РубрикиБез рубрики

Вибір із примусу чи вибір із принципу?

Президентські вибори вже на носі, проте чимало громадян відкладають своє рішення, за кого саме голосувати, на останні дні. Хтось чекає «конкретних кроків», хтось — «проколів», хтось — визначальної сімейної наради…

Після революції національна свідомість українців проявляється як ніколи яскраво. Чого лише вартий дієвий бойкот продукції «регіоналів», а тепер — і російського імпорту. Однак чомусь ми забуваємо про принципи, коли йдеться про найважливіші речі. Чомусь ми обіцяємо, що в нашій новій державі не буде хабарів, але щойно «дуже треба» швидко щось пройти чи отримати — у руках сама собою з’являється грошова винагорода. Коли ж ідеться аж про вибори президента — принципи взагалі зникають. Їх заступають соціоло-гічно-політтехнологічні заготовки про «прохідних» кандидатів, і ми, проковтнувши гачок, вираховуємо, хто ж із двох — «прохідніший» і «вигідніший».

Хочу нагадати, що у виборах беруть участь не двоє кандидатів, а майже два десятки. Є технічні, є ті, що намагаються під вивіскою «кандидат у президенти» сховатися від кримінального переслідування, є ті, що силяться втримати своє ім’я на слуху або ж заробити додаткових електоральних балів. Деякі борються за владу, а деякі ведуть боротьбу з ідейних міркувань. Про останню категорію говорити зараз найцікавіше.

Коротко — про те, як «прохідні», тобто ті, хто нібито реально претендує на титул «Гарант Конституції», стали такими «прохідними». Соціологи та політологи, які зараз малюють їм захмарні рейтинги, ані в січні, ані в лютому навіть не розглядали їх у числі реальних претендентів на президентство. Ми ж на них не зважали тому, що вони не брали участі у боротьбі з режимом — один із них працював в уряді Азарова, друга — планувала підписувати «широку коаліцію» з ПР, а тепер тисне руки путінським убивцям у Донецьку. Чомусь зараз наше ставлення до цих двох змінили не реальні вчинки цих кандидатів, а вкрай підозрілі дані про їхні на диво високі рейтинги.

Згідно з дослідженнями, у суспільстві є великий запит на лідера з такими якостями, як патріотизм, рішучість, безкомпромісність, здатного провести люстрацію, декомунізацію, вигнати з нашої землі окупантів. Чи відповідають ці двоє полі-тиків вимогам часу? Ні. То що ж сталося з нашими переконаннями?

Націоналістичний Майдан вимагав націоналістичного лідера. Ним був Олег Тягнибок. Він єдиний із трьох лідерів опозиції, хто був присутній там цілодобово, і єдиний з трьох, хто постійно спілкувався з роз’ятреним, мов вулик, народом. Виборці, які на парламентських виборах проголосували за «Свободу», були дуже вимогливими. Хотіли бачити цю політичну силу в авангарді революції, а не лише парламентським «заградотрядом» опозиції. Так і сталося. На барикадах Революції Гідності саме «Свобода» під проводом Тягнибока виявилася найбільшою організованою силою. Тому, на жаль, зазнала й найтяжчих втрат — 19 загиблих і 123 поранених... Без сумніву, тисячі свідомих активістів мають підстави і моральне право висувати свого провідника на пост Президента України. Бо хто у скрутних обставинах проявив себе більш ефективним і відповідальним лідером, здатним гуртувати патріотів, а не олігархів, спроможним підняти з руїн окрадену країну?

Чи з’явився цей лідер лише зараз чи під час Майдану? Ні, він проявив себе у політиці безкомпромісною боротьбою та з появою українофобського режиму став у першій лаві боротьби. За ним стежили, погрожували його життю, а на сотні членів ВО «Свобода» було заведено карні справи. Більше трьох тисяч «свободівців» працюють в органах місцевого самоврядування, і з 2008 року серед них не з’явилося жодної «тушки» (на жаль, цим не можуть похвалитись інші проукраїнські сили). Вони не давали просувати «оптимізацію» Януковича — перешкоджали закриттю шкіл і лікарень, ухвалювали місцеві бюджети в інтересах громади, а не бездонної кишені «сім’ї».

Зрештою, президентська програма Тягнибока — це незмінна (ще один прецедент у вітчизняній політиці!) ідеологічна платформа ВО «Свобода» — «Програма захисту українців». Її писали не партфункціонери і не наймані піар-технологи. Цю програму творили впродовж сотень і сотень зустрічей Олега Тягнибока з людьми по всій Україні, починаючи з липня 2004 року. Десятки тисяч українців взяли участь у її створенні, вносили поправки та доповнення. Жодна програма не зазнавала такого широкого обговорення, що на ділі означає юридичне оформлення прагнень і болю українців. Не дивно, що головні ідеї програми — європейський україноцентризм, люстрація, декомунізація, повалення олігархічної системи, пряме народовладдя, національна гідність — це ті ж вимоги Майдану. З початком прямої агресії Москви (про яку постійно попереджав Тягнибок!) вмить стало очевидним, що саме ті кроки у зовнішній політиці, обороні, питаннях енергетичної незалежності, інформаційній безпеці, проблемі автономії Криму, на яких роками наполягали «Свобода» та її лідер, є єдино можливими рецептами порятунку України. Хто ще з політиків, які від виборів до виборів міняють гасла і програми, проявив таку ідейну послідовність і стратегічне державницьке мислення?

Дивімося правді у вічі: неможливо закликати почути твій голос, не висловлюючи при цьому своєї думки. Отже, якщо ми прагнемо провести докорінні зміни у владі, якщо хочемо, щоби президент був безкомпромісним до ворога, рішучим у боротьбі за соборність держави (а не за приватні інтереси), ухвалював рішення, виходячи з національних інтересів, а не з інтересів певних олігархів — необхідно сказати своє слово на найближчих президентських виборах. Тільки тоді, хто би не виграв ці вибори, він змушений буде зважати на нашу думку. І що більше буде таких свідомих голосів — то більше зважатиме.

І навпаки: якщо ми, всупереч власним принципам, погодимося віддати свої голоси за того, кому рейтинги малюють, чиї «біґморди» на кожному розі, знову за «менше зло» і т. п. — не слід потім нарікати, що нашу думку не враховують. Її просто не почули. Бо ж ми її навіть не висловили!..

Тому принциповість має бути в усьому. І в голосуванні також. Тож голосуймо згідно зі своїми переконаннями і переконуймо інших. Бо таких свідомих голосів потрібно якомога більше. Тільки тоді можемо сподіватися — майбутній президент, хто б ним не став, не посміє зневажити наш гідний вибір. Бо пам’ятатиме, чому і за що піднялася нація на Революцію гідності.

Натомість можемо бути певні: коли главою держави врешті стане Тягнибок — від принципів, які обстоює роками, він не відступить. І лише тоді близькі нам ідеї можуть здійснитися сповна. Обираючи Олега Тягнибока, ми в будь-якому разі надійно інвестуємо свій голос у майбутнє.

Андрій КРИЩЕНКО,
аналітик.

Переглядів: 539
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua