РубрикиТочка зору

Християнство чи іслам?

«Воістину є два першопочаткові духи, які явилися світу як близнюки, відомі своєю протилежністю. В думці, в слові і в дії — вони обидва, добрий і злий… Коли ці два духи вперше зійшлися в боротьбі, то вони створили буття і небуття, і те, що чекає врешті-решт тих, хто йде шляхом неправди, — це найгірше, а тих, хто йде шляхом добра, чекає найкраще». (Ясна, 30, 3 — 4).

Усе, що відбувається у світі, відбувається згідно з однією з цих причин. Між ними точиться по-стійна непримиренна боротьба. Людина самостійно має обрати, на якому боці вона перебуває. Від цього вибору залежить її подальша доля. Зороастрійська віра вчить, що людина отримує земне існування задля втілення своїх особливих завдань щодо зміцнення правди і винищення зла. Тому кожна людина має слідувати етичній тріаді — Добрих думок, Добрих слів і Добрих справ. Врешті-решт, дух добра остаточно переможе, але від активної позиції людей залежить наблизити цей час. Людина тут не раб Божий, а дуже потрібний йому союзник у боротьбі добра і зла.

Зороастризм — перша світова релігія. Інші були потім. Але жодна з них не змогла піднятися до висот філософських узагальнень зороастризму, до центральної ролі людини при вирішенні і її власної долі, і долі людства, і долі всього матеріального та духовного світів. Світла релігія сильних і духовних людей арійського племені. Рай і пекло, воскресіння і вічне життя праведників — усе це від зороастризму. В засадничих текстах нових світових релігій ці питання детально навіть не обговорюються, оскільки вважаються очевидними. У чому ж тоді специфіка цих нових релігій? На мою думку, в означенні добра і зла.

Для нашої епохи характерне загострення цивілізаційного конфлікту, який спрощено можна подати як конфлікт християнської та ісламської цивілізацій. Україна геополітично розташована в зоні контакту цих двох світів, хоча належить переважно до християнського світу. Проте її доля значною мірою залежить від розуміння іншого — ісламського світу.

Україна не раз у козацькі часи перемагала, спираючись на союз з цим світом, уособленням якого були Кримське ханство і Туреччина. Та й саме козацтво не було всуціль християнським. На Січі були й козаки (і це не поодинокі випадки) мусульманської віри. Саме відхід від цієї співпраці й переорієнтація на нібито православну Московію й були одним з вагомих чинників, що призвів до остаточного поневолення України-Руси цією ж Московією. Козаки прагнули свободи, а отримали православне рабство. Ще у дев’ятнадцятому сторіччі людей у Російській імперії продавали, як худобу. В іншому — європейському світі — такого вже не було.

Якби мене спитали, чим принципово відрізняється християнство від ісламу, я б відповів: передусім, спри-йняттям зла. Програмні засади християнства озвучені Ісусом у його Нагірній проповіді. Ось одна з них: «А я кажу вам не противитися злу. Але якщо хто вдарив тебе у праву твою щоку, підстав йому і другу. І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку». А що з цього приводу в ісламі? «Я чув, як Посланець Аллаха сказав: «Хто з вас зустрі-неться зі злом, нехай виправить його власними руками, а якщо не може, то власними устами, а якщо не може, то своїм серцем, але це — найменший ступінь віри» (Муслим, Хадис 34). В ісламі — це, мабуть, від зороастризму — активна позиція щодо зла. Християнство не сприймає не лише дію проти зла, але й слово. З тієї ж Нагірної проповіді: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам». Здавалося б, суди справедливо і сам будь готовим до такого ж справедливого суду. Що тут поганого? Християнство не сприймає не лише дію і слово проти зла, але і внутрішнє його несприйняття. «А я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і проганяє вас…» А як тоді чинити щодо путінської Росії, котра просто прагне знищити нас в усіх сенсах, які лише можна вкласти в ці слова?

Друга принципова відмінність християнства та ісламу — це ставлення до людського життя. Цьому питанню присвячено багато місць в Євангеліях. Смертній карі християнство протиставляє прощення і любов. «Ви чули, що було сказане древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду», — так починає Ісус висловлювання своєї позиції з цього приводу. Далі цілком слушні і прийнятні в певних ситуаціях слова, однак прямої відповіді нема. Закінчується цей, один з найдовших фрагментів його Нагірної проповіді словами: «Мирися з суперником твоїм швидко, поки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. Істино кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант». В ісламі — інакше. Посланець Аллаха сказав: «Не дозволено проливати кров мусульманина, крім як в одному з трьох випадків: 1) одружений перелюбник, 2) душа за душу, 3) такий, що зрадив свою віру» (Бухарі і Муслим, Хадис 14). А як щодо немусульман або навіть рабів? Сказав посланець Аллаха: «Хто вб’є свого раба, того і ми уб’ємо, і хто скалічить свого раба, того і ми скалічимо» (Тирмізі, Хадис 129).

Можна і далі порівнювати християнство та іслам. Вони протилежні у більшості своїх засадничих принципів. Вони протилежні і в своїй практиці. У сучасній Росії — формально головному осерді православ’я у світі — на 100000 жителів на рік припадає 20 кримінальних убивств (5-е місце на планеті), у Саудівській Аравії — осерді ісламу — лише 0,1 (останнє місце в світі). Для порівняння: в Німеччині — 1. Немає жодної ісламської країни, де населення скорочується. Немає жодної європейської християнської країни, де населення зростає. Християнин думає, що щастя — це дорогий автомобіль. Мусульманин думає, що щастя — це здорові і розумні діти. У мусульманських країнах немає безпритульних дітей і кинутих напризволяще літніх людей. Там безпрецедентно низький рівень злочинності. Іслам — це релігія не обов’язково багатих, але сильних людей: Афганістан, Чечня, Іран, Туреччина… Це спосіб мислення і спосіб життя цілком сучасних людей. Християнство — це країна мрій, це втеча від реалій сучасного життя, це духовна опора людей, як правило, слабких або тих, хто шукає розраду від ударів долі. Християнство не надихає на боротьбу, а лише на примирення будь-якою ціною. Іслам же надихає саме на боротьбу, якщо мусульманин вважає себе скрив-дженим. Тому українці-християни не чинили жодного опору окупанту, не спромоглися на жодну протестну акцію в Криму. А українці-мусульмани Криму завжди перебували і перебувають у стані високої готовності до боротьби за свої права, і вони їх матимуть.

Для того, щоб зрозуміти феномен християнства, слід розуміти, на мою думку, неоднозначність у багатьох випадках його головних засад. «Не думайте, що я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов я, а виконати», — сказав Ісус. А пророк якраз і виголосив отриману від господа на скрижалях кам’я-них заповідь: «Око за око, зуб за зуб». «Не мир я вам приніс, але меч», — в іншому місці сказав Ісус. Це дає певні можливості для маневру. Це дозволяє священикам благословляти воїнів, що йдуть на війну. Це дозволяє благословляти їхню зброю, якою вбивають людей. Це дозволяє їм робити те, що чекають від них люди, а не те, чого вимагає дух Євангелій. І, безумовно, роль проповідника, духівника тут неоціненна. Більшості людей важливе не те, що говорять, а хто говорить. Духовний, світлий, розумний, людяний священик поведе за собою людей. Одним дасть розраду в їхньому горі, іншим — відчути їхню справжню силу, ще інших просто заспокоїть і вкаже шлях добра в їхньому житті. Скільки таких, відданих Богу і людям, священиків породила християнська церква! Церква — це і є такі люди. Якщо їх нема, то нема і церкви, а є лише бізнесова структура, що живе за рахунок невибагливих у духовному сенсі «віруючих».

Так склалося, що я сходив пішки майже всю Велику Ялту. Я бачив, як люди будують собі житло. Часто це були українці-мусульмани. Дуже ґрунтовно вони це робили. Відчувалося, що будували навіки. Приємно було на це дивитися. Здавалося, що відбувається це не в Криму, а десь на землях континентальної цілком української України. І я бачив, як мешкала більшість росіян. Переважно це були будинки ще радянських штибу, занехаяні часом і людською байдужістю. Мимоволі пригадувалися слова Ісуса: «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть; не збирають у житниці; і Отець наш Небесний годує їх».

Якось я присів перепочити на маленькій площі маленького містечка Великої Ялти. Вздовж берега моря в напрямку на Севастополь у Ялті на різній висоті проходять три дороги. Це містечко було на середній. Поряд зі мною присів трохи старший і на вигляд міцніший за мене чоловік. Розговорилися. Він уже поховав дружину, а діти роз’їхалися, тому жив сам у квартирі, отриманій ще в радянські часи. Його все дратувало. Гучна музика, на мій погляд, доволі приємна, яка долинала з відкритих вікон недалеко розташованого ресторану, що належав чужинцю з Кавказу. Дратували всі ці чужинці, що обсіли прибуткові зони Криму і на очах таких, як він, заробляли великі гроші. Українська влада взагалі і місцева зокрема, хоча б через те, що зняла рейсовий автобус, який ходив між згаданими вище трьома дорогами. Через це він уже шість років не бачив моря. Зауважу, що пішки — це десь півтора кілометра. Саме цим шляхом я і прийшов. Хоча він не народився в Криму, але саме себе, попри повну свою бездіяльність, вважав головною діючою особою — точкою відліку для всіх інших людей, що претендували бодай на якусь часточку «його» кримської землі.

Ця стаття не є панегіриком ісламу за рахунок християнства. Ідея Бога далеко виходить за межі окремої релігії. Потреба людини мати Бога є також універсальною потребою людини взагалі. Кожна релігія — це свій, певний шлях до розуміння ідеї Бога, суті буття, його перспектив, нарешті, добра і зла. Релігій багато, бо багато є людей і вони різні й потреби у вірі у них різні. Тільки в своїй сукупності релігії світу дають максимальну можливість наблизитися до розуміння задуму Творця в його проекті під назвою «Людина». Сказав посланець Аллаха: «Всякий новонароджений наро-джується праведним від природи. І тільки батьки роблять з нього іудея, християнина або вогнепоклонника…» (Бухарі і Муслим, Хадис 183).

 «Є час розкидати каміння і є час їх збирати...» — каже Біблія. Україна стоїть на кордоні християнського й ісламського світів. Це ідеальні умови, щоби «збирати каміння». Це наш братній посил українцям-мусульманам від українців-християн. Разом ми сильніші. Ми перемагали разом у козацькі часи, переможемо і тепер. Різні віри — шляхи до розуміння Бога — мають нас взаємно збагатити. Іслам і християнство взаємно доповнюють одне одного, як чоловік і жінка, як сила і милосердя, роблячи нас справді досконалими людьми. Наш справжній ворог маскується від нас під прапором православ’я, яке ніколи не було щирим поривом його душі.

На мою думку, якщо ти хочеш помолитися, то помолись там, де ти є. Вважається, що намолене місце має переваги. Якщо поблизу є греко-католицька церква, зайди туди. Якщо такої нема, але є українська православна церква Київського патріархату, зайди туди. Якщо такої немає, то зайди в католицький собор або в протестантську церкву будь-якого спрямування. Якщо немає, то зайди в мечеть. Якщо такої немає, то зайди в синагогу. Якщо і такої немає, але поряд є православна церква Московського патріархату, то туди не йди. Краще помолись там, де ти є, оскільки ця церква не є церквою, а є знаряддям духовного поневолення української нації. Це єдина з-поміж десятків церков на теренах України, що принципово не визнає незалежної України і продовжує щороку піддавати анафемі одного з найвидатніших діячів і патріотів України — гетьмана Мазепу. Це єдина церква, що у час російсько-української війни прийняла бік нашого ворога.

Народи, як правило, не обирають релігію. Це релігія обирає їх, спираючись на вже існуючий у їхньому серці благодатний ґрунт. Релігія, насправді, найчастіше є проявом їхньої справжньої природи. Більшість українців є християнами саме тому, що вони є добрими, сентиментальними, співчутливими, слухняними і працьовитими людьми. Але тепер цього замало. Віднині наша доля — це повсякденний захист, у тому числі збройний, нашої Батьківщини. На межі старої і нової ер скіфські й угро-фінські племена вже жили майже на тих територіях, що і зараз (12-томна «Історія УССР»). Для точності, від кордону України з Росією слід відступити на 150—200 кілометрів вглиб Росії. «Що було — те і буде» — сказано в Біблії. Навряд чи найближча тисяча років щось у цьому змінить. Для такого протистояння однієї нашої лагідності недостатньо. Підкоритися Росії — це приректи себе на безумовне знищення, оскільки, зламавши нас, Росія з невідворотністю важкого каменя, що котиться з крутої гори, буде нищити інші народи, використовуючи українців як розхідний матеріал, поки він не вичерпається повністю. Так було впродовж всієї історії українсько-російських стосунків. Так було впродовж усього двадцятого століття, коли ми жили в одній державі і коли використовувався державний механізм цього винищення. Так є і в двадцять першому столітті, коли ми живемо в різних державах — і тепер вони нищать нас на нашій землі за допомогою всіх видів сучасного озброєння, хіба що наразі без застосування ядерної зброї. Саме тому в часи Богдана Хмельницького українців-русинів було більше, ніж росіян-москалів, а тепер втричі менше. Їм потрібна наша історія, а для цього потрібна наша земля і бажано без українців — свідків своє справжньої історії — Історії з великої літери.

То яка релігія для українців була б ідеальною — християнство чи іслам? На мою думку, ті, які в нашому народі вже є — і християнство, й іслам. Сказав посланець Аллаха: «Я ближче всіх з людей до Ісуса, сина Марії, в цьому і майбутньому світі, адже пророки — брати від різних дружин, а релігія їх одна, і між мною і Ісусом не було жодного пророка» (Бухарі і Муслим. Редакція Бухарі. Хадис 180).

Потрібно краще зрозуміти духовний світ цих релігій, у чому, безумовно, нам допоможе й інтелектуальне заглиблення у витоки цих релігій — зороастризм. Пам’ятаймо, що і в українському народі народився промінчик цієї осяйної релігії — РУНВіра (Рідна українська національна віра).

На яку конфесію було б краще опертися в духовному будівництві нашої нації? На ту, що впродовж усієї його історії була разом з українським народ. Разом і в часи миру, і в часи війни — національно-визвольної війни українців у 1939—1955 роках на теренах Західної України. Це Українська греко-католицька церква, що єднає нас з Європою і не зачіпає наших релігійних традицій. По-друге, це Українська православна церква Київського патріархату, яка постала з попелу в часи незалежної України і робить що може для блага української нації. Але пам’ятаймо і про іслам, який є вірою частини українців. Лише вдумливе ставлення до цієї релігії дозволить нам міцно стояти на межі християнського та ісламського світів.

Проект Російської імперії як Третього Риму — це був проект Візантійської православної церкви, яка, втративши державну підтримку після завоювання Константинополя мусульманами, намагалася відродити її на теренах Московії. Це її ієрархи штовхали Богдана Хмельницького у підданство до російського царя. Ця церква дала потужний імпульс для творення нової імперії, але опертися на неї не змогла, перейшовши натомість на її утримання і ставши слухняною лялькою в усіх політичних виставах цієї імперії. Навряд чи Вселенський (Константинопольський) патріарх визнає Київський патріархат, поки існує Російська імперія, тобто коли це справді актуально.

«Не сумуй за минулим, адже ти не здатен змінити його» (коментар до Хадису 147). «Живіть просто і Аллах полюбить вас» (коментар до Хадису 160).

Валерій ШВЕЦЬ,
професор.
м. Одеса.

 

 

Переглядів: 1288
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua