РубрикиІмена

Найуспішніший міністр внутрішніх справ

16  серпня  минуло  130  років  від  дня  народження  Ісака  Мазепи  (1884–1952), українського  громадського  і  державного  діяча  УНР

Зараз можна тільки дивуватися, як агроном за освітою Ісак Прохорович міг завчасно передбачити в подробицях, що зі встановлення радянської влади в Україні нічого доброго не буде і категорично висловлювався проти неї. Коли ж йому нагадували, що серед населення багато її прибічників, пояснював: «радянські настрої» в народних масах — це ілюзії, які зникнуть під час зустрічі з режимом більшовицької диктатури й терору. На аргументи, що окремі отамани армії або ж вступили в союз з Червоною армією, або почали з нею переговори, заявляв, що державна політика не може бути додатком до нерозважливих рішень наївних отаманів. Як стверджують дослідники, переконання, що більшовики, які силою захопили владу в Росії, нав’яжуть свою диктатуру й Україні, зробило боротьбу за вільну Україну, за звільнення її від великодержавної російської опіки, за право націй на культурне й політичне самовизначення справою життя Ісака Мазепи.

Звичайно ж, особливо великий вплив на хід українського національно-визвольного руху він мав, обіймаючи посади міністра внутрішніх справ Української Народної Республіки (УНР), прем’єр-міністра УНР, голови Ради Народних Міністрів УНР у вигнанні.

У статтях про діяльність Ісака Мазепи його часто називають найуспішнішим міністром внутрішніх справ. Про часи, коли він обіймав цю посаду, його друг і соратник Панас Феденко (1893—1981) писав: «Грізна анархія запанувала на території, що номінально була під владою УНР, всюди ширилися безладдя, зневіра, безнадійність». Щоб подолати ці та інші негативні явища, Ісак Прохорович, насамперед, зайнявся створенням ефективного міліцейського апарату. З метою виявлення і звільнення співробітників, які вороже ставляться до УНР і своїми вчинками підривають авторитет народної міліції, було ретельно ви-вчено весь персональний склад і проведено його чистку. Наступний крок — поліпшення матеріального становища працівників МВС. Не забув міністр і про створення механізму захисту проти диктатури міліціонерів — підзвітність місцевій владі. А згідно із затвердженими ним «Правилами щодо тимчасової організації адміністративного апарату і встановлення порядку і спокою в місцях, звільнених від більшовицької влади», сільські комісари мали призначатися за пого-дженням з громадою, волосні та повітові — в порозумінні з місцевими громадськими організаціями.

Зрозуміло, що, зважаючи на ситуацію, одним з основних завдань керованого Ісаком Мазепою міністерства була охорона правопорядку, захист населення від пограбувань, незаконних реквізицій на території УНР. Для його виконання, окрім іншого, міністр створив новий підрозділ — жандармерію, включивши до її складу кінну частину. Поряд з функціями з дотримання правопорядку і суспільного спокою на міліціонерів, як стверджують науковці, покладалися і деякі соціальні обов’язки. Так, у «Короткій інструкції для міліціонера» від 18 червня 1919 року від правоохоронця вимагалося «допомагати йдучим, в особливості — дітям, хворим і старим, для безпечного переходу ними вулиць і майданів»; запобігати конфліктам на національному ґрунті. Міліціонери мали виконувати також деякі санітарні функції: стежити за тим, аби не продавалася неякісна продукція.

Розуміючи, що будь-які заходи щодо боротьби зі злочинністю будуть неефективними, якщо до них не залучити населення, 11 червня 1919 року Рада Народних Міністрів і народний міністр внутрішніх справ видали «Наказ про народну самооборону», згідно з яким у кожному селі чи містечку організовувалися загони охорони.

Значну увагу Ісак Мазепа приділив організації внутрішнього фронту проти зовнішніх ворогів — працівників МВС почали готувати для боротьби з більшовицькою пропагандою і для інформування й підтримки тих верств населення, які спочатку ставилися прихильно або пасивно до агресії з боку Москви, а потім узялися до зброї проти більшовицького режиму.

Завдяки цим та іншим заходам на території УНР було зупинено розгул анархії, насилля, грабежів.

У дослідженнях науковців та біо-графів про період прем’єрства Ісака Мазепи, зокрема, наголошується, що він проводив політику компромісів, яка мала за мету залучити всіх свідомих громадян, об’єднати зусилля наддніпрянського і галицького урядів для боротьби за незалежність УНР. Автори також звертають увагу на те, що, попри складні умови роботи, постійну загрозу життю, уряд Ісака Мазепи розробив і схвалив низку важливих на той час документів.

З огляду на відомі обставини Ісак Прохорович Мазепа змушений був покинути Батьківщину, але і в еміграції залишався активним борцем за консолідацію громадсько-полі-тичних сил у боротьбі за незалежну українську державу.

Із публікацій про Ісака Мазепу напрошується висновок, що це була людина високої честі, обов’язку і мужності. Ось кілька фактів.

...Під час грудневих боїв між силами українського національного табору Катеринослава та більшовиками Ісак Мазепа разом з іншими представниками українських партій у раді робітничих та солдатських депутатів міста під кулями ходив на переговори між штабами протиборствуючих сил.

...1936 року Ісак Мазепа відмовився прийняти чехословацьке громадянство, хоч це було конче необхідно для отримання постійної роботи. Він заявив: «Що скажуть українці, коли довідаються, що бувший прем’єр став громадянином іншої держави».

...Обіймаючи високі посади, Ісак Мазепа жив досить скромно, не надбав ні коштів, ні золота. Тому в еміграції, щоб заробити на життя, тривалий період працював бібліотекарем. Про це, зокрема, писав, згаданий Панас Феденко: «У своїм приватнім житті І. П. Мазепа був праведником. Він не шукав ні слави, ні багатства, уникав, щоб про нього писала преса в день його народження, не хотів навіть давати своїх фотознімок до преси. Його моральна чистота і скромність, його аскетизм у приватнім житті лишаться в пам’яті всіх людей, що знали І. П. Мазепу. Ніколи не нарікав він на тяжкі обставини, гордо і незалежно переносив усі труднощі і удари, що йому не ощадила сувора доля».

Підготувала
Людмила ШЕРШЕЛЬ.

Рядки з біографії. Ісак Прохорович Мазепа народився 16 серпня 1884 року в селі Костобобрі Новгород-Сіверського повіту на Чернігівщині в сім’ї хліборобів. За наполяганням батька вступив до духовної школи в Новгороді-Сіверському, по її закінченні — до духовної семінарії в Чернігові. Але, зрозумівши, що пастирська діяльність не його стезя, 1904 року вступив на факультет природничих наук Санкт-Петербурзького імператорського університету.

Ще будучи студентом, у 1905-у Мазепа став членом УСДРП в Петербурзі. Отримавши диплом, працював у 1911—1915 роках агрономом у земських установах Нижегородської губернії. Побував із групою молодих агрономів в Австро-Угорщині, Німеччині та Данії для ознайомлення із системами ведення сільського господарства.

1915 року повернувся в Україну, до Катеринослава (нині — Дніпропетровськ), де працював у губернському продовольчому комітеті. Паралельно налагоджував контакти з місцевою нелегальною орга-нізацією УСДРП, яка розгорнула широку антивоєнну пропаганду. За Гетьманату — співредактор газети «Наша справа». У січні 1919-го — депутат Трудового конгресу України. З квітня того ж року — міністр внутрішніх справ УНР в уряді

Б. Мартоса. У серпні 1919-го—травні 1920-го — голова Ради Народних Міністрів УНР. У травні—червні 1920-го — міністр земельних справ УНР.

Брав участь у Першому Зимовому поході 1919—1920 років. З 1920-го жив в еміграції, у Львові, де редагував газету УСДРП «Вільна Україна» та часопис «Соціалістична думка». З 1923-го — у Чехословаччині. З 1927-го — доцент Української господарської академії в Подєбрадах, працював в Українському інституті соціології. З 1945-го перебував в Австрії та Німеччині. З жовтня 1946-го — професор Українського технічного і господарського інституту в Мюнхені.

У 1948 році виступив одним з співорганізаторів Української національної ради в екзилі і був обраний першим головою виконавчого органу УНР (до січня 1952-го). У 1950-у став засновником Української соціалістичної партії.

Помер 18 березня 1952 року у своєму помешканні в Аугсбурзі.

Ісак Мазепа — автор історичних праць і публіцистичних статей: «Більшовизм і окупація України» (1922), «Підстави нашого відро-дження» (1946), спогадів «Україна в огні і бурі революції» (1941, 1950—1952) та ін.

 

Переглядів: 638
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua