РубрикиБез рубрики

На граніті. Не на колінах

/_f/2014/039.jpg Минулої неділі на Другому Християнському цвинтарі Одеси відбулася жалобна церемонія пам’яті жертв комуністичних репресій. Поминальне слово виголосили очільник обласної ради Микола Тиндюк та в.о. міського голови Олег Бриндак, а також керівник Товариства жертв комуністичного режиму Павло Отченашенко. Після спільної молитви за упокій душі кожного з невинно убієнних до символічного місця перепоховання було покладено квіти.

Панахида, відправлена священиками лише однієї конфесії — православної церкви Московського патріархату, відсутність державної символіки, червоні гвоздики… Квіти не винні… Та все ж використання символу радянщини на державні свята й у дні всенародної скорботи має в собі щось таки непевне та неприродне. Воно й зрозуміло, адже перезавантаження влади поки що не відбулося.

Наша пам’ять, звісно ж, не в квітах і не в красивих словах — хоча і в цьому також. Ті очільники влади, котрі так гарно говорять про безневинні жертви тоталітаризму, — чи знають вони про те, що в Одесі гибіє унікальний музей товариства «Постраждалі від політичних репресій»? Громадський, до речі, музей, хоча міг би й державним бути. Мінялася влада, впродовж 23 років не один раз чинних керівників змінювали інші, але нікому з одеських владоможців не потрібні були ці клопоти. Хоча ті з колись репресованих, що мучилися по концтаборах та «психушках» і котрі з Божої ласки ще топчуть ряст, а головним чином — нащадки розстріляних та винищених за весь час існування комуністичної імперії, багато разів зверталися до влади з проханням про допомогу. Бодай музеєві, і передусім — таки ж музеєві, коли вже не їм самим (хоча держава, котра назвала себе незалежною, мусила б це зробити одразу). Просили бодай якогось фінансування, бо ж кожен музей, як відомо, потребує утримання в належному стані своєї експозиції, поповнення її новими матеріалами, певної дослідницької роботи, потрібно записувати свідчення ще живих — про ті страшні часи, про те, як держава морила своїх громадян голодом, як винищувала їх за національною, релігійною, мовною ознаками та за підозрою в нелояльності… Вже не кажучи по те, який потенціал, які можливості для патріотичного виховання молоді містить у собі такий музей!

Просило Товариство у влади й іншого, трохи таки престижнішого, приміщення для свого музею…  Запрошували чиновників на свої заходи. Представники влади — не перші особи! — зрідка приходили, щось обіцяли і… забували про ті обіцянки-цяцянки. Та й справді: ну скільки ще років проживуть ці хворі та немічні люди, ці недобитки совєтської влади, з котрої, і це всі ми знаємо, вилонилася більшість того чиновництва незалежної України?..

Ми заклинаємо у такі дні: це не повинно повторитись! Ми кажемо: у найкращих мріях своїх вони бачили свій народ вільним та щасливим, інші — наївно сподівалися змінити жорстоке обличчя влади… Вони не скоролися, не пішли на «співпрацю»… Не ставали на коліна… «Це була війна проти свого народу, — сказав у своєму слові колишній політв’язень Павло Отченашенко. — Вона продовжується і в наш час, але вже в інших формах. Маємо зробити все, щоби ніщо подібне вже не повторилося». І щоби за українську мову, символіку чи вишиванку ніхто не погрожував життю людини…

Вулиця Піонерська, 24, вхід з двору, круті сходи кудись униз, під будинок, до підвалу… Чи не в таких підземеллях колись допитували та катували незламних борців за майбутню незалежність України, як і наївних мрійників про якесь «удосконалення» системи?.. Саме тут розмістився музей Товариства. Діти розстріляних — так називають вони себе. Сюди кожен приніс якусь родинну реліквію. Усе це вкупі склало багатющу експозицію. Цей музей мав би бути

об’єктом показу в екскурсійних маршрутах Одесою. Щоб не лише  архітектурні та ландшафтні красоти показувати, і не тільки про царський та совєтський періоди в історії Одеси виспівувати, а й трохи таки історичної правди вповідати, про те, що не такими вже й величними були ті часи… Але ж хтось без міри допитливий може спитати: а чого це такий музей — та у вогкому підвалі, в тісняві, мовби на глум, наче нікому він тут не потрібен?.. І ще немало незручних запитань можуть задати гості міста. Бо таки ж не потрібен цей музей поки що нікому — хоча насправді він потрібен тут всім… А передовсім — для виховання нового покоління українських патріотів.

Сором «культурній столиці». Сором — і це ще дуже м’яке слово! — тим «зодчим» дитячих майданчиків, щедрим обіцяльникам напередодні всіляких виборів у країні чи в місті.

От про що також спімнулося того дня під час того урочистого, з молоденькими вояками  почесної варти, покладання традиційних квітів. То був ще й Міжнародний день музеїв, що віднедавна перетворився на своєрідну «ніч музеїв». У музеї, що на Піонерській, 24, ніч триває постійно. Та є надія, переміни вже недалеко.

Роман КРАКАЛІЯ.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

Переглядів: 634
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua