РубрикиБез рубрики

Алекс ГУТМАХЕР: ...Одеса ще теж познайомиться з Кейсі

Те, що «колишніх одеситів» не буває, дуже добре розумів Михайло Світлиця — виходець з Одеси, талановитий есеїст, який ще в далекі 1970-ті емігрував до Торонто. У своїй збірці «Одеські есе» він так і писав: «Куди б не закинула доля одеситів, у  них назавжди залишається одеська душа і серце. В кожного десь глибоко всередині зберігається своя Одеса, своє місто сонця біля моря». Михайло Світлиця навіть пропонував вивести новий тип людини «з національністю одесит».

І тепер щоразу, знайомлячись з одеськими емігрантами, пригадую оці «світлопророцтва» — наші назавжди залишатимуться невід’ємними від Одеси-мами, повертатимуться до неї, окидатимуть оком руїно-звалища, фіксуватимуть «зміни не на краще» й… повертатимуться в далекі штати…

З Алексом Гутмахером — одеським емігрантом, музикантом із США — звела навіть не доля, а випадок: напередодні товариш з Одеської кіностудії вручив запрошення на допрем’єрний показ документального фільму про Квітку Цісик — «Квітка. Голос в єдиному екземплярі». Його показували в семи містах України — Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Луганську, Тернополі і Чернівцях. Більшість «допрем’єрок» назбирували повні зали, об’єднавши людей декількох поколінь і різних професій: переглянути стрічку приходили сім’ями, компаніями, групами, колективами. Наприклад, у Чернівцях кількість бажаючих була настільки великою, що організаторам навіть довелося провести додатковий другий сеанс. Київський — у Будинку кіно — зібрав більше 600 осіб.

Одеса ж, як завжди, відзначилася. У глядацькому залі кіностудії сиділо не більше 50—60 «квіткоманів» (при тому, що у залі  321 місце). Представники влади міста і області не з’явилися взагалі. Такий хід подій розчарував організаторів заходу — «інтерівську» команду та Алекса Гутмахера, який відвідав Одесу в рамках свого благодійного турне «Незабутня Квітка».

Алекс лікувався від саркоми (ракова пухлина) в одній клініці з Квіткою Цісик в один і той же час (1997—1998 роки), переміг хворобу (переніс 11 операцій) і тепер справою всього свого життя, своєю місією вважає популяризування імені улюбленої співачки в улюбленому місті й у всьому світі. Він каже «вона померла, а я вижив», ніби відчуваючи за те провину…

На превеликий жаль, рідне місто, в особі чиновників, місію одесита не підтримало. «Я хотів зробити «імпрезу» в Одесі — виставку, присвячену Квітці Цісик, провести фестиваль її пам’яті, різні музичні конкурси й багато чого іншого. Але, бачите, сьогодні навіть не було представників обласної і міської рад. Якби у них з’явилося хоча б бажання разом щось робити... А то лише «дайте нам», «допоможіть нам», «проспонсуйте нас»... Та все-таки я сподіваюся, що в Одесі теж познайомляться з Кейсі (так Квітку ласкаво називають в Америці)», — розповів Алекс Гутмахер після показу фільму.

Може й справді, порожні місця кінозалу були через «небажання чиновників» та «синю провладну чуму». Проте! Що завадило звичайним одеситам переглянути стрічку? Невже їх усіх банально позачиняли в домівках служаки високопосадовців? На це питання кілька років тому Михайло Світлиця вже відповів: «в Одесі перевелися інтелектуали». Гарненьке таке пояснення, до якого й не причепишся. Але то було тоді, за часів останньо­го приїзду есеїста на батьківщину (наприкінці 1990-х), а сьогодні не варто відкидати молодь, яка ще втре носа усім скептикам і прославить рідне місто. До речі, саме на молодь покладає надію в здійсненні своєї мрії Алекс Гутмахер. «Молодь зовсім інша — цікава. Вони читають, весь час щось вивчають, думають про те, що потрібно працювати десь, заробляти на життя. Мені подобається Одеса — вона інакша, ніж була в мій час, але все одно дуже мені подобається. Я професій­ний музикант, працюю в консерваторії. Радити щось чиновникам мені дуже складно. Думаю, для того, щоб щось робити, потрібно просто любити Одесу», — відповів Алекс на питання, чи можна хоч якось переломити байдужість чиновників до занепаду рідного міста.

Алекс Гутмахер добре володіє українською. Вважає, що це не дивина. Адже бабуся розмовляла українською і єврейською (ідиш). Він емігрував до США ще в 1997-у, проте й досі не набув акценту. «Для мене українська — мова батьківщини», — каже він при кожній нагоді. Зараз Алекс, за його словами, «живе на дві-три країни», але в Одесі буває часто й усі зміни помічає одразу. «Раніше я жив на вулиці Рози Люксембург, 29, — тепер вона називається Буніна. Тут і народився. З кожним приїздом бачу все нові зміни — інші люди, інші будинки. Дуже багато змін в архітектурі. В Аркадії бачив нові будівлі, правда, не знаю, чи в них хтось живе — аж занадто розкішні. Мені дуже подобаються вулиці Гоголя і Дерібасівська. Але старі будинки на них, архітектура, що є пам’ятниками, вже давно вимагають реставрації», — зауважив Алекс Гутмахер. Одесит (бо назвати Алекса «колишнім одеситом» язик не повертається) вірить, що за небажанням чиновників реставрувати будівлі криється банальна причина — недостатнє фінансування, а не їхня байдужість до «міста сонця біля моря». «Я впевнений, що і обласна рада, і міська рада хочуть щось зробити. Але недостатнє фінансування і відсутність меценатів стають всьому перешкодою. Ось якби знайшлися такі меценати, які весь час брали б на себе по окремому будинку. Ось усі об’єдналися і привели один будинок у порядок. Закінчили з ним — усі сили спрямували на наступний. Й отак, по черзі, доки всю Одесу не реставрують», — запропонував він.

Під кожним словом Алекса Гутмахера можна підписатися. Єдине лиш додам: сподіватися на чиновників і меценатів одеситам має бути соромно. Поки ми самі не почнемо рятувати своє місто від занепаду — толку не буде. А ще якихось пару десятків років — і шукати винних не доведеться: будинки зруйнуються, а молодь, яку так гнітять і душать, просто виїде за кордон. Аби потім приїжджати, окидати оком руїно-звалища, фіксувати «зміни не на краще» й… повертатися в далекі штати…

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.

 

Переглядів: 1096
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua