РубрикиВраження

Перлина, що за Карпатами

Кожен український регіон, коли знайомишся з ним, викликає почуття гордості і за країну загалом, і за цей унікальний куточок зокрема — бо ж від краю до краю, від кордону й до кордону наша земля щедра на неповторні природні й рукотворні дива. А тому, коли з’являється можливість відвідати ще не бачені тобою місця, заздалегідь радієш...

Закарпатська область стала останнім пунктом програми проекту «Від Сходу до Заходу», що проводився Ужгородським прес-клубом за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні. Суть проекту в тому, що журналісти із західних і східних регіонів країни змогли побувати в гостях один в одного і познайомитися з особливостями регіонів, а головне — налагодити особисті зв’язки.

Знайомство з Ужгородом почалося з участі в «круглому столі» під назвою «Журналістика між Сходом і Заходом», присвяченому найактуальнішим питанням формування інформаційного простору України. Своєю думкою про те, що і як слід писати на сторінках газет та розповідати з екранів телевізорів, ділилися медіа-експерти та журналісти центральних і регіональних засобів масової інформації, представники Ужгорода та Донецька, Луцька і Харкова, Одеси та Херсона...

А висновок з обговорення можна зробити такий. Останнім часом журналістика в Україні стала небезпечною професією. А попит на актуальну та достовірну інформацію зріс багаторазово. На жаль, в інформаційній війні, затіяній не нами, важко поки що говорити про системний опір та протидію. Отже, є над чим українським журналістам працювати. При цьому найчастіше ситуація складається так, що, чинячи опір «ворожим голосам», об’єктивно доводиться йти на обмеження свободи діяльності журналістів. І вихід з цієї непростої ситуації кожен мусить шукати, виходячи з принципу, що діє в медицині: «Не нашкодь!».

Друга половина першого дня перебування на Закарпатті була присвячена знайомству з самим Ужгородом. Певні річ, кілька годин екскурсії замало для того, щоб по-справжньому пізнати будь-яке місто. Тим більше, таке колоритне, як столиця Закарпаття. Однак наш гід — професор, завідувач кафедри туристичної інфра-структури та сервісу Ужгородського національного університету, одне слово, головний із туризму на Закарпатті, Федір Шандор постарався зробити максимально, що може екскурсовод: передати дух міста.

Особливість Закарпаття і людей, котрі тут живуть, у тому, що ця прекрасна земля, справжня перлина, завжди була на краю держав, до складу яких входив цей регіон. Австро-Угорська імперія, Чехословаччина, Угорщина, Радянський Союз. Для всіх цих держав Закарпаття було окраїною. До речі, ця область — остання, яка увійшла до складу СРСР. В Україні Закарпаття — також прикордонний край, де контрольно-пропускні пункти відчиняють двері відразу в кілька країн: Польщу, Угорщину, Словаччину, Румунію. Відтак можна сказати, що, незважаючи на свій начебто «окраїнний» статус, Закарпаття — це наше вікно в Європу. І люди, які тут живуть, — українці, угорці, румуни, росіяни, роми, словаки, німці та інші — добре це розуміють і роблять висновки. Так, зокрема, в Ужгороді скоротилося число російськомовних шкіл. Але не тому, що «великий і могутній» тут почали утискувати. Просто попит на російськомовні школи падає. Зате з’явилися освітні заклади, де вивчають угорську та словацьку. Для жителів Ужгорода це актуальніше, зважаючи їхній беззаперечний проєвропейський менталітет.

Ну а те, що столиця Закарпаття — місто суто європейське, видно з усього. Від архітектури до вибору дерев, які утворюють парки та алеї. В Ужгороді це сакура (шкода, що на момент нашого візиту вже відцвіла) та липа. І вибір липи невипадковий. Це дерево має масу переваг, особливо цінних у міських умовах: коріння росте вглиб, не підриваючи асфальт, воно не викликає алергії, у нього нема плодів, а листя зручно прибирати.

Дбайливо зберігаючи те, що дісталося у спадок від попередніх поколінь, ужгородці активно створюють нові пам’ятки. Особливо хочу виділити чудові міні-скульптури, які прикрашають центр. Їх наразі вісімнадцять. Вони справді маленькі, заввишки 20—30 сантиметрів, зроблені з металу, а кріпляться, переважно, на поручнях огорожі вздовж річки, на воротах, на інших вуличних конструкціях. Як наголосив Федір Шандор, міні-скульптури нікому не заважають, їх навіть не доводиться узгоджувати з міською владою. Але як інформаційний привід, не кажучи вже про естетичну красу, їм нема рівних.

Так, скажімо, в Ужгороді увічнили пам’ять відомого в світі русина — Андрія Варголи, чиї батьки жили в приміському селі, яке зараз виявилося на території Словаччини. Втім, знаменитий він під іншим ім’ям — Ендрю Уорхол. Засновник поп-арту, культова особистість в історії сучасного мистецтва. Художник, ілюстратор, дизайнер, скульптор, письменник, продюсер, кінорежисер, автор написання фірмового шрифту компанії «Кока-Кола» і знаменитого знімка Мерилін Монро — Андрій Варгола (Ендрю Уорхол) ще за життя став легендою.

А зовсім недавно, у лютому нинішнього року, в столиці Закарпаття з’явилася міні-скульптура ще одного знаменитого русина — Михайла Штранка. І ця людина прославилася під іншим ім’ям. Майкл Стренк, емігрант зі Словаччини, який народився в українській родині, так і не став громадянином США. Але подвиг здійснити встиг. Майкл Стренк (Михайло Штранк) був у числі шести американських морських піхотинців, які 19 лютого 1945 року під час битви на японському острові Іодзіма підняли перший прапор Перемоги над фашизмом на горі Сурібаті. Знімок цього історичного моменту, зроблений військовим фотографом Джо Розенталем, обійшов усі світові ЗМІ і був згодом утілений у бронзовій скульптурі на Арлінгтонському військовому цвинтарі у Вашингтоні. І саме Майкл Стренк (Михайло Штранк) тримав древко прапора в той момент. На жаль, через місяць, у березні, українець, який став знаменитістю, загинув...

І ще одна міні-скульптура вразила. Хто не знає про трагедію «Титаніка»? На щастя, понад сімсот пасажирів усе-таки вдалося врятувати. Але хто пам’ятає назву пароплава, який перший прийшов на допомогу? В Ужгороді встановлено пам’ятник цьому судну. Пароплав називався... «Карпатія».

Те, що в Ужгороді вміють нестандартно підходити до всього, підтвердила і карта міста, виконана у бронзі з допомогою шрифту Брайля для незрячих, і відвідування арт-кафе Voto. По-перше, арт-кафе продемонструвало вдалий симбіоз сучасної кав’ярні і художньої галереї, в якій щомісяця виставляються роботи знаменитих і не дуже відомих закарпатських художників, скульпторів, керамістів. Окрім цього, арт-кафе Voto зробило свій внесок у негласне кулінарне суперництво між двома західними регіонами нашої країни. Виявляється, є такий вислів: Львів славиться кав’ярнями, а Ужгород — кавою. Швидше за все, це просто красиві слова. Але кава в арт-кафе Voto справді смачна. А бронзова ручка на дверях кафе, виконана у ви-гляді протягнутої для рукостискання долоні, остаточно підкорила серця всіх учасників прес-туру.

Другий день програми був присвячений знайомству з багатствами, якими природа наділила людей, що живуть у найзахіднішому регіоні країни. Чисте гірське повітря, чиста вода, не отруєні хімією полонини — як цим не скористатися!

І нам показали, як закарпатці вміють цим користуватися, зробивши екологічно чисте виробництво продуктів головною особливістю регіону. У місті Берегове, у дегустаційному залі «Старий підвал», господиня за-кладу Тетяна Гаврильченко продемонструвала свої досягнення. За її словами, сухе вино — такий же еколо-гічно чистий продукт, як, наприклад, горіхи. Його неможливо підробити.

Виготовляють сухе вино з місцевих сортів винограду, що ростуть саме в Берегівському районі. Невід’ємною частиною технології виробників з Берегового є підвали. Підвал, який показала нам Тетяна Гаврильченко, відносно невеликий, однак йому понад чотириста років. Вирубали його у скелі полонені турки, після того як наступ Османської імперії на Центральну Європу було зупинено у битві під Віднем у 1529-у. Стіни підвалу вкриті тонким шаром благородної «винної» цвілі, температура — постійно плюс десять, відчутно волого. Саме в такій обстановці в дубових бочках доходять, як то кажуть, до кондиції, справжні сухі закарпатські вина.

Фермерське господарство «Тізеш», в селі Ботар Виноградівського району, цікаве тим, що спочатку про його продукцію під торговою маркою «Пан Еко» дізналися в Європі, а потім вже, відчувши стійкий попит на екологічно чисті харчі, її почали пропонувати київським магазинам. Фірмова страва — леквар «Тізеш». Цю страву угорської кухні можна назвати повидлом, але готують його за особливою технологією, що виключає кипіння фруктової маси. У готовому продукті нема барвників, консервантів, підсилювачів смаку і навіть цукру, який замінює фруктоза. Сировину ж фермер Павло Тізеш та його команда з п’яти осіб збирають тільки в екологічно чистих районах Карпат. У дегустаційному залі «Угочанський смак» нас пригостили лекваром з карпатської чорниці, кизилу, ожини, сливи, чорноплідної горобини і полуниці.

Всього під маркою «Пан Еко» сьогодні виготовляється 15 найменувань біо-продуктів. Це соки, сиропи, солодкі напої. Фермерське господарство «Тізеш» займається і виробництвом екологічно чистої свинини та баранини, з яких потім виходять смачні ковбаси та ароматні паштети.

А ось господар еко-ферми «Зелений гай» у селі Нижнє Селище Хустського району француз Оресте Дель Соль проміняв Париж на українське Закарпаття. За його словами, нинішня Україна чимось нагадує Америку трьохсотрічної давнини. В тому сенсі, що тому, хто ризикне вести тут бізнес, ця затія може принести матеріальне задоволення, якого не досягнеш в тому ж Парижі. Втім, робота в одному з наймальовничіших куточків Закарпаття приносить і моральне задоволення, каже француз.

Еко-ферма «Зелений гай» входить до європейського кооперативу «Лонго Май». Зайняті тут сам Оресте, його дружина Йолана і кілька найманих працівників. Спеціалізація кооперативу — тваринництво. Специфіка полягає в тому, що тваринам забезпечений вільний доступ до сонця і води в будь-яку пору року, кози і корови пасуться на екологічно чистих пасовищах, а при відгодівлі поросят не використовують антибіотики, хімічні або синтетичні харчові добавки. Виробляє еко-ферма бекон, ковбаси «Салямі» та «Французьку», в’ялену свинячу шинку та яловичину, печінковий паштет і козячий сир.

Разом з Оресте Дель Солем ми вирушили в саме Нижнє Селище. Тут розташована «Селиська сироварня». Створено підприємство в 2002 році за підтримки згаданого вище кооперативу «Лонго Май». Очолює сироварню Петро Пригара. Цікаво, що хоча кілька хустских сироварів і були на навчанні в Швейцарії, що технологію виробництва сиру привезли звідти ж, робити вирішили все-таки український продукт. Не «Грюйер» з «Емменталем», а «Селиський» (напівтвердий сир), «Хуст» (м’який) та «Нарцис Карпат» (теж напівтвердий). До речі, одесити мають змогу ласувати закарпатськими сирами. Їх продають у магазинах «Моцарелла фреска», один з яких розташований на Новому ринку, другий — біля в’їзду в Аркадію.

Підсумовуючи побачене, можна сміливо сказати, що внутрішній потенціал України воістину безмежний. Наші регіони, кожен з яких можна назвати перлиною, орга-нічно доповнюють один одного. І тому тільки разом, тільки в складі єдиної держави ми зможемо досягти того, гідного цивілізованої держави, рівня життя, до якого всі ми прагнемо.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Одеса — Ужгород — Одеса.

 

Переглядів: 699
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua