РубрикиБез рубрики

Польський фермер: без бухобліку і з прибутком

На прилавках багатьох наших супермаркетів можна побачити сільгосппродукцію, вироблену в Польщі. Її обсяги та асортимент постійно збільшуються, а якість, як визнають самі покупці, поліпшується.

Як польські фермери, значна більшість із яких належить до розряду малоземельних, змогли нагодувати власну країну та успішно конкурувати на зовнішніх ринках? І чи можемо ми використати цей досвід? А якщо так, то що саме? Відповіді на ці запитання дають співробітники проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Всесвітнього банку) «Розвиток агрофінансування в Україні», які недавно побували в сусідній країні. За результатами свого візиту вони підготували детальний звіт. Сьогодні ми пропонуємо його скорочений варіант.

Дрібнотоварне
виробництво — основа сільського господарства

Основу аграрного сектору Польщі складають мікрогосподарства, які обробляють по 5—10 га землі. Такий стан справ є наслідком повоєнного розподілу землі в цій країні. На відміну від Радянського Союзу він не супроводжувався масовою колективізацією, і Польща була єдиною країною соціалістичного табору, де селяни масово не гуртувалися в колгоспах та радгоспах і залишалися вільними хліборобами.

Сьогодні середній розмір польських господарств складає близько 7 га. У країні є й великі господарства, але їх вкрай мало (так, лише 9% господарств обробляє площу, яка перевищує 100 га). Однак у різних регіонах ситуація складається по-різному. Скажімо, на заході Польщі вже є чимало господарств, які обробляють по 50—80 га. Водночас на півдні країни їх розміри переважно не перевищують 3—4 га. Причому є навіть господарства розміром у 1 га. Та парадокс полягає у тому, що саме південно-східні воєводства, де розташовані найдрібніші господарства, виробляють основну частину сільськогосподарської продукції країни.

Серед польських господарств сильно розвинена спеціалізація: наприклад, одні спеціалізуються на виробництві молока, інші — овочів. Тут вважають, що багатопрофільні господарства є менш ефективними.

Держава здійснює довготермінову політику розвитку дрібних господарств, що також розглядається як ефективний засіб самозайнятості населення та вирішення со­ціальних проблем села.

Польська земля
зростає в ціні

До середини 1990-х Польща була імпортером сільськогосподарської продукції. Зараз ситуація різко змінилася: понад 10% польської сільгосппродукції реалізується на зовнішніх ринках. Характерно, що половина експортних поставок припадає на Німеччину.

Щорічне зростання виробництва продукції сільського господарства в Польщі нині складає 20%. Такому динамічному розвиткові агросектора сприяв вступ країни до ЄС. За 8 років членства в Євросоюзі польські фермери заробили чималі гроші. Багато з них уже не потребує кредитів на фінансування оборотних коштів. З цієї причини місцеві банки дедалі частіше змушені видавати невеликі позики навіть відносно великим господарствам.

Значну частину отриманих прибутків польські фермери інвестують у землю. Ціна 1 га землі в Польщі коливається від 20 тис. до 25 тис. злотих, що еквівалентно 5—6 тис. EUR. Це в 10—12 разів перевищує відповідну ціну двадцятирічної давнини. Для порівняння: ціна 1 га землі в Голландії складає близько 30 тис. EUR.

Рентабельність польського сільського господарства сьогодні становить близько 40—50%. Кожен гектар у середньому забезпечує прибуток у 3—4 тис. злотих (750—1000 EUR). При цьому субсидії ЄС з розрахунку на 1 га складають близько 250 EUR. У Польщі вважають, що за результатами сезону кожен фермер з урахуванням дотацій має заробляти не менше 10 тис. EUR. Лише тоді він зможе забезпечити своїй родині належний рівень життя.

Кооперація господарств

Польські господарства поки що слабко скооперовані між собою. І все ж цей процес триває. Особливо динамічно кооперація розвивається серед виробників овочів та фруктів. Насамперед це стосується післязбиральної обробки продукції, формування товарних партій, зберігання тощо. Це дозволяє отри­мати більш високу ціну за кінцеву продукцію.

Фермери це розуміють і об’єднуються у так звані групи виробників. Вони отримують дотації від ЄС, розмір яких сягає 70% від обсягу інвестицій. Сьогодні вже 30% овочів та фруктів виробляються фермерами, згуртованими в такі групи виробників.

Зв’язки
з переробниками

Майже всі польські фермери працюють під замовлення. Зокрема, тісними є їхні зв’язки з переробними підприємствами. Особливо це важливо для дрібних господарств, які слабко скооперовані між собою.

З переробниками фермери укла­дають контракти, як правило, короткотермінові. Найтісніші зв’язки між виробниками та переробниками встановилися в сфері виробництва та переробки птиці. Ця продукція користується підвищеним попитом як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому, тож збут гарантований. До схеми «виробник—переробник» тут підключається банк. Він укладає договір з переробником (у даному випадку — бійнею), відповідно до якого банк зобов’язується кредитувати господарства, які постачають птицю на переробку. А погашення кредитів здійснює переробник за рахунок коштів, які належить виплатити даному постачальнику. Така схема вигідна всім учасникам: банк збільшує свій кредитний портфель та знижує ризики, переробник отримує гарантовані поставки сировини, а для фермерів спрощується процедура отримання кредитів.

Більшість фермерів
не мають уявлення
про бухоблік

Більшість польських господарств не ведуть бухгалтерського обліку та не готують ані балансу, ані звіту про прибуток та збитки, ані статистичних звітів. Відповідно до польського законодавства, вести бухгалтерських облік повинні лише ті господарства, які мають річний дохід у 1,2 млн. EUR. Однак деякі господарства ведуть бухоблік за власною ініціативою, переважно для того, щоб відзвітувати перед власниками про результати своєї діяльності.

Оскільки нема бухобліку, то абсолютна більшість польських фермерів не розуміють, що таке прибуток. Результати минулого року вони оцінюють за залишком грошей у кишені.

Євросоюз дедалі більше наполягає на обов’язковості ведення бухобліку польськими фермерами, однак справа поки що не рухається. Причина зрозуміла: якщо фермер має, приміром, 7 га землі, то навіть за прибутку у 1000 EUR з 1 га річний сімейний бюджет складе 10000 EUR. Прожити на ці гроші можна, але найняти бухгалтера — навряд чи. Можна, щоправда, обра­ти спрощену систему бухобліку і покласти її ведення на самого фермера, однак це означає, що всі фермери країни повинні пройти спеціальне навчання. Оскільки відсутність бухобліку у дрібних господарствах поки що не стримує розвиток польського аграрного сектору, то проблема гостро не стоїть. Однак з укрупненням господарства рано чи пізно прийдуть до необхідності ведення відповідного обліку. З іншого боку, це дозволить і державі отримати більш достовірну інформацію про аграрний сектор країни.

Кредитування аграріїв

Сьогодні в Польщі працює 80 банків. Між ними існує висока конкуренція. Багато з них кредитують сільське господарство, однак лише 3 банки спеціалізуються у цій сфері.

У BGZ-банку, на який припадає 20% всіх кредитів для аграрного сектора, вважають, що кредитування сільського господарства — це дуже специ­фічна сфера діяльності. Тут стверджують, що простіше зробити банкіра з фермера, ніж навпаки — фермера з банкіра.

Аграрний портфель польських банків доволі якісний: відсоток неповернення сільськогосподарських кредитів суттєво менший за середній показник в інших галузях. Причому частка безнадійних аграрних кредитів складає лише 1—2%, і вони переважно пов’язані із втратою праце­здатності фермерами в результаті нещасних випадків.

Предметом застави найчастіше виступає земля.

Кредитний процес, зазвичай, виглядає так. Отримавши заявку на кредит, банк вносить дані позичальника до своєї системи та ретельно перевіряє їх. Зокрема, чи не заставлене його майно в інших банках, чи не внесене воно або його власники та менеджери до списків недобросовісних позичальників тощо.

Оскільки польські фермери не ведуть бухобліку, основною доступною інформацією, яку банки використовують для аналізу історичних даних, є документи, що підтверджують обсяги продажів сільськогосподарської продукції. Спеціалісти банку порівнюють інформацію, отриману від господарств, із середніми даними по країні чи воєводству. Потім комп’ютер автоматично розраховує суму, яку може обслужити клієнт. Лише після цього вона порівнюється з сумою, вказаною в заявці.

При розрахунках також враховується поточна дебіторська та кредиторська заборгованість позичальника, але вона, як правило, не потребує обов’язкового документального підтвердження. Польські банкіри довіряють не лише паперу, але й фермерському слову.

При оцінці господарства банк також прогнозує майбутні фінансові потоки. Для цього використовуються спеціальні інструменти, які дозволяють швидко оцінити кількість необхідних ресурсів для кожного виду продукції (скажімо, добрив, гербіцидів, палива, мотогодин), а також їх вартість. Обов’язковим є і візит до господарства.

Аграрні портфелі багатьох польських банків постійно зростають. Часто зростання обмежене лише обсягом коштів, які банк спроможний залучити (депозити + позики на ринку капіталу). Середній розмір кредиту, який видають на поповнення обігових коштів, за­звичай, коливається в межах 100—150 тис. злотих (25—37 тис. EUR).

Польська гостинність
та ділова репутація

Зазвичай, банк обов’язково відвідує кожного нового клієнта. Не залишаються поза увагою і постійні клієнти: до них виїздять, принаймні, раз на рік. Це дорого, та банк свідомо йде на такі витрати: без візиту важко оцінити господарство належним чином. За результатами кожного візиту співробітник банку готує звіт, у якому фіксує все те, що побачив, і робить відповідні висновки.

Представники банку стараються відвідати за день два господарства. Три клієнти на день — це вже нереально, навіть якщо вони перебувають поряд, оскільки кожен візит до господарства завершується застіллям. Керівники банків визнають, що це не завжди добре, але така традиція.

Іноді фермер може попросити консультанта приїхати до нього не на службовому, а на приватному автомобілі. Це щоб сусіди не подумали, що у нього замало грошей чи, навпаки, з’явилися фінансові проблеми. Про ділову репутацію польський фермер пам’ятає завжди.

Кредити та страховка — в одному банку

Польські фермери мають кілька обов’язкових видів страхування, зокрема обов’язкове страхування врожаю, ферми, сільськогосподарської техніки, транспорту, житлового будинку. Банки тісно співпрацюють зі страховими компаніями. Наприклад, BGZ-банк уклав договір про співпрацю з відомою німецькою страховою компанією «Конкордія». Представники банку одночасно є й представниками цієї страхової компанії. Використовуючи стандартні страхові продукти, вони здійснюють страхування. Такий підхід вигідний для польських сільгоспвиробників. Від банку вони отримують комплексні та якісні послуги. При цьому і банк, і фермер витрачають на це мінімум часу.

Державна підтримка

Держава підтримує, насамперед, розвиток. За кредитами на інвестиції, які банк надає на термін до 10 років, держава компенсує половину відсоткової ставки.

Існує також пільгове кредитування. Це коли фермер сплачує лише 3%, а решту суми відсоткової ставки банку повертає держава. Порядок дій за пільгового кредитування такий: кожен банк отримує від держави гроші на пільгове кредитування і розподіляє їх серед своїх регіональних відділень. Ті, в свою чергу, ухвалюють рішення, кому ці позики надавати.

За словами представників BGZ-банку, за весь час не було жодного випадку, щоб держава не сплатила банкам гроші за цією схемою. Вони також стверджують, що не існує корупції під час ухвалення рішень місцевими відділеннями банків щодо того, кому з фермерів надавати пільгові кредити, а кому ні.

Використовувати чи ні?

Перш ніж робити висновки про доцільність використання польського досвіду кредитування сільського господарства, необхідно зрозуміти, що спільного і в чому відмінності між аграрними секторами двох наших країн. Україна та Польща розташовані поруч, мають багато спільного в культурі та історії, та на цьому подібність практично завершується. Які ж відмінності?

1. На відміну від України, основу аграрного сектора Польщі складають навіть не малі, а мікрогосподарства із середньою площею 5—10 га (водночас приватних селянських господарств/домогосподарств у нашому розумінні там практично нема). У нас кажуть: «Це маленьке господарство — лише 1000 га», у Польщі кажуть: «Яке велике господарство — аж 100 га». Наявність великої кількості дрібних господарств різко здорожує для банків процес їх кредитування, бо трудомісткість з обробки однієї кредитної заявки мало залежить від розміру господарства. На обробку заявок від 10 господарств площею по 10 га кожне піде майже в 10 разів більше часу, ніж для кредитування одного господарства у 100 га. Таким чином, з точки зору орга­нізації кредитування сільського господарства тут перевагу має Україна. Однак, з іншого боку, у нас за бортом залишаються мільйони домогосподарств.

2. Земля у Польщі перебуває в приватній власності. Таким чином, її можна використати як предмет застави. Це, звичайно, полегшує кредитування фермерів. Тут перевагу має Польща.

3. Хоча наші країни розташовані поряд, українські землі значно родючіші, оскільки до них свого часу не дійшов льодовик, який накрив територію сучасної Польщі. У цьому сенсі Україна має перевагу перед будь-якою іншою країною світу, не лише перед Польщею.

4. Польща — член ЄС. Якщо навіть судити лише за результатами 8-річ­ного членства, це є перевагою.

5. Оскільки в Польщі практично не було колгоспів та радгоспів, то основній частині польських селян після розпаду соціалістичного табору не довелося повністю змінювати своє життя і знову розпочинати все з початку. Вони просто продовжували робити те, що робили завжди. Звідси — почуття господаря. Це поняття скоріш морально-етичного характеру, однак, воно має важливе практичне значення, оскільки породжує почуття відпо­відальності. Фермери ставляться до свого господарства як до справи всього життя і бережуть свою репутацію. Як наслідок — дотримання договірних зобов’язань.

Хоча, як бачимо, сільське господарство Польщі дуже відрізняється від нашого, багато з польського досвіду все-таки можна і треба використовувати.

Підготував Микола ЛУГОВИЙ.
Національний прес-клуб «Українська перспектива».

 

Переглядів: 956
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua