РубрикиБез рубрики

Дипломатія війни і миру

У Варшаві, Брюсселі, Парижі, містах Нормандії цього тижня пройшов бенефіс української дипломатії. Сольні партії на зустрічах виконували, правда, не українці, але увага – як учасників, так і експертів – була зосереджена на людині, якій більшість з нас на виборах довірила долю держави.

День свободи
й інші свята в Європі

Польща першою з країн Східної Європи завдала удару по табору соціалізму. 25 років тому, 4 червня 1989-го, опозиційні сили на чолі з «Солідарністю» Леха Валенси на парламентських виборах із «сухим рахунком» розгромили комуністичний режим. Президент Броніслав Коморовський, виступаючи на юві-лейному мітингу, сказав, що народ тоді «отримав можливість сам вирі-шувати свою долю, виграв за допомогою бюлетеня для голосування, без насильства, без єдиної краплі крові».

Відзначити ювілейну дату, День свободи, до Варшави прибули урядові делегації більш ніж сорока країн. У тому числі глави держав Євросоюзу і президент США Барак Обама. В урочистостях також взяв участь обраний, але який ще не вступив на посаду, Президент України Петро Порошенко. У ці дні в польській столиці він став чи не центральною фігурою.

А однією з центральних тем, які обговорювали гості Варшави, було «українське питання». Вірніше, питання про те, як система міжнародної безпеки, заснована на непорушності кордонів у Європі, збирається жити після смерті. Ціна питання настільки висока, настільки тепер важлива роль нашої країни на світовій арені, що очільники європейських держав і США, нехтуючи дипломатичним протоколом, вели з Петром Порошенком (до його інавгурації) повноцінні переговори. І за результатами переговорів будуть прийняті важливі рішення.

Після зустрічі з президентом США Петро Порошенко повідомив, що має намір узгодити із західними партнерами план мирного врегулювання ситуації в Україні, а деталі цього плану хоче оприлюднити відразу після інавгурації 7 червня в Києві. Для обговорення цих деталей у Петра Олексійовича є багато можливостей. На запрошення президента Франції він разом з главами інших держав відзначить 70-річ-чя висадки союзників по антигітлерівській коаліції в Нормандії.

Українська делегація проведе там декілька багатосторонніх і двосторонніх зустрічей на вищому рівні. Не виключений контакт з президентом Росії Володимиром Путіним. Зустріч глав держав, які де-факто перебувають у стані війни, природно, не планувалася. Але показово, що українською стороною її можливість не відкидалася з порога. І це розумно.

Треба нагадати, що Петро Порошенко – перший Президент України з адекватною освітою і досвідом дипломатичної роботи. Недовго, але досить успішно він керував Міністерством закордонних справ, розуміє, що таке мистецтво можливого і чим реальна політика відрізняється від гасел і декларацій. В обстановці, де переплетені і спаяні в різних комбінаціях інтереси США, європейських країн і Росії, Петрові Олексійовичу знадобляться весь його досвід і знання.

На міжнародній арені, повторю, Україна фігура важлива, але слабка. Поки внутрішні проблеми в країні не вирішені, вона — пішак. Однак пішак прохідний і може стати ферзем у майбутньому. За це майбутнє варто боротися, і ту моральну підтримку, яку надають нашій країні під час агресії, слід перетворити у відчутну допомогу. Урочистості в Нормандії підказують форму допомоги. Це організація коаліції демократичних держав і відкриття «другого фронту».

Чи можливий
«другий фронт»?

Станом на сьогодні міжнародної коаліції на підтримку України нема, а про «другий фронт» можна мріяти. Тверду позицію відсічі і стримування Росії займають лише Сполучені Штати. У державах Євросоюзу позицію США поділяють країни Східної Європи. Але колишні бараки соцтабору, які зберегли пам’ять про радянську окупацію, за економічною і військовою потугою не можуть зрівнятися з гігантами – Францією і Німеччиною. А ті пов’язані з Росією «узами дружби» – постачанням природного газу, мільярдними контрактами в бізнесі, зростаючим обігом у торгівлі.

На зустрічах у Варшаві, на саміті G-7 у Брюсселі, на урочистостях у Нормандії керівники країн ЄС, США та Канади самостійно і на переговорах з Порошенком вирішували, по суті, одну проблему. Проблему, як далеко можна зайти, умиротворюючи агресора, і яку ціну варто заплатити за збереження миру. Розплачуватися, зрозуміло, доведеться у першу чергу Україні. Але в другу чергу – всьому світу.

У 1938 році президент Чехословаччини Бенеш не зумів переконати керівників Великобританії і Франції Чемберлена і Даладьє, що передача німцям Судет й умиротворення Німеччини призведе до швидкої війни. Чехословаччина була окупована, а війна все-таки почалася.

У 2014 році Президентові України практично в тій же ситуації треба постійно знаходити нові аргументи, переконувати партнерів за океаном і на континенті спільно й активно відстоювати непорушність кордонів у Європі, щоб зберегти не тільки незалежність і територіальну цілісність України, але уберегти себе від нової світової пожежі.

Чи знайшов Петро Олексійович потрібні слова, ми дізнаємося не скоро і не з декларацій. Зрозуміло, що вони будуть гучними, можливо, зі згадкою про нові санкції проти агресора. Але справа не в згадці, а у застосуванні санкцій. І не проти друзів Путіна або причетних до анексії Криму російських чиновників. Необхідні санкції проти галузей російської економіки з припиненням співпраці у військовій сфері і блокуванням експорту в Росію високотехнологічної продукції.

Такі методи є дієвими. Вони завдали непоправної шкоди СРСР під час вторгнення в Афганістан, зіграли свою роль у катастрофі радян-ської імперії. Згадані санкції проти Росії набагато важливіші, ніж наданий Україні МВФ 17-мільярдний кредит або 18 мільярдів доларів, обіцяні країнами «Великої сімки».

Велику роль могла б зіграти і демонстративна обструкція Путіна під час візиту до Франції. Але європейські дипломати, судячи з усього, такий метод відкинули. Спочатку Ангела Меркель, а потім Франсуа Олланд запросили президента Росії на вечерю. Щоб не відрізати можливості діалогу. Чи дасть результат така політика, ми також дізнаємося не відразу.

В інтерв’ю французьким журна-лістам, даному перед візитом до Франції, Володимир Володимирович виявив миролюбність. Заявив, що не збирається і не збирався приєднувати Донбас до Росії. Цьому всі раді вірити. І могли б вірити. Але на початку березня цього року той же Путін публічно заявив, що не збирається до Росії приєднувати Крим.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Переглядів: 628
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua