На Спаса

Євдокії ніби на роду було написано страждати й поневірятися. Чи бодай рік-два мала щасливих, тепер і не пригадає. Хіба що за дівоцтва, коли жили на цім світі мама й тато. Втім, усвідомила те щастя вже значно пізніше, розуміючи, наскільки було надійно й затишно тоді біля рідних людей, наскільки відчувала власну захищеність.

У підліткову пору дошкуляли вічна робота, непролазна убогість, що зазвичай супроводжує багатодітні родини. Будь-яка, навіть маленька, обновка для кожного з п’яти дітей ставала неабиякою подією. Минуло понад чотири десятиліття, а Євдокія і досі пам’ятає, яке їй, дванадцятирічній, мама пошила платтячко на Великдень. Їй і молодшій сестричці Любочці. Аби гарними пішли на святкову гойдалку, де збиралися всі діти й молодь з їхнього кутка. Хіба то був не щасливий день? Казковий! Таким і залишився в пам’яті на все життя.

Здається, надалі щасливішого й не було. Не те щоб зовсім не було: молодість і радість завжди йдуть поруч. Отож і вона разом з дівчатами-однолітками вечорами поспішала до клубу. Співала у хорі, у вокальному ансамблі, та найбільше любила декламувати «жалісливі» вірші. Промовляла зворушливі рядки мало не крізь сльози. І вважала, що досягала успіху, коли помічала, що хтось із слухачів також змахував сльозу. Отака виростала сентиментальна, чуттєва дівчина.

Їй би зустріти подібну долю. Та відомо з фізики: чомусь притягуються не однакові, а різнополярні заряди. Так вийшло і в Євдокії. Не звертала уваги на сумирного, аж боязкого парубка з сусідньої вулиці, погляди якого постійно ловила на собі. Вже пізніше, коли вмить за того хлопця вискочила заміж її «розбитна» однокласниця, зрозуміла, яке щастя втратила. І порядний, і роботящий, мало не пилинки з дружини здуває.

А Євдокію звабив заїжджий залицяльник: напористий, аж до зухвалості, впевнений у собі. Саме розпочинали на околиці великого села споруджувати новий консервний цех. Звідкілясь привезли бригаду будівельників на чолі з вродливим чорнооким виконробом. Прямо на вулиці Сергій (так звали виконроба) і втупив чорнющі очі в молоденьку симпатичну дівчину. Хіба важко уявити, як від того замакітрилося у Євдокії в голові?

Зовсім недовго повальсувавши у клубному фойє, почали домовлятися про одруження. У дівчини навіть найменшої думки не виникло про те, щоб не погодитися чи бодай в чомусь засумніватися. Пірнула, немов у п’янкий, теплий туман. Подружки поглядали із заздрістю: он якого красеня відхопила! А вона, як у той давній Великдень завдяки новому платтячку, ніг під собою не чула від щастя, що саме їй випав такий виграш. Гадала, тішитиметься ним усе життя. Проте щастя виявилося скороминучим, як міраж у пустелі.

Зразковим чоловіком Сергій був місяців зо три. Потім почав відверто нудитися, шукати якихось розваг. Пристрасні очиська так і стріляли на всі боки. І не те щоб за дівчатами, хоча в «лінію поведінки» входило й таке. З молодими хлопцями — то на риболовлю, то у райцентр на футбол, а то просто «на чарочку» десь на природі. Словом, чоловік Євдокії був з тих, кого «домовий не любить». Гульвіса та й годі.

Розуміла це, але куди могла по­дітися? Мало не з першого дня завагітнівши, стала геть нецікавою своєму красеню-виконробу. Важко було сказати — удвох живуть чи поодинці? Народження сина молодий татусь сприйняв майже байдуже. Дитина не стала «цементом» для молодої родини. Як і раніше, Сергій вештався невідомо де, аж поки прямим текстом не повідомив, мовляв, прощавай, моя мила, їду на велику новобудову. І ні словечка про те, щоб поїхати разом.

На розлученні тоді не наполягав. Лише через три роки надіслав листа і зразок заяви. Віднеси, дорогенька, до суду, бо мені ніколи. Скільки суддя не вимагав, аби з’явилися на засідання вдвох, нічого з того не вийшло. Довгенько лежали ті папери по суддівських шухлядах, аж доки обом не надійшли довідки про розлучення. Мабуть, служителю Феміди вже гірко набридла невидима парочка, от і вирішив її здихатися.

Тим часом Євдокія ростила свого Павлика сама. Немов мати-одиначка, наче й чоловіка у неї ніколи не було. Переїхала до великого міста, прилаштувалася на роботу, зуміла «вибити» сяку-таку кімнатку в комуналці. Звідти Павлика до школи повела. З іншими дітьми — тата й мами, а вона за їхніми спинами слізьми вмивається. Одним лиш тішилася, що синочок народився 19 серпня, на свято Спаса. Нехай же оберігає його Господь, хай буде щасливішим, ніж його зраджена матуся!

І, може, воно так би й було, якби не прикра історія, що очікувала Павла в майбутньому. Вже зрілим хлопцем знайшов якусь вигідну роботу за кордоном. Майже рік його не бачила. Нарешті Євдокія отримала телеграму: вже у дорозі, на свято ялинки буду вдома. Та минає день, другий, третій, а їй ні дзвінка, ні листівочки, ні якоїсь іншої звістки.

Знала, що повертатиметься син додому через столицю, де мали далеких родичів. Мабуть, заїхав, загостювався. Аж раптом посеред ночі пролунав тривожний телефонний дзвінок. Далекий голос повідомив, що її син без свідомості перебуває у райцентрівській лікарні, неподалік від Києва. Приїдьте, заберіть.

Про те, яка прикра пригода спіткала її Павла, Євдокія дізналася значно пізніше. З аеропорту хлопцеві треба було дістатися до залізничного вокзалу. Зупинився на стоянці таксі. Аж ось і балакучий водій, до якого зголосилося в авто ще двоє пасажирів. То добре — дешевше буде. Однак вийшло дорого. Занадто.

Десь на півдорозі водій раптом зупинився. Разом з «пасажирами» почав вимагати у Павла тяжко зароблені за кордоном гроші. В одну мить троє кремезних нападників роздягли хлопця, вишкребли все до копієчки, а щоб нічого не зміг вдіяти, тяжко побили й викинули на узбіччя дороги. На щастя, грудень тоді був не надто морозний. Та все одно непритомний майже роздягнений постраждалий на пустельній дорозі був приречений на смерть. І треба ж, щоб саме на цьому місці через кілька хвилин зупинився автобус з туристами. Комусь з них конче знадобилося зійти на темне у присмерку узбіччя. А там — лежить і не рухається молодий чоловік. Турист покликав когось на допомогу. Разом затягли побитого Павлика в автобус, що їхав із столиці. Так хлопець потрапив у лікарню попутного райцентру.

І пропав би (бо хто нині кинеться на поміч без грошей?), якби в задній кишені спортивок якимось дивом не зберігся паспорт. Завдяки йому й сповістили Євдокію. Вже пізніше, дізнавшись, що скоїлося, вона подякувала Богові за порятунок сина: не випадково ж народився у день Спаса.

Тільки тепер, коли, здавалося б, усе позаду — довге лікування, ціла серія операцій — важко сказати: то був порятунок чи навпаки — бездонна прірва горя? Після всього пережитого Павло захворів на тяжку форму шизофренії. Ніякого особистого життя, молодого щастя, лише безкінечне мучеництво для матері.

Сам він, можливо, власного горя й не усвідомлює. А от Євдокія щомиті має бути на сторожі. У моменти загострення хвороби від сина можна очікувати чого завгодно. І не спасешся від того й не порятуєшся. Справді, Євдокії ніби на роду було написано все життя страждати й поневірятися.

Віра СЕМЕНЧЕНКО.

 

Переглядів: 1000
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua