й Сашко! Виходить, люди у нас таки не перевелися!

А Екологом його назвали тому, що не дозволяє спалювати сушняк у вогнищах. «У чистому довкіллі, де ні вогню, ні диму, — переконує, — людина зростає здоровою, діти не хворіють. Діток треба берегти!».

Якось його одноліток Віктор затіяв після зими почистити від сухостою садок і город, згріб усе гілля, траву і бадилля, склав великим куренем край дороги і чиркнув сірником. До того багаття зійшлися і старе, і мале. А Віктор несе новий оберемок. Уже зібрався вкинути у вогонь, як на нього ніби з неба впало щось важке і голосом Сашка зупинило:

— Що ж ти робиш?! Зараз же загаси цю згубу! І щонайперше — прожени звідси дітвору! Ти ж душиш їх цим димом! У тебе що, нема своїх? То піди у лікарні й поглянь на чужих! Вони ж, ці крихітки, ще не жили на світі, а вже приречені, бо онкохворі! Побачив би ти їхні зболені очі! А лікувати діток нема чим, бракує ліків!

І взявся розгортати розжарені головешки, топтати ногами тліючий сушняк. І — до людей:

— Чого стоїте? Гасіть!

Вогнище погасили гуртом. Навіть Віктор граблями розбивав тліючу деревину. Перепало й Сашкові, бо екологія екологією, але не гоже застосовувати фізичну силу. Тим більше — що людям робити з цими твердими відходами? Ну, стовбури й гілки пиляємо на дрова, траву і бадилля, хто не лінується, присипає землею і потім має прекрасний гумус. А все інше куди? Де ті структури, які збирали б все це й переробляли на тирсу чи брикети для опалення будинків? Владі нема справи до цієї проблеми, от і палимо, а ти зі своїми кулаками...

Гомоніли всі, перебиваючи одне одного, й зійшлися на тому, що тут треба діяти громадою. Як бійці «Азова» — прийшли вони, цивільне крило, п’ять тисяч під парламент і рішуче заявили:

— Доки на українській землі російські бандформування стрілятимуть і вбиватимуть наших, доки російська зброя залишатиметься тут і кордон наш для них відкритий — ніяких виборів на Донбасі не проводити! Ніякого помилування того, хто вбиває наших! Якщо не прислухаєтесь — прийдемо ще раз, але тоді начувайтеся!

СТАЛЬ гартується у вогні. Людські характери, державницька позиція — у боротьбі добра і зла, за ідеї Євромайдану, Революції Гідності. А таких, як ці «азовці», у нас тисячі й тисячі обпалених вогнем російських мінометів, гармат, «градів».

Слухає-дивиться свіжі новини Сашко по телеку. Бачив і яскравий, іскрометний виступ Джамали. Радів за співвітчизницю і думав: кожен робить свою справу, хто велику, хто меншу, а я сьогодні знову піду у лікарню до діток — вони раді кожному моєму приходу.

По-справжньому був схвильований, побачивши кадри з Москви. Великий натовп знервовано обговорював перше місце Джамали і третє — Лазарева. Хтось у тому натовпі обурювався: оцінку Лазарева заполітизовано. Хтось ремствував, що «Євробачення» у зв’язку з перемогою Джамали в 2017 році проходитиме в Україні, Україна, мовляв, не спроможна впоратися з цим. Були й інші думки. І раптом у натовпі здивований голос: «Погляньте на цього дивака! Ну й дає, хохмач!». І всі очі звернулися на маленького чоловіка, певно, ровесника Сашка. Увесь час він вертів головою, ніби запрошував: погляньте на мене! На його обличчі була маска Путіна! Натовп здивовано спостерігав цю німу сцену. Телекамера, яка до цього системно фіксувала кожен поворот маски, несподівано ковзнула по спині чоловіка. А там на білому полотні, щоб було добре видно, великими буквами лише два гострих, як лезо, слова: «Не боюсь!».

Ось вам і дивак! Звісно, хлопця з маскою Путіна поліція зразу ж затримала «за порушення громадського порядку». І Сашкові в ту мить здалося, що той не знайомий йому російський хлопець — з їхньої одеської околиці, і вони чимось схожі між собою. Але чим?

«Не боюсь!» Ці слова знайомі не тільки москвичам, а й усьому світові. Ці слова український офіцер, льотчиця, Надія Савченко кинула своїм московським суддям:

— Це не я у вас за ґратами! Це ви всі за ґратами! А вашого Путіна можна скрутити у баранячий ріг, якщо не боятися його, як не боюся його я! А у вас все одно буде ваш майдан!

ПОСЛУХАЄШ отаких наших сучасників і замислишся: хто вони насправді — бунтівники, відчайдухи, праведники, борці а чи філософи? І доходиш висновку: мабуть, усе разом. А щонайперше — філософи. Бо ця мудра наука заставляє думати, аналізувати і спонукає до рішучих дій. Бо й справді: сталь гартується у вогні, а людина, її світогляд і позиція — у боротьбі добра і зла.

Майя ФІДЧУНОВА.

Переглядів: 793
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua