РубрикиІсторія

Політичний землетрус в Україні у 1989 році

2014-й для Народного руху України — ювілейний: НРУ сповнилося 25 років. У тому вже далекому, 1989-у, 8—10 вересня в актовому залі Київського політехнічного університету відбувся установчий з’їзд (на знімку) цієї першої опозиційної до тоталітарного режиму громадсько-політичної організації.

То був потужний вибух політичного вулкану всенародної вікової надії на незалежність Батьківщини. Йому передував політичний землетрус, який трусив Україну із січня 1988-го.

Тоді, на початку 1989 року, ініціативна група підготувала відозву до всіх громадян Української РСР та проект програми Народного руху України за перебудову, який був опублікований у газеті «Літературна Україна» 16 лютого. Автори цих документів — київські письменники та вчені Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка. А вже 18 лютого 1989-го газета «Радянська Україна» опублікувала статтю «Револю-ційна перебудова — кровна справа народу», в якій на основі оцінок представників робітничого класу і трудової інтелігенції висловлювалася думка про недоцільність створення НРУ. Її негайно підтримав семінар ректорів навчальних закладів УРСР. А напередодні перший секретар ЦК Компартії України

В. Щербицький у листі «О противодействии негативным тенденциям в деятельности некоторых самодеятельных объединений в Украинской ССР» запевняв Москву, що ЦК Компартії України  тримає під контролем «те самодеятельные объединения, которые пытаются придать своей деятельности политическую направленность, идущую в разрез с интернационалистической идеологией, принципами социализма, занимают антиперестроечные позиции».

У свою чергу партійні керівники на місцях поспішили запевнити ЦК Компартію України, що вони контролюють ситуацію про поширення ідей НРУ серед населення. Серед перших був секретар Одеського обкому Компартії України Георгій Крючков. Він із задоволенням писав ЦК Компартії України 3 березня 1989 року, що партійні збори одеської обласної організації письменників не підтримали пропозицію заступника секретаря партбюро Глущака А.С., який відвідав київських колег і запропонував обговорити проект програми НРУ на загальних зборах. Глущака підтримали Колісниченко А.І. та Стриженюк С.С., які в різний час керували організацією СПУ та були звільнені від керівних посад за недоліки в роботі.

Далі повідомлялося, що незрозумілу позицію вичікування зайняли і редактори обласних газет «Чорноморська комуна» та «Знамя комунизма» товариші Білоус О.Г. та Мазур Ю.М. «Не зважаючи на роз’яснення та орієнтування, вони впродовж двох тижнів ухилялися під різними приводами від публікації відгуків робітників, колгоспників, представників інтелігенції на спроби створити «НРУ»… У зв’язку з тим, що у робочому порядку переконати товаришів Білоуса О.Г., Мазура Ю.М., Дерев’янка Б.Ф. у неприйнятності занятої ними позиції не вдалося, 27 лютого секретаріат обкому партії попередив їх про неприпустимість такої поведінки».

В інформації секретаря Хмельницького обкому партії В. Купратія від 22 серпня, адресованій ЦК Компартії України, вже відчуваються тривожні нотки: «Активізуються певні кола, зв’язані з НРУ. Хмельницький координаційний центр НРУ намагається провести обласну конференцію і вибори делегатів на республіканський з’їзд Руху. Ці спроби підігріваються відповідним чином з Києва. На позиціях НРУ стоїть частина членів товариства «Спадщина» (м. Хмельницький), первинна організація товариства української мови (м. Нетішин), об’єднання «Творчість» (м. Кам’янець-Подільський)».

За масштабами перестороги очевидна переляканість партійних керівників з’явою самої ідеї Руху. Георгій Крючков далі пише, що з метою роз’яснення позицій партійних комітетів щодо НРУ  були проведені зустрічі секретарів обкому партії з секретарями міськкому і першими секретарями райкомів партії м. Одеси, власкорами центральних і республіканських газет, радіо і телебачення, керівниками обласних організацій творчих спілок, секретарями парткомів вишів та їх заступниками з ідеології, творчими працівниками облтелерадіокомітету. Крючков доповідав, що особисто зорі-єнтував секретарів міськкомів і райкомів партії.

Та хвиля створення Руху наростала. Головний біль керівників Компартії посилювався.

Інформація про збільшення підтримки програми НРУ надзвичайно турбувала ЦК КПУ.  Завідувач ідеологічним відділом ЦК КПУ Леонід Кравчук зі шкіри ліз, щоб зупинити народний поступ до свободи. То він інформує ЦК про нові спроби об’єд-нання та організаційного оформлення прихильників Народного руху за перебудову в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, то направляє в ЦК записку про доцільність перенесення головних сил у боротьбі з НРУ та іншими організаційними структурами в площину дискусій, то надсилає туди записку про заходи щодо оздоровлення ідеологічної атмосфери в КДУ ім. Т.Г. Шевченка і нейтралізації діяльності НРУ в студентському середовищі тощо.

А секретар ЦК Компартії України В. Щербицький вже пише до ЦК КПРС листа іншого змісту — «Про роботу партійних організацій республіки  у зв’язку з активізацією дій ініціативних груп зі створення НРУ» (7 липня 1989 року), в якому зізнається: правоохоронні органи активізують роботу щодо посилення боротьби з антигромадськими екстремістськими проявами, недопущення несанкціонованих мітингів та інших масових зібрань.

Протидія КПУ створенню рухівських структур велася по всій Україні. Та марно. Із 24 березня по 3 вересня 1989 року відбулися установчі конференції крайових (обласних) рухів у 15 областях. А ще 11 таких конференцій відбулися після установчого з’їзду НРУ. Відчуваючи свою немічність зупинити опозиційний поступ громадян, ЦК Компартії змінює тактику: від заборони Руху до спроби накинути вуздечку на цей процес, щоб повернути у напрямок створення альтернативних орга-нізацій, а потім — співпраці з  НРУ. У листі завідувача ідеологічним відділом ЦК Компартії України Леоніда Кравчука 15 серпня 1989 року зазначалося, що лише критичних виступів недостатньо, варто підтримувати організаційно такі конструктивні програми дій, які дозволили б перехопити ініціативу у прихильників НРУ, засобам масової інформації формувати думку про можливість справжнього руху трудящих на підтримку за перебудову.

А коли спроби зліпити поспіхом альтернативні Рухові структури не вдалося, ЦК Компартії України вирішив «співпрацювати» так, щоб загальмувати рішучий поступ громадян до зміни системи і спробувати знайти прихильників серед «рухівців». Але марно. Більше того, виступ Леоніда Кравчука на установчому з’їзді НРУ свідчить, що керівництво партії та особисто Леонід Кравчук не тільки втратили надію на нейтралізацію рухівських хвиль, а навіть шукали шляхи співпраці з НРУ. У результаті спілкування з ініціаторами створення Руху Кравчук перетворився з опонента у друга Руху. Він, зокрема, сказав: «… для мене також з’їзд став і школою, він збагатив мої уявлення про політичні течії, він збагатив мої уявлення про те, що може бути завтра, післязавтра, куди ми йдемо, куди ми можемо прийти, але я хочу закінчити все ж таки тим, з чого розпочав. Щоб ми прийшли до суверенної України».

То була справді потужна школа не тільки для Кравчука, але й для мільйонів громадян України.

На з’їзд прибули 1109 делегатів, які представляли близько 280 тисяч активних учасників Руху, а також  осередки Руху в Литві, Латвії та Естонії. Ось як описується в книзі-стенограмі з’їзду сама зала: «Восьме вересня 1989 року. Актовий зал Київського політехнічного інституту прикрашений давніми гербами українських міст. На сцені — вигадлива конструкція з жовтих і синіх стрічок утворює слово РУХ. Ма-йорять синьо-жовті прапори. Звучить Запорізький марш, і в єдиному пориві встає і завмирає схвильований зал. Цей марш звитяги і волі, гімн українського духу, збережений і донесений до нас роменським кобзарем Євгеном Адамцевичем, зустрічатиме делегатів щоранку, розпочинатиме всі засідання З’їзду».

Володимир Яворівський, що відкрив з’їзд як голова оргкомітету, першому надав слово відомому письменнику Олесеві Гончару, який закінчив свій виступ так: «Якщо після всього, що Україна зазнала, якщо після поколінь розстріляних, депортованих, замучених по тюрмах та концтаборах народ іще зберіг себе, якщо наш дух не занепав і воля до життя не зникла, якщо сьогодні на зміну тим, що були, стають до дії, до праці нові покоління роботящих, безстрашних, здатних піднестися до найвищої єдності душ, то віриться: такому народові — жити!»

Установчий з’їзд, який працював три дні по 14 годин, ухвалив статут та програму Народного руху за перебудову. Проголосив утворення нового громадсько-політичного руху із самоназвою Рух та низку актуальних документів.

Саме установчий з’їзд і те, що відбувалося навколо нього, у результаті виявилися національним, соціально-історичним, політичним землетрусом, який зрушив колоніальний світогляд, свідомість українців, започаткував народження національного мислення, гідності, впевненості у своїх силах та незворотності процесу визволення, відродження України. То був початок кінця імперського панування на землях України і початок великого руху за незалежність Вітчизни. Відбувся вибух надії українців на свободу.

Історія створення та діяльності НРУ на етапі боротьби за незалежність України потребує подальшого дослідження, особливо тема становлення та боротьби рухівських організацій на місцях. Цей процес був і драматичним, і героїчним водночас. Ініціатори установчих конференції Одеської та Хмельницької організацій НРУ були вимушені шукати  для їх проведення притулку за межами своїх областей. І ті перипетії становлення політичного структурування нашого суспільства варті окремої уваги істориків.

Григорій ГОНЧАРУК,
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету.

Від редакції. Як уже повідомляли «Чорноморські новини», Одеський національний політехнічний університет є центром наукових досліджень історії та діяльності НРУ. Тут видано три монографії (із п’яти в Україні), захищено дев’ять дисертацій (з 11 в Україні), проведено вісім всеукраїнських наукових конференцій, опубліковано десятки статей, присвячених Руху.

Професор Григорій Гончарук є автором двох монографій з історії НРУ, під його керівництвом підготовлено і захищено дев’ять кандидатських дисертацій з цієї теми.

Г.І. Гончарук — ініціатор, голова оргкомітету та головний редактор мате-ріалів восьми всеукраїнських наукових конференцій «Народний рух України: місце в історії та політиці».

 

Переглядів: 816
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua