РубрикиЛітература

Станіслав Конак. Невже ти, білий світе, станеш чорним?

Із книги «Червоний журавель: поезії»
(Одеса, «Астропринт», 2013)


* * *
Чи спиш ти, глузде,
Звісивши себе
        в безодню плинності,
Як сплять старі дерева,
Свої кашкети-крони
        нахилили
У срібну безвість зоряної ночі?..

Авжеж ти спиш.
        Бо совість спочиває
На тонкості гілля людського смутку,
Який би мусив так її тривожить,
Щоб від безсоння
        більше світу в очі
Хлюпнуло.
    Й очі мимоволі
Ставали більшими...
        Й росли в напрузі,
Аж поки, врешті, діставали серця...
Воно ж не спить ніколи...

Завжди жалію я старі дерева,
Бо ще стоять вони —
Живі примари —
А їхнє серце висохло, померло...
І дум сухе гілля гойдає вітер
Й, глузуючи,
        безжалісно ламає...

Остережися, розуме...
        Життя
            підступний вітер
Надто вже гойдає
    могутні крони
        совісті твоєї...

* * *
Полум’яніє день. В червонім — скроні
Старого дуба,
        що уперся в берег
Дебелою ногою
    і стоїть,
        мов Бульба
            над Дністром...
Охороняє дуб веселу казку.
Колись малим підслухав я...
Мені її дерева нашептали,
Її пташки дзьобками наспівали,
Її трава і вітер занесли.
І тільки неба дивисько
            пручалось,
Впійматись мені в очі
            не давалось.
Ішов я й плакав...
        Бо кінчався день
І темні пальці
Злої бабці —
        ночі —
Хапали мою казку
        і несли
Кудись у степ,
        де густо-сині сльози
Від небо-дива
Допивало сонце,
        тікаючи по стернях
            навпростець...
Відтоді так люблю я видноколо,
Бо кожен раз,
    як вечір тулить груди
До мого серця,
        хочеться піти
            у синій степ
І погукати казку...
    Гляди, як погукаю, то й прийде...
...Спасибі тобі,
    добрий мій дідусю,
За те, що ти,
    киваючи століттям,
Так вірно бережеш
        наївну казку,
Без неї, може, й правди не бува...

Хліб

Кажуть, у поета легкий хліб.
Хочете? Скуштуйте, марновіри.
Нате вам і рими, і верлібр,
І перо важуче, як сокира...
Бо воно стинає не сучки,
Не дерева підсікає круто —
Розкидає тисячні полки
Слів живих в доходженні до суті...
А буває так, що ті полки
(Хоч радій тому, а хоч і сердься)
Покладуть на тебе всі віки
І неси аж до зупину серця...
Нате, нате хліб моїх безсонь,
Недородів жилаві шкурини,
Сльози вдів і мудрість білих скронь,
Й мертвий сум в’єтнамської дитини...
Весь оцей недосконалий світ,
І жахливий, і до сліз прекрасний,
Де хотілось жити б сотні літ,
Щоб знайти в собі й природі ясність...
Нате сонця надвечірній крик,
Поцілунок, ніжний сум кохання...
Нате... Марновіре! Де ж ти зник?..
Хоч би дав цигарку, бо остання...

* * *
Хвилі ночі б’ють у білі стіни,
В білі стіни маминої хати.
Небо пахне стернями осінньо.
Диха степ туманом вогкуватим...
Кукурудза молода медами
Затопила все.
        І сил немає,
Щоб не впитись цим земним
            бальзамом,
Котрий, може, вічність означає...
І таким великим і священним
Все стає у світлі благодаті...
Будьте ж ви навік благословенні,
Степ і села,
        і вітцівські хати...

Казка для дорослих

Летів-свистів чорний вітер.
Став у березі — навпроти верби.
— Віддай мені
Молоду вербиченьку пишнокосу.
— Не віддам, душогубе...
...Захитало стару старину.
...І трісла з горя древня кора...
Не стало й дівчини-вербоньки.
Лишився від кіс її лише прутик пружкий...
...Біг увечері берегом хлопчик,
    безжурний, немов метелик.
Біг та й наступив на прутик.
        Чує:
«Не тусай мене, хлопчику.
Не порань мені серця.
Посади на вгороді...»
«Добре, гілочко, — відказала дитина. —
Я віднесу тебе таткові...»
...І земля її обняла.
Водою живою рани зцілила...
Приходили до неї посли від сонця —
        легіні-промені.
Приходили сині вітри,
        теплі дощі,
        зоряні ночі,
        блаватні вечори...
І виросла ніжна верба на осонні...
І налетів ізнов чорний вітер...
...В село увійшли фашисти.
З обох боків підпалили...
Біля крайньої хати
    на осліплій вербі
    гойдалися батько з сином...
Згоріло усе.
    Крім життя...
Мов трава з-під землі,
            уродилися хати.
Яблунева й вишнева повінь
Попливла поміж них...
Цвіт життя оновлявся, сміявся,
        рівний небу і сонцю...
І лиш край села стояла
Чорною
    незряча верба...
Палене-перепалене тіло
До схід сонця вмивало росою
Кілька зелених листочків...
Верба не вмирала...
В ній затято жило
    непоранене хлопчиком серце...
* * *
    А старі жінки виходять з хати —
    Слухають: чи тихо на землі?
    В. Мороз
Немов ланцюгові реакції
В калейдоскопі мигтять...
За травнями — бунт акації,
За славою — забуття...

За лицями — лицедійство,
За повівом — лютий смерч,
За вигодою — злодійство,
За висповіданням — смерть...

А є за рукою — руки,
За серцем — мільйон зітхань,
Любов, материнства муки —
Сльозою щоб затихать...

За летом коня — ракети,
За хмарним — прозора вись,
За плугом — хліба й ранети,
За тишею — кулі виск...

За мудрістю — мудрий атом,
За злобою — атом зла,
За іскрою — дим з гармати
Або... нейтронна зола...

А людству б — щасливу працю,
Та ще мадонн божество,
А людству б — всесвітнє право
На братство і торжество...

А людство не може спати.
Ще мусить душею тліть...
І слухає кожна мати:
Чи тихо ще на землі...

Невже?

Що, білий світе, станеться з тобою?
Невже твій глузд нічого вже не вартий
І ти страшною вкриєшся ганьбою,
Дітей своїх кидаючи у ватру?..
Невже твої мужі, твої кохані
І матері твої, печальні й горді,
Зів’януть, наче квіт землі останній?
Невже ти, білий світе, станеш чорним?

Ромени

Ой, ромени-роменочки...
Мої сонячні діти!
Їде віз — колесами давить...
Проїде — а ви й піднялися;
Ще й регочете вслід
        жовтими очима:
«А що — зігнули?...»
Їде автомобіль — знову давить.
А ви крізь сльози:
«А що — зігнули?..»
Ой, мої пахучі пташенята...
Коли б ви злетіли,
То був би день
(Наче ясна ніч)
Усіяний зорями ромену...
Може, якраз цьому світу
Саме й треба пахучого неба?...

Ненадісланий лист

Була зима — розтанула,
Шумить в ярах весна...
Була любов та й канула,
Не знаю, де й вона...
В степах палає соняшник,
До квітки квітка йде...
Чому ж мені не сонячно,
Чом серце не цвіте?
Рушник дороги стелиться
Поміж хлібів густих...
В моїй журі-метелиці
Ідеш самотньо ти.
...Прощалися за хатами,
В метільну безбереж,
Не звиклі ще кохатися
І розлучатись — теж...
Навіщо, світе-світочку,
Наслав ти нам біди:
Прощалися — до літечка,
А вийшло — назавжди...
Пишу — і легше дишеться,
Не буду поспішать,
Бо поки все напишеться, —
Наплачеться душа...

Зізнання

В моїй душі є квітка доброти, —
Куди блакитніша від небокраю,
Бо очі неба і людські вбирає,
Для них готова пахнути й цвісти...
Та в панцирі лихому самоти
І розцвісти не може, й не вмирає...

Застереження

Відкрили від кривди вітрила...
Та й що нам з того відкриття?
Вітрила від правди відкриймо —
Для світла в душі й каяття...

А ми коливаємось морем,
Стривожено в світ шумимо...
І брилами падаєм в горе,
І брили лягають на дно...

Ще видко блакить серед бурі,
Ще Боже у лицях живе...
Та кривди вітрила похмурі
У море несуть неживе...

За совісті вхопимось щогли!
Рятуймо свої кораблі...
Бо ось ми тут мучились щойно —
І вже нас нема на землі...

Переглядів: 677
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua